19.2. Регулювання міжнародної торгівлі у межах гатт/ сот

Координація міжнародних дій з регулюванню зовнішньої торгівлі була закладена в Бреттон-Вудських угодах. Багатосторонні переговори щодо лібералізації міжнародної торгівлі здійснювались в рамках створеної Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ), яка у 1995 році була реформована у Світову організацію торгівлі з розширенням її структури та функціонального призначення. Починаючи з 1945 року в рамках ГАТТ було проведено вісім крупних конференцій (раундів), загальною спрямованістю яких було скорочення митних тарифів у взаємній торгівлі країн. Найбільш значними з них є “Раунд Кеннеді” (1967р.), “Раунд Токіо” (1979р.), “Уругвайський раунд” (1995р.) (табл. 19.1).

Таблиця 19.1

Основні раунди торговельних переговорів між країнами

Місце проведення	Рік	Досягнення домовленостей
Женева (Швейцарія)	1947	Зниження тарифів по 45000 позиціях
Аннесі (Франція)	1949	Зниження тарифів по 5000 позиціях
Торкі (Великобританія)	1951	Зниження тарифів по 8700 позиціях
Женева (Швейцарія)		Незначне зниження тарифів
Раунд Діллона, Женева (Швейцарія)	1960-1961	Зниження тарифів по 4400 позиціях, відхилення пропозиції країн ЄЕС щодо зниження на 20% тарифів на промислові товари
Раунд Кеннеді, Женева (Швейцарія)	1964-1967	Зниження тарифів на 35%, підписання угод щодо незастосування демпінгу, підписання угод щодо митної оцінки товарів
Раунд Токіо, Женева (Швейцарія)	1973-1979	Зниження на 30% середнього рівня тарифів, на імпорт промислових товарів – до 6%, узгодження добровільних кодексів поведінки
Уругвайський раунд, Пунта-дель-Есте, (Уругвай); Маракеш, (Марокко)	1986-1994	Створення на основі ГАТТ Світової організації торгівлі (СОТ) та розширення її структури і функціональних меж. Зниження на 305 середнього рівня тарифів.
Доха раунд, Доха (Катар)	З 2001	Лібералізація торгівлі глобальними телекомунікаційними послугами, скасування митного тарифу на імпорт інформаційних технологій. Переговори тривають

“Раунд Кеннеді” був шостою багатосторонньою торговою угодою, в якій було досягнуто домовленості щодо скорочення імпортних мит промислово розвиненими країнами на 35%. В ході “Раунду Токіо” мита були скорочені ще на 20%, а також впроваджений новий кодекс для встановлення контролю за використанням нетарифних методів регулювання зовнішньої торгівлі товарами. В процесі “Уругвайського раунду” було підписано три основні документи:

1) угода щодо удосконалення правил ГАТТ та асоційованих угод у регулюванні торгівлі товарами;

2) генеральна угода по торгівлі послугами (GATS);

3) угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS).

Основною метою СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, недопущення дискримінації у міжнародному економічному співробітництві країн, забезпечення вільного доступу до національних ринків і джерел сировини.

Членами СОТ є 135 країн, у тому числі і Україна (з 2008 року).

Правила й устав СОТ та її асоційовані угоди основуються на наступних принципах:

- захист вітчизняної промисловості тільки за допомогою тарифів. Не зважаючи на те, що діяльність СОТ спрямована на лібералізацію зовнішньої торгівлі, вона признає право країн-членів захищати вітчизняне виробництво від іноземної конкуренції, але в той же час вимагає від них захисні заходи на обмежувальному рівні і тільки з використанням митних тарифів;

- поступове та неухильне зниження митних тарифів у взаємній торгівлі країн;

- режим найбільшого сприяння, який полягає у створенні єдиних умов для всіх контрагентів на світовому ринку. Устав СОТ передбачає певні виключення стосовно регіональних торговельних угод з використанням преференційних або нульових ставок мит. Ще одним виключенням є Узагальнена Система Преференцій, у рамках якої розвинені країни можуть застосовувати преференційні тарифи щодо імпорту з країн, що розвиваються, та до імпорт з інших країн – режим найбільшого сприяння;

- національний режим, який забороняє вводити дискримінаційні заходи відносно імпортних товарів-аналогів вітчизняним як шляхом квотування, так і шляхом податкового тиску;

- принцип сприяння справедливій конкуренції передбачає заборону субсидій і демпінгу;

- принцип утворення стійкої основи торгівлі, який полягає у забороні перегляду в односторонньому порядку узгоджених у рамках СОТ тарифних мит;

- принцип дій у надзвичайних ситуаціях передбачає коригування державної зовнішньоторговельної політики при узгодженні з СОТ;

- принцип регіональних торговельних домовленостей передбачає встановлення для регіональних угрупувань особливого режиму торговельних відносин відповідно до цілей їх розвитку.

