36. За значимятю і метою, предметом дії в регулюванні суспяьних відносин правові норми можна розділити на такі види:

• регулятивнінорми визначаютьпорядоквзаємовідносинміжїхучасникамишляхомвстановленняправі обов'язківцихучасників;

• охороннінорми визначаютьтіцінності, щовзятіпідохоронудержавою, іпередбачаютьконкретнізаходи держаного впливу, який має бути застосований до осіб, котрі посягають на згадані цінності;

• спеціалізованінорми забезпечують дію регулятивних іохоронних норм. Вони не виступають як самостійнанормативнаосновадлявиникненняправовідносин, аслугуютьузагальнюючимиправовими положеннями Наприклад, норми-дефініції (визначення),норми-цілі, норми-принципи тощо.

37. Залежно від виду суспяьних вяносин, що врегульовуються конкретними нормами, отже, від галузейправа, доякоїцінорминалежать, нормиподіляютьна: конституційні, кримінальні, сімейні, трудові, цивільно-правові, адміністративні, кримінально-процесуальні, житлові тощо.

38. Залежно в о .Характеру, ступеня визначеності й катетричності вимог, що закріплені у правових нормах, нормиправабувають:

& імперативні норми зобов'язують безумовно дотримуватися встановленого у них правила,

невиконанняякогозумовлюєправовінаслідки, діютьнезалежновідволісуб'єктівправовідносин(наприклад, недотриманнявимогинотаріальногопосвідченнядоговору, колизгідноззакономцеєобов'язковим, зумовлює недійсністьтакогодоговору);

& диспозитивні норми дають право вибору поведінки особи, тобто допускають варіанти у

поведінціучасниківправовідносин(наприклад, якщонормадопускаєіусну, іписьмовуформудоговору, тояку зцихнормобративконкретномувипадку, можутьвизначитисамійогоучасники);

& рекомендаційні норми не є обов'язковими для виконання, але вони орієнтують учасників

правовідносиннанайдоцільнішийваріантповедінки. Отже, порушеннярекомендаційнихнорм наслідківне зумовлює.

Наведенийпереліквидівправовихнорм неєвичерпним, аїхкласифікацію можнапродовжитийза іншимихарактернимирисами.

Поняттяйосновніознакиправовоїдержави

Ідея правово ї держави відома ще з античних часів, коли державу розглядали як Божественне творіння для права, правди, справедливості й добра. Теорію правової держави заклав у ИХ ст. німецький філософ, засновникнімецькоїкласичноїфілософіїІмануїлКант.

Правовадержава - держава, вякійюридичнимизасобамиреальнозабезпеченомаксимальнездійснення, охоронуізахистосновнихправлюдини. Саметакадержаваєодним знайвизначнішихзагальнолюдських політико-юридичнихідеалів.

Принципамиправовоїдержавиє:

• закріпленняуконституційномутаіншихзаконахосновнихправлюдини;

• пануванняусуспільномутадержавномужиттізаконів, щовиражаютьволю всьогоабо більшості населення, втілюютьосновніправалюдини, загальнолюдськіцінностійідеали;

• врегулюваннявідносин між особою ідержавою наосновізагально-дозвільного принципу: "особі дозволеноробитивсе, щопрямонезабороненозаконом";

• взаємовідповідальністьміжособоюідержавою;

• наявністьувсіхгромадянвисокоїправовоїкультури, юридичнихзнань, атакож вміньінавичокїх використанняупрактичномужитті.

• чіткийрозподілфункціональнихповноваженьдержавиміж певнимиспеціалізованимисистемами ї органів: залежно від розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову;

• юридична захищеність особи, тобто наявність розвинених іефективних, процедурно-юридичних засобівдлявільногоздійснення, охоронийзахистуосновнихправлюдини;

• високозначиме становище в суспільствітадержавному життісудових органів як вирішальноїі найнадійнішоїюридичноїгарантіїправлюдини.

• неухильне і повсюдне виконання законів і підзаконних нормативних актів усіма учасниками суспільного життя, насамперед держаними та громадськими органами.

Стаття 1 Конституції визначає Украшу правовою державою. Ця теза ще не відповідає реальності, а є одним ізпершочергових завдань. Основними напрямками формування правовоїдержави в Україніслід визначитивтіленнявідповіднихполітичних, економічних, соціальних, ідеологічнихйорганізаційно-правових засадудержавницькевжиття.

