9.2. Соціально-економічний розвиток країн Центральної та Східної Європи

У сучасному світовому господарстві країни Центральної та Східної Європи відносяться до країн із середнім рівнем економічного розвитку. Частка країн регіону у світовому ВВП складає 2–2,5%, частка у світовому експорті – 3,4%, у світовому імпорті – 4,5%. Серед країн регіону виокремлюють найбільш розвинуті: Словенія, Естонія, Латвія, Чехія, Словаччина, Литва, Хорватія, а до менш розвинутих – Молдова, Румунія, Боснія та Герцеговина, Албанія. Сучасна структура ВВП країн наступна: 22–33,2% – промисловість, 6,6–12% – сільське господарство, 7–11% – будівництво. Країни Центральної та Східної Європи переважно є індустріальними (Чехія) та індустріально-аграрними, в яких превалює промислове виробництво при значній ролі сільського господарства у формуванні національного доходу. Частка промисловості в загальній структурі національного доходу країн регіону складає 45–60%.

Характерною особливістю економічного розвитку країн є трансформаційний характер національних економік, який обумовлюється формуванням ринкових відносин. Країни Східної Європи пройшли важкий шлях реформування економіки – “програма Анте Марковича” в Югославії (1989 р.), “план Бельцеровича” в Польщі (1989 р.), “план Клауса” в Чехословаччині (1990 р.), “план Купи” в Угорщині (1990 р.), “Коротке викладення стратегії переходу до ринкової економіки” В Румунії (1990 р.), “Меморандум про економічну політику Російської федерації” Є. Гайдара (1992 р.), “Програма економічних реформ та політики України”(1992 р.) тощо. Головним напрямом цих програм було роздержавлення економіки та приватизація шляхом викупу, акціонування, безплатної передачі власності з використанням чеків, ваучерів, спеціальних приватизаційних рахунків громадян. Лібералізація цінової політики здійснювалась у формі “шокової терапії” (в Польщі, Болгарії, Росії, Україні) або поступового відпускання цін (Угорщина, Югославія). В цих країнах кардинально змінилась банківська система – на сьогодні це дворівнева система національних та комерційних банків. Також суттєво змінилась і соціальна політика країн Центральної та Східної Європи. В процесі реформування економіки була створена система соціального захисту, яка гарантувала тільки мінімальний рівень соціального захисту населення.

Характерними особливостями зовнішньоекономічної політики країн регіону є:

1) відмова від державної монополії на зовнішньоекономічні зв’язки;

2) лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, основними напрямками якої є суттєве зменшення кількісних обмежень у зовнішній торгівлі, ринкове ціноутворення, поступове зниження експортного тарифу та впровадження уніфікованого імпортного тарифу, підтримка експорту та розширення ринків збуту продукції національних виробників, залучення іноземних інвестицій;

3) зміна пріоритетів розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, які спрямовані на зниження частки внутрішньорегіональної торгівлі (з 60 до 20%);

4) зміна товарної структури зовнішньої торгівлі.

З 1 травня 2004 року 10 країн Центральної та східної Європи стали членами одного з найпотужніших інтеграційних угрупувань світу – Європейського Союзу – Польща, Чехія, Словенія, Угорщина, Словаччина, Кіпр, Мальта, Латвія, Литва, Естонія, а з 1 січня 2007 року до них приєднались Болгарія та Румунія, що означає кардинально новий шлях їх подальшого розвитку.