Структура національної та світової валютних систем

№ з/п	Елементи валютної системи
	Національної	Світової
1	2	3
1	Національна валюта	Резервні валюти
2	Умови конвертованості національних валют	Умови взаємної конвертованості валют
3	Паритет національної валюти	Уніфікований режим валютних паритетів
4	Валютні обмеження та валютний контроль	Міждержавне регулювання валютних обмежень
5	Національне регулювання міжнародної валютної ліквідності країни	Міждержавне регулювання валютної ліквідності
6	Регламентація використання міжнародних кредитних засобів обороту	Уніфікація правил використання міжнародних кредитних засобів обороту
7	Регламентація міжнародних розрахунків країни	Уніфікація основних форм міжнародних розрахунків

Закінчення табл. 15.2

1	2	3
8	Режим національного валютного ринку і ринку золота	Режим світових валютних ринків та ринків золота
9	Національні органи з регулювання валютних відносин країни	Міжнародні організації з міждержавного валютного регулювання

Основою національної валютної системи є національна грошова одиниця, яка при використанні у міжнародних розрахунках стає валютою. Кожна країна має свою національну валюту, тобто термін “валюта” забезпечує зв'язок та взаємодію національних та світового господарства. Національна валюта – це встановлена законодавством грошова одиниця країни, яка є основою національної грошової системи. Класифікація валют наведена в табл. 15.3.

Таблиця 15.3

Класифікація валют

Критерій	Види валют
1. За статусом валюти	Національна Іноземна Міжнародна Регіональна Євровалюта
2. Відносно валютних запасів країни	Резервна Інші валюти
3. Залежно від режиму використання	Вільно конвертована Частково конвертована Неконвертована
4. За видами валютних операцій	Валюта ціни контракту Валюта платежу Валюта кредиту Валюта клірингу Валюта векселя
5. Відносно курсів інших валют	Сильна (тверда) Слабка (м’яка)
6. За матеріально-речовою формою	Готівкова Безготівкова
7. За принципом побудови	За типом “корзини” Звичайна

Сучасна світова валютна система базується на використанні національних валют провідних країн. Особливу роль відіграє резервна валюта, яка виконує функції міжнародного платіжного та резервного засобу та є основою для визначення валютного паритету та валютного курсу грошових одиниць інших країн. Бреттон-Вудською конференцією офіційно було закріплено статус резервної валюти за доларом США та фунтом стерлінгів. У рамках Ямайської валютної системи статус резервної валюти зберігся за доларом.

Об’єктивними передумовами набуття валютою статусу резервної є лідируючі позиції країни у світовій економіці, розвинута грошово-кредитна система, вільна конвертованість валюти. Суб’єктивним чинником є активна зовнішньоекономічна політика, спрямована на трансаціоналізацію валютно-кредитних відносин шляхом створення банківської мережі.

Другим елементом валютної системи є конвертованість валюти – здатність грошової одиниці країни обмінюватись на валюти інших країн. За ступенем конвертованості валюти поділяють на:

1) вільно конвертовані, які обмінюються на інші валюти без обмежень. До них відносять валюти розвинених країн, в яких немає валютних обмежень за поточними операціями платіжного балансу (торгівлі товарами та послугами, переказами резидентів та нерезидентів, доходами від інвестиційної діяльності тощо);

2) обмежено конвертовані валюти країн, які водять певні валютні обмеження на здійснення поточних зовнішньоекономічних операцій;

3) неконвертовані (замкнені) валюти країн, в які введено заборону на торгівлю валютою як для нерезидентів, так і для резидентів.

Валютний паритет – це законодавчо встановлене (фіксоване) співвідношення між валютами різних країн.

На відміну від валютного паритету, валютний курс – це ринкова ціна іноземної валюти, виражена у національній валюті. Тобто валютний курс визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валюту на валютному ринку. У період золотого монометалізму валютні курси визначались на основі золотого вмісту валюти як бази для визначення золотого паритету. Золотий паритет – це співвідношення різних валют за їх золотим вмістом. У період функціонування третьої валютної системи (1944–1970 рр.) у зв’язку зі значним розривом між ринковою ціною золота (350–400 дол. за трійську унцію) та офіційно встановленою казначейством США (200–250 дол. США) використання золотого паритету втратило сенс. У рамках Ямайської валютної реформи західні країни відмовились від золотого паритету як основи визначення валютного курсу. І на сьогодні відсутній єдиний підхід щодо визначення валютних курсів, хоча більшість країн використовує теорію паритету купівельної спроможності Г. Касселя, згідно з якою природним вимірником при співставленні національних грошей є їх реальна купівельна сила. З цією метою за ініціативи МВФ повинен визначатись набір споживчих благ та їх частка в споживчому кошику, який оцінюється в національній валюті відповідно до внутрішніх цін, а потім вартість споживчого кошику порівнюється та визначається доларова ціна або курс національної валюти.

Важливим елементом валютної системи є наявність або ж відсутність валютних обмежень та валютного контролю, які суттєво впливають і на курс національної та іноземних валют (залежно від цілей валютної політики центрального банку) та обсяги експортно-імпортних операцій.

Регулювання міжнародної валютної ліквідності країни полягає у забезпеченні її міжнародних розрахунків необхідними платіжними засобами. Міжнародна валютна ліквідність характеризує здатність країни своєчасно погашати свої міжнародні фінансові зобов’язання придатними для кредитора платіжними засобами. Для світової економіки міжнародна валютна ліквідність є відображенням рівня забезпечення світової валютної системи необхідними міжнародними резервними активами. Її основними складовими є:

1) офіційні золоті та валютні резерви країни;

2) валютні рахунки в СДР та євро;

3) резервна позиція (квота) країни в МВФ.

Регламентація правил використання міжнародних кредитних засобів обігу на рівні національної та світової валютних систем здійснюється згідно з уніфікованими міжнародними нормами. Так, використання векселів та чеків у міжнародному грошовому обігу здійснюється відповідно до Женевської конвенції.

Регламентація міжнародних розрахунків також здійснюється згідно з уніфікованим порядком та з використанням уніфікованих форм – інкасо, акредитиву, банківського переказу, розрахунків по відкритому рахунку, авансових платежів.

Режим валютного ринку та ринку золота є об’єктом національного та міжнародного регулювання. Валютний ринок – це система ринкових відносин, яка забезпечує акумуляцію та перерозподіл валютних ресурсів для забезпечення відтворювального процесу як у національному, так і в світовому масштабі.

Валютні операції є об’єктом національного та міжнародного контролю та регулювання. Національне валютне законодавство більшості країн регулює право володіння, ввозу, вивозу, купівлі – продажу національної та іноземної валюти. Міжнародне валютне регулювання згідно з рішенням Бреттон-Вудської конференції здійснює Міжнародний валютний фонд, а в Європі – Європейський валютний інститут.