вання даних видів діяльності;
показники фінансової звітності, що перевіряється, не містять суттєвих перекручень;
показники фінансової звітності попереднього звітного періоду відповідним чином перенесені на початок звітного періоду, що перевіряється;
показники фінансової звітності належним чином розкриті у примітках до фінансової звітності;
облікова політика економічного суб’єкта, що перевіряється, використовується на постійній основі та ін.
Слід також перевірити правильність заповнення форм звітності, проаналізувавши ділянки з високим аудиторським ризиком, перевірити взаємоузгодженість та взаємозв’язок показників різних форм звітності.
При вивченні квартальної та річної звітності слід перевірити дотримання порядку її складання наростаючим підсумком.
12.2. Загальна методика аудиту фінансової звітності
Першим етапом аудиту фінансової звітності є формальна перевірка, яка полягає у візуальній перевірці правильності оформлення звітних форм:
наявність необхідних реквізитів; заповнення адресної частини (повна назва підприємства та вид діяльнос-
ті відповідно до засновницьких документів підприємства); відсутність виправлень, стирань;
наявність підписів посадових осіб (керівника та головного бухгалтера); Також аудитору необхідно впевнитися у наявності всіх необхідних до-
звільних документів на право підприємницької діяльності (ліцензії, патенти, свідоцтва про реєстрацію тощо).
Аналітична перевірка фінансової звітності передбачає:
виявлення суттєвих відхилень та перекручень у звітності (наприклад, розмір статутного капіталу у балансі повинен відповідати розміру статутно-
323
структурної динаміки балансу.
Зметою більш глибокого аналізу на підставі даних фінансової звітності аудитором розраховуються фінансові коефіцієнти: платоспроможності; фінансової стійкості; автономії; маневреності оборотних коштів; фінансування; кредитоспроможності; ліквідності; ділової активності та рентабельності.
Аналітичні операції передбачають порівняння фінансової інформації підприємства з наступними показниками:
аналітичною інформацією за минулі періоди, що піддаються порівнянню;
плановими розрахунками підприємства, такими як бюджети, прогнози;
очікуваннями аудитора;
аналогічною інформацією по галузі;
з середніми показниками по галузі або з даними інших подібних підприємств.
Перевірка правильності складання фінансової звітності передбачає:
зіставлення показників різних форм річної звітності (балансу, звіту про фінансові результати, про рух грошових коштів і про власний капітал) за допомогою спеціально розроблених Методичних рекомендацій (може проводитися як вручну, так і з використанням спеціальних комп’ютерних програм);
зіставлення даних: Балансу та Головної книги, Головної книги та реєстрів синтетичного обліку, реєстрів синтетичного та аналітичного обліку.
Перевірка правильності складання балансу полягає у досягненні аудито-
ром упевненості щодо таких питань:
дані статей балансу на початок періоду повинні відповідати даним на кінець попереднього періоду (у разі будь-яких змін балансу на початок року повинні бути відповідні пояснення);
дані статей балансу на кінець звітного періоду повинні бути обґрунтовані результатами інвентаризації;
суми статей балансу за розрахунками з фінансовими, податковими органами, установами банків при звірці повинні співпадати;
325
цінностей, наявність договорів з матеріально відповідальними особами. Після цього перевіряють оцінку та рух запасів.
Перевірка правильності відображення у балансі залишків грошових коштів та дебіторської заборгованості включає:
порівняння залишків на рахунках Головної книги з даними балансу;
підтвердження залишків по поточних рахунках у банку;
звіряння з даними інвентаризації;
вибіркову перевірку правильності ведення касових операцій та по поточному рахунку (за 3-4 місяці) із залученням усіх облікових реєстрів та первинних документів;
перевірка рахунку "Інші засоби", для яких цілей та за які засоби куплені
квитки, путівки тощо.
Перевірка достовірності відображення у балансі поточних зобов’язань
передбачає:
виявлення заборгованості по депонованій заробітній платі;
перевірка суми заборгованості перед бюджетом – звіряння з відповідними податковими документами;
зустрічні перевірки розрахунків з кредиторами.
Слід зазначити, що розрахунки з постачальниками та підрядчиками та іншими підприємствами аналізуються з урахуванням терміну позовної давності
(1095 днів).
Перевірка правильності відображення у балансі власного капіталу. Влас-
ний капітал складається із: статутного капіталу, пайового капіталу, додатково вкладеного капіталу, резервного капіталу, нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), неоплаченого капіталу, вилученого капіталу.
Розмір статутного капіталу у балансі та у засновницьких документах повинні бути тотожними. Протягом року величина статутного капіталу у акціонерних товариствах повинна залишатися незмінною, збільшення або зменшення його розміру проводиться за результатами діяльності підприємства за звітний рік та після внесення відповідних змін у засновницькі документи. Статутний
327