10.2. Сутність та структура міжнародної торгівлі

Міжнародна торгівля – це сфера міжнародних товарно-грошових відносин між суб’єктами світового господарства, яка є специфічною формою обміну продуктами праці між продавцями і покупцями різних країн.

Як суб’єкти міжнародної торгівлі виступають компанії (експортери та імпортери), країни, групи країн, регіональні об’єднання, транснаціональні корпорації тощо. Сприяння процесу міжнародної торгівлі здійснюють банки, фінансові організації, страхові компанії, транспортно-експедиторські компанії, компанії з сервісного обслуговування.

До об’єктів міжнародної торгівлі відносять товари, послуги, об’єкти інтелектуальної власності (патенти, ліцензії, технології).

Залежно від об’єктів міжнародної торгівлі виокремлюють:

1) міжнародну торгівлю товарами – сферу товарно-грошових відносин між виробниками різних країн з обміну товарами;

2) міжнародну торгівлю послугами – специфічну форму світогосподарських зв’язків з обміну послугами між продавцями і покупцями різних країн;

3) міжнародну торгівлю об’єктами інтелектуальної власності – специфічну форму світогосподарських зв’язків з обміну технологією між продавцями і покупцями різних країн.

Міжнародна торгівля є найбільш розвинутою формою міжнародних економічних відносин, на стабільне та стійке зростання якої впливають такі чинники, як:

1) поглиблення міжнародного поділу праці;

2) науково-технічний прогрес;

3) посилення впливу транснаціональних корпорацій у сфері міжнародного бізнесу;

4) ліберальний характер зовнішньоторговельної політики переважної більшості країн світу;

5) поглиблення інтеграційних процесів у світовій економіці.

Динаміка світового експорту та імпорту за 2001–2008 рр. наведена на рис. 10.5. Найбільші темпи приросту міжнародної торгівлі товарами та послугами спостерігались у 2004 р. – 10,6% та 2006 р. – 9,2%. У 2009 р. прогнозується значне скорочення темпів приросту обсягів міжнародних торговельних операцій порівняно з 2008 р. у 1,8 рази, що обумовлюється загостренням протиріч між суб’єктами світового ринку внаслідок дії деструктивних чинників світової фінансової кризи.

Рис. 10.5. Динаміка міжнародної торгівлі товарами та послугами

Переважна частка міжнародної торгівлі належить промислово розвиненим країнам – понад 70%, частка країн, що розвиваються, – 22–25%, країн з трансформаційною економікою – 4–8%. Серед країн, що розвиваються, спостерігається нерівномірність ступеня участі у міжнародній торгівлі товарами:

- зменшується частка країн Близького Сходу через нестабільність цін на нафту та загостренням протиріч між країнами-членами ОПЕК;

- нестабільне положення і країн африканського континенту – тільки ПАР забезпечує 30% африканського експорту;

- зберігається сировинна орієнтація експорту країн Латинської Америки – 70% експортних доходів забезпечується продажем сировини;

- збільшується частка країн Азії у міжнародному торговельному обороті за рахунок високих темпів зростання їх національних економік (у середньому на 6%) та переорієнтації їх експорту на готові вироби (65-70% вартості експорту).

Важливу роль для міжнародної торгівлі відіграє регіональна торгівля (табл. 10.3). За обсягами регіональної торгівлі лідирують країни ЄС, частка яких у міжнародній торгівлі сягає 38,7%. При цьому внутрішньо-регіональні потоки ЄС складають близько 25% міжнародної торгівлі. Інтеграція тихоокеанських країн охоплює понад 27% міжнародної торгівлі і її частка неухильно зростає.

Таблиця 10.3