Динаміка ввп в азіатських країнах

Країни	Темпи приросту ВВП, %
	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Гонконг	-5,3	3,0	10,0	0,6	1,8	3,2	8,6	7,3	6,5
Корея	-6,7	10,9	8,5	3,8	7,0	3,1	4,7	4,0	5,1
Сінгапур	0,1	5,9	10,0	-2,3	4,0	2,9	8,7	6,4	6,6
Тайвань	4,6	5,4	5,8	-2,2	4,2	3,4	6,1	4,1	4,3
Індонезія	-13,1	0,8	4,9	3,8	4,4	4,7	5,1	5,6	5,4
Малайзія	-7,4	6,1	8,9	0,3	4,4	5,4	7,1	5,3	5,2
Таїланд	-10,8	4,2	4,8	2,2	5,3	7,0	6,2	4,5	4,2

Економічні наслідки кризи для азіатських країн перш за все проявились у виробничий сфері та мали різний характер для азіатських країн, що обумовлено особливостями їх економічного розвитку та рівнем науково-технічного потенціалу. Саме орієнтація на продукцію споживчого характеру, а не на інноваційну продукцію є одним з основних чинників економічного регресу країн регіону, який проявився у невідповідності індустріальних економік потребам постіндустріального суспільства. Високий рівень експортної квоти азіатських країн (табл. 9.3) тільки посилює їх залежність від зовнішніх ринків.

Таблиця 9.3

Експортна квота країн Південно-Східної Азії, %

Країни	Експортна квота, %
	У дол. США в поточних цінах			У дол. США за паритетом купівельної спроможності (ПКС)
	1999	2002	2005	1999	2002	2005
Гонконг	109,9	122,8	163,1	117,6	108,6	130,2
Корея	35,4	29,5	36,1	19,6	17,4	26,2
Сінгапур	138,8	141,7	177,6	143,5	123,2	163,9
Тайвань	42,2	46,3	57,4	34,0	36,9	49,6
Індонезія	34,8	33,0	33,0	8,4	8,4	11,4
Малайзія	107,0	98,4	123,8	45,3	42,1	59,5
Таїланд	47,8	54,3	62,3	16,1	16,0	20,3

Таким чином, особливостями економічного розвитку країн Південно-Східної Азії є дуалізм економіки та суспільства. В процесі прискореної індустріалізації в економіці виокремилось два сектори: експорто-орієнтоване технічно потужне виробництво товарів на зовнішній ринок та виробництво товарів для задоволення потреб внутрішнього ринку. Існування такої двосекторності сприяло посиленню залежності економіки країн від зовнішнього ринку, нераціональності її структури, що не могло не викликати кризових явищ.

До країн Тропічної Африки відносяться 48 держави. Територія регіону складає близько 17% земної поверхні, частка в чисельності населення світу – 11%, частка у світовому ВВП – 2,4%.

Характерними особливостями розвитку країн даного регіону є:

1) значний ресурсний потенціал: африканський континент займає перше місце у світі за запасами марганцевої, хромової руд, бокситів, золота, кобальту, фосфатів, друге – по родовищах міді, азбесту, третє – по родовищах нафти, газу, залізної руди;

2) високий рівень політичної нестабільності;

3) швидкі темпи зростання населення (2,3-2,7%), причому частка економічно активного населення складає всього 44%, частка жінок в економічно активному населенні – 42%;

4) високий рівень безробіття (близько 20%), темпи його щорічного приросту складають 10%, що обумовлюється низькою якістю робочої сили та низьким рівнем інвестицій у людський капітал;

5) активна зовнішня та внутрішня міграція населення, трансконтинентальна міграція складає 35 млн чоловік, частина міграційних потоків (4 млн чоловік) – біженці;

6) розвиток аграрного сектору економіки. Не зважаючи на те, що сільське господарство виробляє 20% ВВП в даному секторі зайнято 68% населення регіону. Темпи щорічного приросту сільськогосподарського виробництва складають 1,5% при щорічних темпах приросту населення 2,3-2,7%, що поглиблює продовольчу проблему. Сільське господарство – сфера традиційного та мілко товарного устрою і характеризується крайньою відсталістю: 90% всіх сільськогосподарських земель обробляються вручну;

7) технологічна відсталість промислового виробництва. В основному в регіоні розвивається легка та харчова промисловість, які залежать від імпорту сировини, напівфабрикатів, обладнання. Частка регіону у світовому виробництві складає близько 1%;

8) динамічний розвиток сфери послуг (транспорт, торгівля, будівництво, фінансові та туристичні послуги), яка складає 46% ВВП;

9) регіон є активним реципієнтом офіційної допомоги розвитку, яка складає 17% ВВП, від промислово розвинених країн;

10) розвиток прямого іноземного інвестування, який обумовлений перспективою участі у програмах приватизації;

11) відсутність портфельного інвестування через нерозвиненість або відсутність фінансових ринків;

12) зростання зовнішнього боргу, який складає 224,1 млрд дол. або близько 72,9% ВВП, при цьому 51% боргу приходиться на міжнародні організації;

13) монотоварна залежність експорту [8].

Таким чином, більшість африканських країн знаходяться на доіндустріальній стадії розвитку, що збільшує цивілізаційну прірву між ними та промислово розвиненими країнами.