Ключові слова:
Бухгалтерський |
Фінансова |
Користувачі |
Баланс |
облік |
звітність |
фінансової |
|
звітності |
|
Бухгалтерські |
П(С)БО |
Кореспонденція |
Дебет |
|
рахунки |
рахунків |
|||
|
|
|
Бухгалтерська |
|
Регістр |
|
Кредит |
Головна книга |
бухгалтерського |
||
проводка |
||||
|
|
обліку |
||
|
|
|
Активи |
Пасиви |
Сальдо |
Подвійний запис |
2.1. Роль бухгалтерського обліку в управлінні підприємством і контролі
Розвиток господарських зв’язків в умовах ринку значно розширює кіль-
кість користувачів облікової та звітної інформації, якими є не тільки управ-
лінські працівники, а й зовнішні користувачі інформації, які мають прямий фінансовий інтерес: банки – при вирішенні питання про надання кредитів; постачальники – при укладенні договорів на поставку товарно-матеріальних цінностей; інвестори, засновники, акціонери, яких цікавить рентабельність вкладеного капіталу і можливість одержання доходів (дивідендів). Значний інтерес облікова інформація представляє також для органів управління, податкових і фінансових служб, органів державної статистики тощо.
Основні завдання бухгалтерського обліку наведені на рис. 2.1.
45
забезпечення контролю за наявністю та рухом майна і раціональним використанням всіх видів ресурсів
своєчасне попередження негативних фактів в господарській діяльності, виявлення та мобілізація резервів, розробка заходів щодо їх використання
одержання повної та правдивої інформації про господарські процеси та фінансові результати діяльності
проведення розрахунків з фінансовими органами та контрагентами
Рис. 2.1. Завдання бухгалтерського обліку
Економічна суть бухгалтерського обліку дає можливість розкрити ефективність господарських процесів, юридична – законність і доцільність їх здійснення. Таким чином, бухгалтерський облік встановлює взаємозв’язок між економікою і правом у процесі господарської діяльності.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Принципи обліку:
автономність – кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власника, тому зобов’язання власника та його особисте майно не відображаються у фінансовій звітності;
неперервність діяльності – оцінка активів та зобов’язань підприємства проводиться на підставі припущення, що підприємство буде працювати й далі;
періодичність – розподіл діяльності підприємства на звітні періоди з метою складаня фінансової звітності;
історична (фактична) собівартість – пріоритет оцінки активів виходячи з витрат на їх виробництво, придбання та доведення до стану, придатного до ви-
46
користання;
нарахування та відповідність доходів і витрат – для визначення фінансово-
го результату звітного періоду необхідно порівняти доходи з витратами, які були здійснені для їх отримання;
повне відображення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію, яка може впливати на рішення, що приймаються на її основі;
послідовність – передбачає постійне використання підприємством обраної облікової політики;
обачність – методи оцінки, що використовуються в обліку, повинні виключати заниження оцінки зобов’язань і витрат та завищення оцінки активів та доходів підприємства;
превалювання змісту над формою – операції підприємства повинні обліковуватися по суті, а не тільки у відповідності з юридичною формою;
єдиний грошовий вимірник – узагальнення всього обліку повинне здійснюватися у єдиній грошовій одиниці.
Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:
створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси користувачів;
удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Рівні державного регулювання бухгалтерського обліку наведені на рис. 2.2.
47
•Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
I рівень
II рівень
III рівень
•Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затверджені Міністерством фінансів (нині існує 34 П(С)БО)
•План рахунків бухгалтерського обліку
•Накази та листи Міністерства фінансів, що роз’яснюють застосування П(С)БО
Рис. 2.2. Рівні регулювання бухгалтерського обліку в Україні
Перехід України до ринкової економіки, розвиток міжнародних економічних зв’язків зумовлюють необхідність удосконалення обліку відповідно до вимог міжнародних стандартів. Створенню інформаційної бази для забезпечення переходу від діючої системи бухгалтерського обліку до системи, орієнтованої на ринкові умови господарювання, підвищенню ефективності облікової ін-
формації сприяє національний План рахунків бухгалтерського обліку, закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", відповідні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, зокрема П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».
Роль міжнародних стандартів з обліку та звітності.Облікові системи різних країн мають суттєві відмінності, обумовлені різними соціальноекономічними, політичними та географічними факторами. Аналіз національних систем бухгалтерського обліку та звітності у різних країнах свідчить про наявність таких розходжень: обсяг і зміст фінансової інформації, що подається у звітності; структура фінансових звітів; підходи до оцінювання статей фінансової звітності.
Різні підходи до формування системи обліку та звітності перешкоджають взаємодії національних підприємств на міжнародному рівні, виходу на міжна-
48
родні ринки капіталу, спільній діяльності фірм різних країн. Інформаційне взаєморозуміння є важливою передумовою успішного розвитку бізнесу, економічної інтеграції країн. Вирішенням цієї проблеми є підготовка фінансової звітності згідно з міжнародними стандартами обліку – International Accounting Standards (IAS), що базуються на загальноприйнятих принципах обліку
(Generally Accepted Accounting Principles (GAAP). Сьогодні розроблено 36 бух-
галтерських стандартів, що торкаються різних аспектів ведення обліку Уніфікація підходів до обліку та звітності характерна для компаній європейських країн – членів ЄС, для яких обов`язковими є директиви та рекомендації ЄС, зокрема, 4 Директива «Про уніфікацію форм звітності та правил їх аудиту» і 7 Директива «Про принципи складення консолідованої звітності».
Міжнародні стандарти фінансової звітності включають в себе: Міжнародні стандарти фінансової звітності (IFRS);
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (IAS);
Інтерпретації, розроблені Комітетом з інтерпретації міжнародних стандартів фінансової звітності (IFRIC) або раніше діючим Постійним Комітетом з інтерпретації (SIC).
Міжнародні стандарти фінансової звітності стають не просто базою для розробки національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Починаючи з 1 січня 2012 р. вони є обов’язковими для застосування окремими вітчизняними суб’єктами господарювання, а також можуть бути використані при підготовці фінансової звітності усіма іншими підприємствами, установами, організаціями.
Перелік суб’єктів господарювання, які повинні будуть складати фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність, повністю застосовуючи МСФЗ, визначено ч. 2 ст. 121 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Це, зокрема:
публічні акціонерні товариства (ПАТ); банки; страхові компанії;
49