Таблиця 4.1 Відображення господарських операцій з руху ЛРС на рахунках бухгалтерського

обліку

4.2. Особливості обліку основних засобів

Особливості та проблеми обліку основних засобів (ОЗ) визначаються тим, що є відмінності визначення основних засобів у податковому (згідно з ПКУ) та бухгалтерському (згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби») обліку (Рис.4.2).

Отже, у бухгалтерському обліку критерієм віднесення активів до ОЗ є тільки термін їх використання – понад 1 рік, а ПКУ встановлюється й вартісний критерій – понад 2500 грн. (з 2012 р.).

Одиниця обліку основних засобів – об’єкт основних засобів як закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений до виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу у складі

119

ку, де амортизація безоплатно отриманих ОЗ не допускається;

переведення в основні засоби об’єктів оборотних активів – первісна вар-

тість таких ОЗ визначається за собівартістю оборотних активів (товарів);

отримання основних засобів у результаті бартерних операцій – первісна вартість таких ОЗ визначається за окремими методиками.

Первісна вартість ОЗ може змінюватися:

при поліпшенні об’єкта ОЗ (модернізації, реконструкції та ін.), тобто коли корисність об’єкта збільшується, то його первісна вартість збільшується на суму понесених витрат, наприклад, при розширенні торгово-виробничих приміщень аптеки чи фірми (табл. 4.3, п.14);

при ліквідації частини об’єкта ОЗ первісна вартість зменшується на балансову вартість частини, яка ліквідується.

Витрати на ремонт аптеки не збільшують первісну вартість об’єкта, бо мова йде про підтримання об’єкта у робочому стані без поліпшення його корисності, такі витрати включаються у витрати звітного періоду.

Згідно з П(С)БО 7 підприємства можуть самостійно проводити переоцінку ОЗ. Важливою умовою переоцінки є відсутність безпосередньо зв’язку з зовнішніми факторами, у т. ч. рівнем інфляції.

П(С)БО 7 встановлюються такі критерії проведення переоцінки:

переоцінка обов’язкова (за нематеріальними активами – добровільна); проводиться на дату балансу при умові, що остаточна вартість об’єкта відхиляється від справедливої вартості в більшу чи меншу сторону більше ніж на 10%; проводиться за справедливою вартістю шляхом переоцінки початкової вартості і суми зносу;

при необхідності переоцінки об’єкта переоцінюється вся група ОЗ, до якої цей об’єкт відноситься; сума дооцінки відображається у додатковому капіталі, а сума уцінки – у витратах звітного періоду;

при проведенні чергової переоцінки по кожному об’єкту враховуються і, відповідним, чином коригуються результати попередніх переоцінок.

123

по кожному об’єкту підприємство самостійно обирає метод амортизації;

сума амортизаційних відрахувань відображається збільшенням витрат та

зносу необоротних активів.

На відміну від П(С)БО 7, де дається загальне визначення амортизаційної вартості, в ПКУ наводять конкретні витрати по об’єктах, які підлягають амортизації (табл. 4.4).

П(С)БО 7 надає право підприємствам самостійно встановлювати термін корисного використання по кожному об’єкту, відповідно до ПКУ встановлені норми для різних груп ОЗ. Так, незважаючи на те, що амортизація об’єктів основних засобів в податковому обліку здійснюється протягом строку їх корисного використання, законодавчо встановлюються мінімально допустимі їх строки

(ст.145.1).

Таким чином, аптеки та фірми самостійно встановлюють термін корисного використання ОЗ, виходячи з наступних передумов:

технічно можливий термін служби, наприклад, будівлі чи аптечного обладнання по виготовленню екстемпоральних ліків;

термін служби з урахуванням морального старіння об’єкта, наприклад, для комп’ютерної техніки;

термін, визначений договором з власником, наприклад, для основних засобів, переданих представникам інофірми та ін.;

економічно оптимальний термін використання.

У багатьох випадках необхідно одразу враховувати декілька передумов. Перевагою такого підходу є економічно обумовлений термін амортизаційно-

го періоду кожного об’єкта, на відміну від податкового обліку, де терміни

Таблиця 4.4

125

рисного використання основних засобів не має обмежень, і підприємства мають право змінювати його в силу зміни економічних умов.

Важливо також відзначити міжнародну норму П(С)БО 7 п.22, яка стосується ненарахування амортизації на такі специфічні об’єкти ОЗ, як земельні ділянки, природні ресурси і капітальні інвестиції (ПКУ ст.145.1).

У відповідності до П(С)БО 7 підприємствам запропоновано вибір з п’яти основних методів амортизації, а також надано право застосовувати норми і методи амортизації, встановлені ПКУ, які наведені у табл. 4.4.

При цьому, найбільш складним питанням облікової політики є вибір методу нарахування амортизації для кожного об’єкта окремо. Методи амортизації, наведені у П(С)БО 7, відповідають вимогам МСБО і застосовуються не тільки до основних, але й до нематеріальних активів.

При введені об’єкта основного засобу в експлуатацію дуже важливим є не лише визначення приналежності об’єкта ОЗ до відповідної податкової групи, не менш значним є вибір методу податкової амортизації, та обов’язкове його ви-

значення у Наказі про облікову політику підприємства (ст145.1.9).

Методи амортизації в податковому обліку повністю повторюють методи амортизації бухгалтерського обліку:

1)прямолінійний;

2)зменшення залишкової вартості;

3)прискореного зменшення залишкової вартості;

4)кумулятивний;

5)виробничий.

Але є певні особливості застосування відповідних методів у податковому обліку:

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовують для груп 4, 5.

Прямолінійний або виробничий метод застосовують для груп 9, 12, 14,

15.

Амортизація не нараховується – групи 1, 13.

127

де n – корисний термін експлуатації

Приклад розрахунку 1.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості також є методом прискореної амортизації. Принцип нарахування амортизації такий же, як і в попередньому методі, однак формула розрахунку норми амортизації інша:

Приклад розрахунку 2.

Кумулятивний метод також відноситься до прискореної амортизації. Кумулятивний коефіцієнт Кк, що використовується як норма амортизації, розраховується щорічно за наступною формулою:

При використанні цього методу річна сума амортизації зменшується більш повільно.

Приклад розрахунку 3.

Виробничий метод доцільно використовувати у випадках, коли використання об’єкта проходить нерівномірно, по мірі виробничої необхідності, оскільки при використанні цього методу амортизація нараховується пропорційно

129