Щоб побудувати в Україні демократичну правову державу необхіїно впровадити:

• економічну, політичнутаідеологічнубагатоманітність;

• всеохоплюючудемократію;

• чіткезаконодавчерозмежуванняповноваженьзаконодавчої, виконавчоїтасудовоївлади;

• гарантованусоціальнузахищеністьнаселення;

• економічнусвободкожноїлюдини;

• високийрівеньправосвідомостігромадян;

• розвинуту правову систем, яка утверджує ігарантує юридичніправа та свободи людини, громадянина, їхніхоб'єднань.

Необхдною умовою побудови правової держави є ґрунтовна підготовка і ефективне проведення загальнодержавноїадміністративноїреформи. Державний апарат повинен бути чисельно оптимальним і укомплектованим високопрофесійними, гуманними, моральними, юридично освіченими державними службовцями.

Загальнепоняттяпрогромадянськесуспільство

Концепт"громадянськесуспільство"маєвеликуісторію розвитку, щоохоплюєтриосновнихетапи, протягомякихмислителівисловлювалиподекудинавітьпротилежнідумкищодойогосутності. Незважаючина великукількістьваріаційтаінтерпретаційцієїідеї, громадянськесуспільство - єскладною багаторівневою системою невладних зв'язків та структур. Воно, в такому разі, охоплює всю сукупність відносин між індивідами, якірозвиваютьсяпозамежамиібезвтручаннядержави. Крім цього, вньоговходитьсистема громадськихінституцій, щореалізуютьповсякденнііндивідуальнітаколективніпотреби.

Громадянськесуспільство - цесуспільство громадян ізвисоким рівнем економічної, соціальної, політичноїкультуриіморальнихвластивостей, якеспільноздержавоюутворюєрозвиненіправовівідносини; суспільстворівноправнихгромадян, якенезалежитьвіддержави, алевзаємодієзнеюзарадиспільногоблага. Воно ємеханізмом соціальноївзаємодії, що складається зісфери особистого, різноманітних об'єднань, суспільних рухів іпублічноїкомунікації. Іншими словами, громадянськесуспільство - цесуспільство, здатнезробитисвоюдержавуправовою.

В контексті юридичноїпроблематики, доцільно наголосити на інституціональній характеристиці громадянськогосуспільстваівизначитийогояксукупністьабосистемугромадськихінститутів, якісформовані надобровільнихзасадах, діютьнаосновісамоврядуванняумежахКонституціїтазаконів, запосередництвом якихіндивідивільнореалізуютьсвоїосновніневідчужуваніправаісвободи.

Можливовиділититакі характерніриси тасуттєвіособливостігромадянськогосуспільства: ■ головною йогоцінністю єлюдина, їправатасвободи, їзаконніінтереси, їідеологічнатаполітична свобода, аджегромадянськесуспільствота, зокрема, йогоінститутиобумовленібезпосереднімижиттєвими потребамитаінтересамилюдейіорієнтованінаконкретногоіндивіда;

S врахування і забезпечення здйснення різноманітних інтересів ідивідів та соціальних груп на засада законодавчогоунормуваннясвободитарівностіучасниківгромадськогоспілкування, закріпленняіохорониїх правтасвобод;

S пріоритет суспільства над державою, основною функцією якої повинно стати регулювання суспільних відносинтагарантуванняздійсненняправособи. Завиникненняконкретнихобставинчиконфліктнихситуацій виникає необхідність реального втручання з боку держави для примусовоїреалізаціїправових норм, практичного застосування примусових заходів щодо охорони та захисту прав і свобод людини; S громадянське суспільство передбачає встановлення елементарного соціального зв'язку між ідивщами, що опредметнюєтьсяуфункціонуваннірізноманітнихгромадськихінститутів, різноманітнихзасвоїмконкретним спрямуваннямоб'єднаньгромадян(індивідів); S ідеологічна, політичнасвободаособистості;

S рівноправність і захищеність усіх форм власності, насамперед приватної.

ВУкраїнігромадянськесуспільствоперебуваєнастадіїформування. Щобстворитисправдігромадянське суспільство, потрібно здійснити комплекс заходів щодо економічної свободи кожної людини, виховати повагу дозаконів. Безвисокогорівняправосвідомостігромадянськесуспільствонеспроможнепідпорядкуватисвоїй волідержавнийапарат.

Поняття, причини і види правопорушень Правопорушення - це протиправні, винні, суспільно небезпечні (шкідиві) діяння деліктоздатного суб'єкта, завчиненняякихзаконпередбачаєюридичнувідповідальність.

