4. Інститут громадянства України

Громадянство України — це стійкий правовий зв'язок між фізичною особою і Українською державою, що знаходить свій прояв в їх взаємних правах і обов'язках.

Правовий зміст громадянства України, порядок його придбання і припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь в рішенні питань громадянства, визначаються Законом «Про громадянство України» (18 січня 2001 р.).

Законодавство України про громадянство ґрунтується на наступних принципах:

1) єдиного громадянства. Особа не може бути одночасно громадянином України і громадянином іншої держави;

2) запобігання безгромадянству. Відповідно до норм міжнародного права Україна докладає зусилля, щоб жодна людина не залишалася за межами громадянства або підданства якої-небудь держави. Річ у тому, що апатрид слабкіше захищений, ніж громадянин або підданий. Не зв'язаний правовим зв'язком ні з однією державою, апатрид не може розраховувати на повноцінну підтримку з боку держави;

3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України. У Україні немає покарань, що існували в СРСР — позбавлення громадянства, видворення громадян за межі держави. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства, ні в якому, навіть екстремальному випадку; він самостійно визначає, чи залишатися йому в громадянстві України або змінити громадянство;

4) визнання права громадянина України на зміну громадянства. Громадянин України самостійно визначає, чи знаходитися йому в громадянстві України або змінити громадянство;

5) неможливості автоматичного придбання громадянства України іноземцем або особою без громадянства унаслідок укладення шлюбу з громадянином України або придбання громадянства України його дружиною (чоловіком) і автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя унаслідок розірвання шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя. Інакше кажучи, висновок або розірвання браку не впливає на правовий стан особи;

6) рівність перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту придбання ними громадянства України;

7) збереження громадянства України незалежно від місцепроживання громадянина України. Громадянин України має право проживати в будь-якій країні, зберігаючи при цьому правовий зв'язок з Українською державою.

Громадянин і Українська держава мають взаємні права і обов'язки. Наприклад, громадянин України має право обирати і бути вибраним в органи державної влади і місцевого самоврядування. В той же час він зобов'язаний нести військову службу відповідно до законів України. Українська держава має право притягати громадянина до юридичної відповідальності за невиконання конституційних обов'язків. В той же час воназобов'язана захищати своїх громадян. Громадянин України не може бути видворений за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує турботу і захист своїм громадянам, що знаходяться за її межами. Для захисту прав українських громадян, що проживають за кордоном, створюються консульські установи.

Підтвердженням приналежності до українського громадянства є паспорт громадянина України (а також паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний і службовий паспорт), свідоцтво про приналежність до громадянства України, проїзний документ дитини (для осіб до 16 років) і деякі інші документи.

5. Класифікація конституційних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина Права людини – це права, нерозривно пов'язані з самим існуванням людини: право на життя, на свободу у всіх її проявах, право на пошану людської гідності і т.д. Ці права невід'ємні, тобто, заборонено будь-яке посягання на ці права, вони також невідчужувані, тобто людина сам не може відмовитися від них, бо без цих прав він вже не є людиною. Права і свободи людини і громадянина є ядром правового статусу особи в Україні. Інститут конституційних прав і свобод базується на наступних принципах:

1) невідчужуваність і непорушність прав і свобод людини.

Права і свободи людини не повинні бути об'єктом посягання з боку інших людей або держави;

2) невичерпність прав і свобод людини і громадянина. Суть даного принципу полягає в тому, що розвиток людини і суспільства приведуть до появи і закріплення правом нових граней свободи;

3) неприпустимість скасування або звуження об'єму і змісту

прав і свобод. При ухваленні нових законів або зміні діючих законів не допускається відміна або спотворення закріплених Конституцією України прав і свобод;

4) рівність. Конституція України не допускає привілеїв або обмежень (дискримінація) за ознаками раси, кольору шкіри, переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового положення, місця проживання, по мовним або іншим ознакам;

5) взаємозв'язок прав і обов'язків. Володіння правами накладає на людину і громадянина обов'язки перед іншими людьми і перед суспільством.

Класифікація конституційних прав людини і громадянина:

1) цивільні (особисті) права. По-іншому цю групу прав називають природними правами, підкреслюючи при цьому їх природжений, спочатку властивий людині характер. До цивільних прав належать права на життя, на пошану людської гідності, на свободу і особисту недоторканність, недоторканність житла і кореспонденції, невтручання в особисте і сімейне життя, свободу пересування, свободу совісті і світогляду, свободу друку;

2) політичні права. До ним відносяться активне і пасивне виборче право, право на організацію і участь в політичних партіях, громадських організаціях і рухах, право на звернення до властей (право петиції), право зборів, мітингів і демонстрацій;

3) соціальні права. У широкому сенсі соціальні права — це права на отримання певних позитивних послуг з боку держави. До ним відносяться право на працю, на відпочинок, на соціальний захист, на гідний рівень існування, на охорону здоров'я;

4) економічні права. Ця група прав людини і громадянина пов'язана з економічними, перш за все майновими відносинами. До неї відносять право власності, право на підприємницьку діяльність;

5) екологічні права — це права на безпечні для життя і здоров'я умови існування людини;

6) культурні права — це можливості доступу людини до духовних цінностей свого народу і всього людства. До ним відносяться право на освіту; право на свободу наукової, технічної і художньої творчості; право на захист інтелектуальної власності і ін.

7) сімейні права — це можливості людини і громадянина вільно розпоряджатися собою в сімейних правовідносинах. Це означає право на невтручання в особисте і сімейне життя; право на добровільний брак, рівні права і обов'язки в сім'ї; право на державну охорону сім'ї, материнства, батьківства і дитинства.

Основними обов'язками людини і громадянина в Україні, згідно Конституції, є:

1) захист Вітчизни, незалежності і територіальної цілісності України, пошана її державних символів;

2) охорона культурної спадщини;

3) ненанесення збитку природі і відшкодування у разі його нанесення;

4) сплата податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом;

5) отримання повної загальної середньої освіти;

6) взаємні обов'язки батьків і дітей;

7) не робити замах на права, свободи, честь і гідність інших людей;

8) неухильне дотримання Конституції і законів України.

Таким чином, діюча Конституція створила принципово нову схему реалізації прав, свобод і обов'язків людини, проте цей процес ніколи не може бути закінченим.