Тема 12. Міжнародне право Поняття та система міжнародного публіч ного права

Міжнародне публічне право — це особлива система права, яка складається з юридиних принципів і норм, що втілюють узгоджену волю держа і поклиані регулювати взаємини між ними та іншими учасниами міжнародно-правови відноси.

Система сучасного міжнародного публічного права — це складний конгломерат різних елементів, що регулюють відносииміж суб'єктами міжснародного права.

Ядро сучасного міжснародного права становлять його основні принципи. Принципи не утворюють галузь, оскільки вони пронизують усі галузі й інститути цієї системи права. Саме те, що принципи є найважлиішим елементом системи міжснародного публіного права, є однією з особливостей даної системи у порінянні з системами внутрішньодержавного права.

Важлиим компонентом системи міжснародного публіного права є галузеві принципи і принципи міжнародно-правових інститутів. Їх ще наивають спеціальними принципами. Ці принципи прислуговують нібито втіленням приписів основни принципів у конкретні міжнародно-правові норми. Серед принципі тієї чи ішої галузі у більшості виадків виіляють основни принци галузі (наприлад, прици свободи відкритого моря у морському праві, принцип повного і вилючного суверенітету держави над повітряним простором у межах її териорії —у міжнародному повітряному праві тощо).

Суттєвим складовим елементом системи міжснародно-правового регулювання виступають норми міжнародного публічного права, тобто юридично обов'язкові правиа поведінки суб'єктів міжнародно-правових відносин, які містяться в міжнародни договорах і правових звиая, рішення і резолюціях міжнародних організацій, ухвалах міжснародни судови органів.

Нарешті, складовим елементом структури системи вважаються інститути міжнародного права (під інститутом треба розуміти систему взаємозв'язани норм, що регулюють віносно відокремлену сукупність суспільни відноси). Зокрема, міжнародному публічному праву відомі такі іститути, я іститут міжнародного визнання, іститут міжснародної відповіальності та ін.

Отже, система міжснародного публічного права — це сукупність внутрішньо взаємозв'язаних елементі (загальновизнани принциів і норм, інститутів і галузей), що регулюють відносини між суб'єктами міжнародного права. Міжнародне публіне право ділиться на загальну й особлиу частии. Загальна частина охоплює основні іститути, каегоріїі понятя міжнародного публічного права Особлива частина присвячена більші детальному розгляду окреми галузей міжнародного права.

Процес утворення та класифікація норм міжнароднож публічнот права

Міжнародно-правове регулювання здійснюється особлиим, юридичним засобом - шляхом утворення юридично обов'язкових прави поведінки, встановлення прав та обов'язків для суб'єкті права Правио поведіїки, що винається державами та іншими суб'єктами міжснародного права як юридично обов'язкове, зветься нормою міжнародного публічного права.

Норми міжснародного публічного права формуються головним чиом у процесі міждержавни відноси. У міжснародни відносинах немає органу, подібно законодавчому органу держави, яки би виавав обов'язкові для держав таінши суб'єктів міжнародного права, правові норми.

В узгоджених нормах втілено той зміст, яий прийняти для учасниів згоди й став досяжним завдояи їх спільної заціавленості у врегулюванні проблеми. Віповіно в міжснародни договорах виористовується формула: «держави-учасниці («Сторони») погодились про таке...».

Таким чином, центральною ланкою у створенні норм міжснародного права є взаємна згода суб'єктів. Ця згода на сучасному етапі знаходить свій прояв у двох основних формах: договору і звиаю. У договорі втіено конкретно висловлену згоду сторін, у звиай - мовчазну.

Усі норми міжнародного публічного права являють собою правила поведінки (взаємовідносин) держав та інши суб'єкті міжнародного права, які встановлюються і забезпечуються ними самими. Норми мають певни предмет регулювання та об'єднуються за цією ознакою у правові інститути та галузі

Класифікації норм міжнародного публіного права можлиа за різними ознаками. Одна з ни - сфера дл (суб'єктно-триторіальна ознака). За цією ознакою міжнародно-правові норми поділяються на універсальні та локальні (партиуляні).

Універсальні норми — це ті, що регулюють міжнародні відносини за участю всі або переважної більшості держав (іноді інши суб'єктів права), відбиають загальнолюдські інтереси та потреби, а також сприймаються всіма або переважною більшістю держав (іоді інши суб'єктів міжснародного права). Так норми ще називають загальновизнаними. До цієї каегорії відносяь у першу чергу норми Статуту ООН, Віденської конвенції про диломатині зносини 1961 р., Женевської конвенції про захист, жертв віни 1949 р. та і. Особлие місце в каегорії уніерсальни, загальновизнани норм посідають основні принципи міжснародного права

Локальні норми — це такі, які поклиані регулювати відносини двох або декількох держав, пов'язані з їх взаємними інтересами і які не повинні суперечити загальновизнаним нормам міжснародного права В залежності від кількості держав, що висловии свою волю при їх створенні, локальні норми поділяються на дво- та багатосторонні.