Ознакиправопорушення:

39. Суспяьна нРезпечність - спричинення шкідливих наслідив чи загроза спричинення таких наслідків(шкодаможебутиморальною, матеріальноючифізичною);

40. Правопорушення завжди прояляється в поведінці особи - дії чи бездіяльності, тобто фактичномупротиправномудіяннічипротиправномунездійсненнірегламентованоїзакономповедінки. Думки, переконання, бажання, настрої, світогляд соціальні або особисті властивості не регламентовані, не є правопорушеннямиівідповіднонеможутьвиступатиякпідставидляюридичноївідповідальності;

41. Протиправність, тобтодіянняповиннобезпосередньопорушуватитучи іншунормуправа. Діяння, неврегульованізаконодавством, невважаютьправопорушеннями;

42. Правопорушеннявчиненезанаявності вини правопорушника, тобтоумисногочинеобережного ставленняособидовчиненогодіянняійогонаслідків. Провинністьговорятьтоді, колиособаповиннабула обративаріантповедінки, алевчинилавсуперечправу;

43. Правопорушення - це діяння деліктоздатної особи, тобто здатної нести юридичну відповідальність;

44. Караністьправопорушення, якавизначеназаконодавством порядізвизнанням певногодіяння протиправним. (Дляцьогопотрібно, щобсуб'єктправопорушеннядосягнувпевноговіку, визначеногозаконом, розумів свої ДОїта міг ними керувати, тобто необхідноюумовою караності є деліїтоздатність);

7. Причинний зв'язок між діянням і результатом, тобто спричиненням шкідливих наслідків. Насучасномуетапіосновною причиноювсіхправопорушень вважаютьсоціальніпротиріччя, щозавжди

євсуспільстві. Щостосуєтьсяокремихправопорушень, тоїхнєскоєнняможебутивикликанерізнимиіншими незалежнимипричинами, якіможнаподілитина:

а) об'єктивні(економічніпричини, недосконалістьчинногозаконодавства);

б) суб'єктивні(родинніобставини, оточення, наркоманія, алкоголізм).

Усіправопорушення за ступенем суспільної небезпечності поділяються на злочини (суспільно-небезпечні) іпроступки(шкідливі).

Поняттяівидиюридичноївідповідальності Юридичнавідповідальність - закріплений у законодавствіізабезпечуваний державою юридичний обов'язокправопорушниказазнатипримусовогопозбавленняпевнихцінностей, щойомуналежалидоскоєння протиправного діяння. Соціальною сутністю юридичноївідповідальностієвикликанадержавою природна негативна реакція суспільства (принаймні тієї його частини, волю якої виражає держава) на порушення певних соціальнихінтересів, напошкодженнясоціальнихчиособистихблаг.

Основнівидиюридичноївідповідальності:

• конституційнавідповідальність (наприклад, відповідальністьпрезидента, зайого державнузраду, відповідальність народного депутата за невиконання своїх обов'язків). Особливістю конституційної відповідальностієте, щоубагатьохвипадкахвонадетальнонеконкретизована. Нерідкозаконодавецьлише вказує на можливість такоївідповідальності. Конституційна відповідальність "вичерпує" себе в нормах конституційного права. У багатьох випадках вона поєднується з іншими видами юридичної відповідальності.

•цивільно-правова вії повії альність (майнова) - це встановлені законом юридичні наслідки, негативна реакція держави на цивільне правопорушення, на те, що особа не виконала або неналежно виконала зобов'язання, якіобумовиладругасторона. Цевиявляєтьсяупозбавленнівинноїособипевнихцивільнихправі накладеннінанеїнееквівалентнихмайновихобов'язків. Цивільніправазахищаютьувстановленомупорядку загальний суд, арбітражний аботретейський суд. Мета цивільно-правовоївідповідальності - відновлення порушених майнових прав кредитора, відшкодування збитків, тобто їх компенсація. Вона виникає за

порушеннямайнових іособистих немайновихправ громадян іорганізацій, в основному заневиконання договірнихзобов'язань, зазаподіянняшкоди. Результатом їнастаннябудевідшкодуваннязбитківуформах, передбачених санкціями цивільного права, наприклад: оплата неустойки (штрафу, пені) або повне відшкодування. Характерною ознакою цивільноївідповідальності є те, що правопорушник має змогу добровільно її здійснити. Чинне законодавство виділяє кілька ріновидів цивільно-правової віповіальності залежновідпідставївиникнення

•адміністративнавідповідальність - видюридичноївідповідальностігромадяніпосадовихосіб, що полягає узастосуваннідо особи, якавчинила адміністративнеправопорушення(проступок), встановлене Кодексом про адміністративні правопорушення, певного заходу державно-правового примусу -­адміністративного стягнення. Види адміністративних стягнень закріплену статті 24 КпАП.

