4. Основні напрями діяльності (функції) держави

Держава реалізує свою роль в політичній організації суспільства за допомогою виконання своїх функцій. «Функція» перекладається з латинської мови як «звершення», «виконання». У більш загальному сенсі функція — це обов'язок, роль, яку виконує певний інститут, характеристика напрямів і аспектів його діяльності.

Таким чином, функції держави — це основні напрями його діяльності, в яких відображаються і конкретизуються мета і завдання держави, виявляються його суть і призначення в соціально неоднорідному суспільстві.

Державні функції можна класифікувати за наступними ознаками:

• залежно від соціального значення — основні і неосновні;

• залежно від територіальної спрямованості — внутрішні і зовнішні;

• за часом дії — постійні і тимчасові;

• по сферах суспільної діяльності – політичні, економічні, гуманітарні і т.д.

Основні функції виражають найбільш загальні і найважливіші комплексні напрями діяльності держави по досягненню стратегічних завдань, які стоять перед ним в конкретний історичний період. До ним відносяться функції оборони; підтримка міжнародних відносин; охорона правопорядку; інформаційна, економічна, екологічна, культурно-виховна та ін.

Неосновні функції характеризують напрями діяльності держави по здійсненню конкретних завдань у всіх сферах повсякденного суспільного життя. До цієї категорії відносяться функції управління персоналом; матеріально-технічного забезпечення і управління майном; організації бюджетного процесу і бухгалтерського обліку; інформаційного забезпечення державних органів і ін.

До внутрішніх функцій відносяться такі напрями діяльності держави, в яких конкретизується внутрішня політика відносно економічних, культурних і інших аспектів життя суспільства. Це функції соціального обслуговування населення; підтримка правопорядку; охорона здоров'я і навколишнього середовища, економічна і ін.

Зовнішні функції визначають основні напрями діяльності держави по розвитку і підтримці взаємовідносин з іншими державами, міжнародними громадськими організаціями і світовою спільнотою в цілому. До таких функцій відносяться захист державного суверенітету, оборона країни; підтримка миру і боротьба за мирне співіснування держав з різними політичними режимами і формами правління; співпраця з іншими державами в рішенні глобальних проблем сучасності.

Постійні функції визначають напрями діяльності держави, які

здійснюються на всіх етапах його розвитку.

До тимчасових функцій відносяться обов'язки держави за

рішенням конкретних завдань, що виникають на кожному

конкретному етапі розвитку суспільства.

Для здійснення своїх функцій і рішення поставлених задач

кожна держава створює різні організації, сукупність яких складає

державних механізм.

Державний механізм — це:

• державні підприємства;

• державні установи і інші державні організації;

• апарат держави.

Державні підприємства безпосередньо реалізують функції і завдання держави у сфері матеріального виробництва, зокрема, по виконанню державних замовлень по виробництву товарів, наданню послуг, матеріально-технічному забезпеченню державних організацій нематеріальної сфери.

Державні установи і організації забезпечують реалізацію функцій держави у сфері нематеріального виробництва. До ним відносяться організації і установи сфери культури, охорони здоров'я, науки і освіти.

Апарат держави є системою всіх державних органів, які вирішують певні задачі і виконують певні функції держави. Тому разом із загальними функціями держави багато авторів також виділяють і функції окремих державних органів і їх посадовців.

Реалізуючи окремі функції, державні органи повинні:

- враховувати об'єктивні закони розвитку суспільства і керуватися цими законами в повсякденному житті;

- стимулювати соціальну активність людини і громадянина, звертати увагу на економічне і соціально-культурне самовизначення особи;

- приймати до уваги інтереси різних соціальних груп і об'єднань людей, конкретних осіб, визначати їх потребу і сприяти їх здійсненню;

- направляти свою діяльність на служіння суспільству, не втручатися в особисті справи окремих індивідуумів, якщо це не виходить за межі конституційного регулювання суспільних відносин.

Основними принципами роботи державного апарату України є демократизм; національне рівноправ'я; суверенність; соціальна справедливість; гуманізм і милосердя; поєднання переконання і примушення; гласність, відвертість і облік громадської думки, розподіл влади.

Первинним осередком апарату держави є державний орган, яким є окремий службовець або структурно оформлений колектив державних службовців, наділений владними повноваженнями і відповідними матеріально-технічними засобами, створений на законних підставах для вирішення конкретних завдань і виконання певних державних функцій.

Державні функції і функції державних органів слід відрізняти від форм і методів їх здійснення. Формами реалізації державних функцій є законодавство, управління, правосуддя, правоохоронна діяльність. До методів здійснення державних функцій відносять переконання, заохочення і примушення. Причому кожна державна функція може здійснюватися в різних формах і різними методами.