Сфера діяльності Світової організації торгівлі охоплює: тарифне, антидемпінгове, антисубсидійне, нетарифне регулювання, торговельні відносини щодо передачі прав інтелектуальної власності, торговельні операції інвестиційними товарами, діяльність зон вільної торгівлі та митних союзів.

Організаційна структура СОТ наведена на рис. 19.1.

Країни, які намагаються ввійти до даної організації, повинні пройти поетапну процедуру:

1) країна подає до СОТ меморандум про свою торговельну політику;

2) СОТ утворює робочі групи з вивчення меморандуму (ступеню відповідності торговельної політики принципам СОТ);

3) СОТ проводить з країною-претендентом двосторонні переговори з питань доступу на її ринок товарів та послуг інших країн;

4) при успішному проведенні переговорів, робоча група складає доповідь для Конференції міністрів СОТ з відповідною рекомендацією;

5) голосуванням на конференції визначається доцільність прийняття країни до СОТ.

У 2001 р. почав роботу “Доха раунд” (Катар), який ще не завершився через відсутність єдиної домовленості між основними членами СОТ (ЄС, США, Японією, Бразилією, Індією та Австралією) щодо державної підтримки сільськогосподарської продукції та лібералізації торгівлі товарами агропромислового комплексу. У лютому 2007 року були відновлені переговори з проблем підтримки агропромислового виробництва в розвинутих країнах та експорту їх сільськогосподарської продукції, але через півроку призупинені через значні протиріччя між країнами стосовно цих питань.

Рис. 19.1. Організаційна структура СОТ

З метою інтенсифікації розвитку зовнішньої торгівлі у країнах, що розвиваються, у 1964 році була створена Конференція Організації Об'єднаних Націй з торгівлі й розвитку – ЮНКТАД (United Nations Conference on Trade and Development - UNCTAD), членами якої 186 країн, серед яких і Україна.

Основними її цілями є:

- активізація міжнародного співробітництва країн, що розвиваються;

- налагодження стійких міжнародних відносин між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються;

- координація діяльності інститутів у галузі міжнародної торгівлі й розвитку;

- активізація співробітництва між державним і приватним секторами.

До основних функцій ЮНКТАД відносять:

- регулювання торговельних відносин між країнами;

- регулювання міжнародної торгівлі сировиною;

- розробка принципів торговельної політики;

- обговорення актуальних проблем міжнародних економічних відносин;

- координація діяльності органів і закладів ООН з питань міжнародної торгівлі й розвитку;

- співробітництво з міжнародними організаціями в сфері міжнародної торгівлі.

Основними принципами діяльності ЮНКТАД є :

- рівно­правність держав у міжнародних торговельних відносинах;

- недопу­стимість дискримінації у зовнішньоторговельних відносинах;

- поширення режиму найбільшого сприяння в міжнародній торгівлі;

- надання торговельних преференцій краї­нам, що розвиваються;

- скасування префе­реній для розвинених країн на ринках найбідніших країн;

- сприяння розширенню експорту з країнами, що роз­виваються.

ЮНКТАД спільно із ГАТТ/СОТ створила у 1968 році Міжнародний торговельний центр (МТЦ), основною метою якого є усунення дублювання діяльності СОТ та ЮНКТАД щодо сприяння розвитку торгівлі в країнах, що розвиваються. ЇЇ основні функції полягають у:

- наданні країнам, що розвиваються, технічної допомоги в розвитку торгівлі;

- забезпеченні країн-членів інформацією щодо стану ринків традиційних та нетрадиційних товарів;

- удосконалення техніки імпортних операцій;

- кадрового забезпечення організації зовнішньоторговельного співробітництва країн, що розвиваються.

Членами МТЦ є країни-члени СОТ та ЮНКТАД.

Значну роль у регулюванні міжнародних торговельних відносин між країнами має створення правової системи їх здійснення, яка передбачає уніфікацію певних правових положень з метою перешкоджання виникненню протиріч у даній сфері. Основним правовим органом ООН є ЮНІСТРАЛ – Комісія ООН з прав міжнародної торгівлі, яка створена у 1966 році. Основними функціями ЮНІСТРАЛ є:

- уніфікація прав міжнародної торгівлі;

- координація роботи міжнародних організацій у сфері права міжнародної торгівлі;

- сприяння широкої участі держав у міжнародних конвенціях і розробці нових конвенцій;

- підготовка кадрів у галузі права міжнародної торгівлі.

Діяльність даної організації полягає у розробці конвенцій – документів, у яких містяться узгоджені норми, принципи, стандарти міжнародного торговельного права, в саме:

- Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (1974 р.);

- Конвенція ООН про морське перевезення вантажів (“Гамбурзьке право”, 1978 р.);

- Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція, 1980 р.), у рамках якої були встановлені єдині норми регулювання зовнішньоторговельних операцій;

- Конвенція ООН про міжнародні перевідні векселі і міжнародні прості векселі (1988 р.).