•кримінальна відповідальність є, безперечно, найсуворішою, настає вона за скоєння злочинів ( суспільнонебезпечних, кримінально-протиправних, виннихдіянь, якіпередбаченікримінальним законом і посягаютьнасуспільнийчидержавнийустрійУкраїни, їполітичнуйекономічнусистему, власність, особу, громадські політичні, економічні, соціальні та інші права й свободи громаддя). Кримінальна відповідальність -цеодинізвидівюридичноївідповідальності, правовийнаслідоквчиненнязлочину, якийполягаєузастосуванні до винноїособизаходівдержавного примусууформікримінального покарання. Цеобов'язокособи, яка вчинилазлочин, датизвітпросвоїсуспільнонебезпечнідіїтаобов'язокпіддатисякримінальномупокаранню, стерпіти його юридичнінаслідки. Припиняєтьсякримінальнавідповідальність після того, як засуджений відбудемірупокарання, атакожувипадкуамністіїабопомилування.

•дисциплінарна відповідальність настає внаслідо к порушення дисципліни (трудової, військової і т. д.). Розрізняють три види дисциплінарноївідповідальності: у зв'язку з порушенням правил внутрішнього розпорядку; упорядкупідлеглості; відповіднодо дисциплінарнихстатутівіположень, щодіютьудеяких сферах(оборони, внутрішніхсправ, залізничного, водногоіповітряноготранспорту).

Дисциплінарну відповідальність здійснюють у формі накладення адміністрацією підприємств і установ, інших організацій дисциплінарних стягнень. Для дисциплінарної відповіальності характерне те, що вона має місце у відношеннях підлеглості особи, яка вчинила проступок, органові, який застосував захід дисциплінарноговпливу.

•матеріальна відповідальність -- особливий вид відповідальностіу трудовому праві, має риси одночасноімайнової, іадміністративноївідповідальності. Матеріальнавідповідальністьдещопов'язаназ дисциплінарною, аджецівиди юридичноївідповідальностінастають узв'язкузтрудовими відносинами. Матеріальна відповідальність працівників - це обов'язок повністю або частково відшкодувати матеріальні збитки, заподіяні з їхньої вини підприємству, де вони працюють.

Підприємствотакож несематеріальнувідповідальністьзашкоду, заподіянупрацівникамкаліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я, пов'язаним звиконанням ними трудовихобов'язків, що сталосязвини підприємстваякнайоготериторії, такізаїмежами.

Юридична відоовідльність виникає за наяностт обставин, що невідворотно тягнуть її настання. Ці обставини називають підтавами юридичної відповідальності. Пяставами юридичноївідповяальності є:

Ш факт вчинення правопорушення;

Ш наявність у діяння складу правопорушення;

Ш деліктоздатність (осудність, дієздатність) суб'єкта, його ві;

Ш передбаченістьправопорушеннянормативно-правовимиактами.

Склад правопорушення характеризується сукупністю таких елементів: об'єкт (певні блага чи соціальні цінності, на пошкодження, позбавлення чи знищення яких спрямоване протиправне діяння); об'єктивна сторона (включаєпротиправнедіяння, йогошкідливий абонебезпечнийрезультат, причиннийзв'язокміж протиправним діянням інаслідками, а також час, місцездійснення діяннятощо); суб'єкт (фізична або юридична особа, яка повністю деліктоздатна, причому суб'єктом злочину може бути лише фізична особа); суб'єктивна сторона правопорушення (виражається в психіному ставленні особи до скоєного, куди входять вина, мотиви, мета правопорушення).

Важливою підставою юридичноївідповідальностієнаявністьнормиправа, щозабороняєвизначений протиправнийвчиноківстановлюєвідповіднісанкції. Доюридичноївідповідальностіпритягуютьнаоснові актузастосуваннянормиправа, вякомуіндивідуалізуютьзаходиюридичноївідповідальностідоконкретного правопорушника(рішеннясуду).

Юридичнавідповідальністьнастаєлишезафізичніпротиправнідіяння. Неможутьбути підставою відповідальності: думки, переконання, бажання, настрої, світогляд, соціальніабоособистівластивості. Неє правопорушеннямиі, відповідно, неможутьвиступатиякпідставиюридичноївідповідальностідіяння, хоча зовнісхожізправопорушеннями, алеякінеєтакимичерезсвою суспільнузначимість. Дотакихдіяньчинне законодавствовідноситьінститутинеобхідноїоборониікрайньоїнеобхідності, атакожпрофесійнийризик.