За юридичною силою міжснародно-правові норми поділяються на імперативні та диспозитивні. Віденська Конвенція про право міжнародних договорів 1969 р. визначає імперативну норму як таку, що

приймається й визначається міжнародним співтовариством у цілому як норма, відхилення від якої неприпустимо, і яка може бути змінена тільки наступною нормою загального міжснародного права і носиь такий же характер. Як бачимо, суб'єкти міжснародного публіного права не можсуть на свій розсуд змінити обсяг і зміст прав й обов'язків, передбачених імператиними нормами. Диспозитивною є так норма, в межах яої суб'єкти міжснародного права сам визначають свою поведіїку, взаємні права й обов'язки в залежсності від обстави та інтересів.

Джереа міжнародного публічного права Під джерелами міжснародного права треба розуміти ті форми, в яки знаходиь свій виаз норми права. В міжнародній доктриі вважається, що найбільш повний пере лі джерел міжнародного права дається в ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН. До ни відносяться:

а) міжнародні конвенції я зальні, так і спецільні, що встановлюють правиа, безумовно визнан державами, яі сперечаються;

б) міжнародні звичаї як досвід заальної практии, що винається я правова норма;

в) загальні принципи права, що визнаються цивілізованіми націми;

г) судові рішення і доктрини найбільш кваліфікованих спеціалістів з публічного права різни націй як допоміжни засіб для визначення правови норм.

У даний час джерелами міжснародного публічного права є також ті нормативні резолюції міжнародних організацій, які, згідно з їх статутами, обов'язкові для держав-членів.

Розглянемо докладніше вказані джерела міжснародного права

Під загальними міженародними конвенціями розуміються договори, в яких беруть або можсуть взяти участь усі держави і яі мстяь такі норми, що є обов'язковими для всього міжснародного співтовариства, тобто норми заального міжснародного права. До спеціальних відносжься договори з обмеженою кільгістюучасниів, для яки обов'язкові положення цих договорі. Міжнародний договір відіграє у сучасни міжснародни правовідносиахроль основного, першоряного джерела.

Міжнародний звичай — це неписане правило, що склалося в міженародній практиці і за яким суб'єкти міжнародного права визнають юриично обов'язковий характер. Ст. 38 Статуту Міжнародного Суду згадує «Міжнародний звиай я досві загальної практии, що визнається за правову норму». У навчальній літературі міжнародний звиай ще визначається я правио поведінки суб'єктів міжнародного права, що утвориося в результаті одноріни дії, що повторюються, та визнається правовою нормою.

Загальні принципи права - це заальні юриині правиа, які використовуються при застосуванні конкретни правови норм, що визначають права й обов'язки суб'єктів права Наприлад, до загальни принципів права можна вінести принципи справедливості та незловживання правом. Для того, щоб стати «заальними прициами права в міженародному праві», правові принципи повинні бути визнані державами, я так що застосовуються в міженародному праві.

Щодо рішень міжнародних організацій, то їх суттю є взаємна згода, в якій втіено волю держав, що беруть участь в їх ухваленні. І у цьому відношенні вони близькі до джерел міжснародного права. Проте більшості рішень міжнародних організацій бракує такого важлиого елемента, я намір сторін надати своїй угоді характеру джерела міжснародного права, бажання втілити її в міжнародно-правови нормах.

Ухвали Міжснародного Суду ООН тепер більшістю юристі визнаються я так що мають правотюрчй характер. До складу Суду входять особи, яі обиаоться представниами держав (відповідно в Раді Безпеки і Генеральній Асамблеї ООН) та діють я «незалежні судді». Ухвали Суду вібивають думки членів Суду — спецілістів міжнародного права. Це зближує рішення Суду з доктриою міжнародного права. Разом з тим Міжнародни Суд - оди з головни органів ООН, який вионує судові функції згідно зі Статутом ООН та своїм Статутом. Такі специфіні риси і дають підстави вважати ухвали Міжнародного Суду джерелом міжнародного публічного права.

Доктрина міжснародного права завжди віігравала винятково важлиу роль у загальному процесі формування і розвитку міжнародного права. Безперечно, роль доктрини у загальному процесі міжнародної правотворчості чимала. Вона складається я з праць спецілістів міжснародного права, так і з доробок таки міжнародних наук ви установ, як Асоціація Міжнародного права, Комісії Міжнародного права ООН. Впли доктрини вияляється і на виначенні позиі держав при розробці міжснародни договорі на міжснародни конференціях та в міжснародни організаціях. Проте переважна більшість юристів-міженародників світу в дани час дотримується думки, що доктрина не вионує функцію створення норм права, вона ж грає роль встановлення, системаизації або тлумачення міжснародного права.

Важлие значення для конкретиації, уточнення, підтвердження і розвику норм міжснародного публічного права має Біблія. Пояснюється це, в основному, її особлиим місцем і роллю в розвику світової історії та культури. Справа в тому, що у Біблії акумульовано багато фіософськи, етнічних ідей і принципів, таки, як рівність, справедлиість та ін., що згодом стали заальними принциами міжснародного права.