1.2. Предмет та об’єкти обліку
Предметом обліку взагалі та бухгалтерського обліку зокрема є господарська діяльність підприємства, що складається з окремих господарських операцій, які змінюють майно (господарські засоби) та джерела його формування або стан і використання майна підприємства.
Найважливішим об’єктом обліку є господарські засоби, які традиційно класифікуються за двома ознаками:
за складом і призначенням (активи); за джерелами утворення та цільовим призначенням (пасиви).
Активи – ресурси, контрольовані підприємством внаслідок колишніх подій, використання яких, як очікується, приведе до економічних вигод у майбутньому.
Активи аптеки – це ресурси, які призначені для отримання прибутку. Вони поділяються на оборотні та необоротні (рис. 1.4).
Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, які не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Таким чином, до оборотних активів аптеки відносять товарні запаси, грошові кошти та інші активи.
Необоротні активи – всі активи, що не відносяться до оборотних, а са-
ме:
основні засоби (земельні ділянки, будівлі, споруди, передавальні пристрої, обладнання, транспортні засоби, інструменти, інвентар (меблі));
нематеріальні активи (права користування природними ресурсами, майном; права на комерційні позначення; права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, в т.ч. ноу-хау; авторське право і суміжні права; інші
27
нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілей тощо).
інші необоротні матеріальні активи (бібліотечні фонди, малоцінні не-
оборотні матеріальні активи, тимчасові (нетитульні) споруди, інвентарна тара тощо).
Необоротні
активи
Господарські засоби підприємства
Оборотні активи
Нематеріальні |
споруди |
|
активи |
||
|
||
Основні засоби |
транспорт |
|
Інші необоротні |
обладнання |
|
активи |
||
|
||
Товари |
|
|
|
каса |
|
Грошові кошти |
|
|
|
рахунок в банку |
|
|
тара |
|
Інші активи |
ЛРС |
|
Дебіторська |
допоміжні матеріали |
|
заборгованість |
||
|
Рис.1.4. Класифікація господарських засобів аптеки
До джерел формування господарських засобів аптеки (пасивів) вклю-
чаються власний капітал та зобов’язання, які за ступенем терміновості їх погашення діляться на: короткострокові (повинні погашатися протягом року, переважають в аптеці по закупкам товару) та довгострокові (термін погашення – більше року, до них відносять довгострокові позики і кредити, призначені для будівництва аптеки, придбання транспорту або обладнання) (рис. 1.5).
28
Джерела формування майна підприємства
Власний капітал
Зобов’язання
Статутний капітал
Пайовий капітал
Додатковий капітал
Резервний капітал
Вилучений капітал
Неоплачений капітал
Нерозподілений
прибуток
Довгострокові зобов’язання
Поточні зобов’язання
Рис. 1.5. Класифікація джерел формування активів підприємства
В процесі господарської діяльності відбуваються зміни у складі господарських засобів та джерел їх утворення. Ці зміни називаються господарськими операціями. Основою обліку є юридично правильно оформлені господарські операції.
Для проведення обліку використовують такі облікові вимірники: натуральні (штуки, грами, літри); трудові (години, дні);
29
грошові – одиниці вартості (гривні).
Натуральні вимірники дають змогу отримати інформацію про господарські засоби і процеси в їх натуральному вираженні – в одиницях ваги, об’єму, потужності тощо. Натуральні вимірники забезпечують не тільки кількісне відображення об’єктів, а й якісну характеристику (за видами, сортами, розмірами), що має велике значення для контролю раціональності використання наявних ресурсів. Натуральні вимірники використовують для складання матеріальних балансів, але вони придатні для обліку тільки однорідних об’єктів і не дають узагальненого уявлення про діяльність підприємства в цілому.
Трудові вимірники використовують для визначення кількості затраченої праці в одиницях робочого часу (днях, годинах). За допомогою трудових вимірників визначають продуктивність праці, контролюють використання робочого часу і фонду оплати праці.
Грошовий вимірник застосовують для узагальненого відображення наявності та руху засобів підприємства, джерел їх формування, господарських процесів і результатів діяльності. За допомогою єдиного грошового вимірника (національної валюті України) визначають загальну вартість наявних основних засобів, запасів, собівартість реалізованого товару тощо. Цей вимірник використовують при плануванні та обліку процесів виробництва й обігу, визначенні фінансових результатів діяльності, а також для здійснення розрахунків між підприємствами, організаціями, установами.
Застосування в обліку всіх трьох вимірників у взаємозв’язку забезпечує повне і різнобічне відображення об’єктів, що обліковуються, отримання узагальненої інформації щодо діяльності як окремого підприємства, галузі так і народного господарства в цілому.
