5.1. Інтеграція в навчальних курсах філологічної, психолого-педагогічної, методичної підготовки

У психолого-педагогічній науці поняття "міжпредметні зв'язки" розглядається на позначення синтезуючих інтегративних відношень між знаннями, уміннями та навичками, які набуваються внаслідок взаємної узгодженості освітнього змісту як між окремими елементами навчальної дисципліни, так і між відповідними навчальними курсами, що виконують освітню, розвивальну і виховну функції в їх органічній єдності і впливають на координоване управління навчально-виховним процесом [259]. Освітня функція міжпредметних зв'язків полягає у формуванні цілісної системи знань студентів, розвивальна і виховна - покликані забезпечити високу самостійність, пізнавальну активність, різноманітність і глибину інтересів молоді.

Науковцями обґрунтована об'єктивна необхідність відображати реальні взаємозв'язки у викладанні навчальних дисциплін, розроблені психологічні основи міжпредметних зв'язків, визначена їх роль у загальному розумовому і професійному розвитку студентів. Однак динамізм сьогодення актуалізує подальшу інтеграцію суспільних, гуманітарних, природничо-наукових і технічних знань, розробку інтегрованих курсів, що реалізується в умовах організації навчального процесу на засадах дидактичної інтеграції знань.

Проаналізувавши літературні джерела [54; 397, с.793; 591, с.501; 598, с.106; 654, с.181], за основу в нашому дослідженні приймаємо наступне визначення поняття "інтеграція" - (від лат. itegratio, integer – відновлення, цілий) - це поєднання як процес, результатом якого є досягнення єдності й цілісності, узгодженості всередині системи, що ґрунтується на взаємозалежності окремих спеціалізованих елементів. Важливі умови раціональної інтеграції – це зменшення кількості навчальних годин на вивчення інтегрованого курсу порівняно з часом на традиційне вивчення предмета, створення умов для співтворчості студента і викладача в реалізації тактики індивідуального пізнання; стимулювання колективних форм навчання, розвиток цілісного уявлення про об'єкт, який вивчається, тощо.

При моделюванні технології інтегрованих курсів і спекурсів для студентів-філологів користуємося поясненнями І.Козловської. Дослідниця зокрема вважає, що суть інтегративного підходу до навчального процесу відрізняється від інших підходів, у т.ч. міжпредметного, тим, що встановлення зв'язків між знаннями йде не за рахунок перебудови існуючих планів і програм, а шляхом дидактичного обґрунтування та перетворення реально існуючих зв'язків між поняттями, явищами, науками тощо. Інтеграція знань передбачає перетворення традиційного змісту освіти, структурну перебудову технологічного забезпечення засвоєння інтегративних знань тощо [256, с.3]. М.Лещенко подає характеристику шляхів, методів, прийомів інтеграції мистецтва із загальноосвітнім педагогічним процесом, з′ясовує особливості використання мистецтва як методології вивчення філологічних, соціальних, природничо-математичних дисциплін, акцентує увагу на формуванні умінь інтегрувати вивчення конкретного навчального матеріалу через реалізацію міжпредметного підходу [310].

Інтегративна технологія ущільнює навчальний процес у ВНЗ і водночас дає цілісні знання з низки суміжних дисциплін мово-, літературознавчої, українознавчої, психолого-педагогічної, методичної підготовки. Впровадження філологічно-педагогічного компоненту у викладанні різних навчальних дисциплін ґрунтується на концептуальних положеннях професійно-педагогічної спрямованості навчання і культурологічності особистісно-орієнтованої освіти.

Дослідники розрізняють такі форми інтеграції: повну, часткову і блочну. Повна характеризується синтезуванням навчального матеріалу різних дисциплін в одному курсі, часткова – поєднанням матеріалу з різних навчальних дисциплін, підпорядкованих одній темі; блочна – побудовою автономних блоків із самостійними програмами або розділами загальної програми. Пріоритетними напрямами інтеграції є інтеграція за цілями педагогічного процесу, інтеграція за змістом, формами та методами [218, с.86]. Одним із головних підходів до вдосконалення змісту освіти на інтеграційній основі вважаємо узгоджене використання наскрізних ідей, які проходять через усі навчальні цикли.

У параграфі подана характеристика навчальних курсів філологічної, психолого-педагогічної, методичної підготовки, які побудовані з урахуванням часткової інтеграції: "Український фольклор", "Вступ до слов′янської філології", "Філологічний аналіз художнього тексту", "Культура педагогічного спілкування засобами української літератури". Мета цих навчальних курсів – сприяти оволодінню студентами комплексом знань про основні елементи філологічної і загальнолюдської культури, розвитку філологічного стилю мислення, формуванню наукового світогляду вчителя; підготовці до майбутньої педагогічної діяльності.