1.3. Документ в організації обліку
Кожна господарська операція на підприємстві супроводжується створенням документу, який є початковим джерелом всієї облікової інформації, в тому
30
числі й бухгалтерської. Без первинного документу жодна господарська операція не може бути прийнята до обліку.
Документ (лат. documentum – свідоцтво)– матеріальний носій запи-
су (папір, плівка, електронний носій) з зафіксованою на ньому інформацією, призначеною для її передачі у часі та просторі. Документ може містити текст, зображення, звуки та ін. У більш вузькому значенні документ – це діловий папір, що юридично підтверджує будь-який факт або право на будь-що.
Спосіб оформлення господарських операцій документами називається документацією. Документація є важливим елементом методу бухгалтерського обліку: вона служить для первинного спостереження за господарськими операціями і є обов’язковою умовою для відображення їх в обліку.
Проте значення документації в діяльності фармацевтичних фірм не обмежується тільки тим, що її використовують для обґрунтування облікових записів. Документація відіграє важливу роль в управлінні. У формі відповідних документів (платіжних доручень, касових ордерів, нарядів, вимог тощо) даються розпорядження на здійснення господарських операцій (перерахування або видачу коштів, відпуск товару). Для працівників, які виконують ці розпорядження (касирів, матеріально відповідальних осіб), документи є обґрунтуванням здійснених ними операцій.
Документи мають практичне значення для попереднього і подальшого контролю за доцільністю господарських операцій, дотриманням вимог чинного законодавства. Попередній контроль здійснюють керівні працівники: підписуючи документ, вони беруть на себе відповідальність за законність операції, оформленої документом. Подальший контроль здійснюють облікові працівники при прийманні та опрацюванні документів, а також працівники податкових, фінансових і ревізійних органів. Цей контроль поширюється, головним чином, на виконавчі документи для встановлення законності та господарської доцільності
31
операцій.
Документи мають важливе значення для забезпечення контролю за збереженням майна та раціональним його використанням. Приймання та відпуск товарно-матеріальних цінностей, використання грошових коштів, здійснення розрахунків тільки на підставі належно оформлених документів запобігають зловживанням з боку посадових осіб. Практика свідчить, що нестачі, розтрати і безгосподарність, різні зловживання найчастіше бувають там, де документи оформляються неправильно, несвоєчасно, облік ведеться незадовільно.
Документи мають і правове (юридичне) значення як письмовий доказ здійснення господарських операцій, а тому використовуються судовими органами при розгляді господарських позовів. Судові органи визнають за документом доказову, юридичну силу в тому разі, якщо його складено своєчасно і належним чином оформлено.
Документи використовують в аналізі господарської діяльності, для фінансового контролю, аудиту і документальних ревізій.
Від якості оформлення документів значною мірою залежить повнота і достовірність показників обліку і звітності, тому документи мають відповідати таким вимогам: своєчасність складання, достовірність показників, правильність оформлення. У первинних касових і банківських документах виправлення помилок не допускається, в інших документах, при необхідності внесення виправлень, неправильний текст або сума закреслюється одною рискою так, щоб можна було прочитати виправлене, а над ними роблять правильний запис.
Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку затверджене наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. Правильно оформлений документ повинен містити всі показники, що потрібні для забезпечення повної інформації про виконану операцію. Показники, що містяться в документі і характеризують операцію, називаються його реквізитами.
Кількість і зміст реквізитів визначаються характером операції та призначенням документа. Проте кожен документ повинен містити обов’язкові рекві-
32
зити, які є загальними для будь-якого документу.
Обов’язкові реквізити кожного документа наведені на рис. 1.6. Залежно від характеру операції та технології опрацювання облікової інформації в документах можуть міститися й інші додаткові реквізити.
Якщо документ не має будь-якого з обов’язкових реквізитів, він втрачає свою юридичну (доказову) силу і не може бути підставою для облікових записів.
назва підприємства, від |
назва документа, його |
|
імені якого складено |
||
номер, код форми |
||
документ |
||
|
||
дата складання документа |
зміст господарської |
|
операції та її вимірники |
||
(число, місяць, рік) |
(натуральні, трудові, |
|
|
грошовий) |
підписи посадових осіб, відповідальних за здійснення операції
.
Рис. 1.6. Обов’язкові реквізити документів
Для оформлення різноманітних господарських операцій, що здійснюються на підприємствах, використовують різні за своєю формою і змістом документи. Правильному складанню і використанню документів в обліку допомагає їх класифікація – поділ на групи за певними визначальними ознаками (табл.1.4).
Класифікація документів за розглянутими ознаками дає змогу правильно зрозуміти їх зміст, призначення і використання для відображення господарських операцій підприємств та організацій.
33