Червона книга України

Червона книга України - це основний державний документ, який містить узагальнені віомості про сучаснийстанрослинітваринУкраїни, щоперебуваютьпідзагрозоюзникнення, прозаходидляїхзбереження танауковообґрунтованоговідтворення.

До Червоної книги Украни заносять тварин і рослин, які є в Украні і значаться у Червоному списку Міжнародного Союзу охорони природи і природних ресурсів, а також у Європейському Червоному списку. Підставою длявнесеннядокнигипевноговидутваринчирослинєданіпрозмінуїхчисельності, ареалуіумов існування, яі свідчать про необхідність вжиття термінових заходів щодо їх охорони.

ВідомостіпрокоженвидрослинчитвариннаводятьсяуЧервонійкнизіувиглядідовідок, якімістять основні дані про цей вид (статус, розселення, поширеність, розмноження, причини зміни чисельності тощо). Ці дан є базою для розробки конкретних законодавчих, економічних, наукових та інших заходів для збереження й відтворення відповіних виді тварин і рослин. Такими заходами є: створення заповідників і заказників, штучне розведенняірозселеннятваринірослин, заборонаполюванняіловутвариннатериторіяхїхньогорозселення тощо.

Тема 7. Фінансове право

Предмет фінансового права та методи фінансово-правового регулювання Фінансове право - публічна галузь права Саме сфера фіансів потребує проведення складного, однак дуже важливого розмежування між необхідними державними витратами й визначенням способу належного розподілу податкового тягаря між ріними суб'єктами. Закони, що застосовуються у фінансах, відображають державну політику і можуть дещо рінитися від суто «юридичних» законів. Основний акт у сфері фінансів -закон про державний бюджет. Це не викладення правил гідної поведінки, а план дій певної організації (держави), яа надає повноваження конкретним учасникам фінансових відносин на мобілізацію розподілу або використання фондів коштів. Свого часу однією з передумов виділення окремої галуз права було названо політичну зантересованість держави в самостійному регулюванні комплексу суспільних віносин, що мають певну єдність.

Характеризуючи фінансове право як галузь права, в першу чергу слі розкрити його предмет та метод. Предмет правового регулювання являє собою яісно одноріний вид суспільних відносин, на який впливають норми певної галузі права Для цих відносин характерні такі риси: 1) життєво важливі для людини та її об'єднань віносини; 2) вольові, цілеспрямован (розумні) відносини; 3) стійкі, такі, що повторюються, та типові відносини; 4) відносини поведінки, за якими можна здійснювати зовнішній контроль (наприклад, юрисдикційними органами).

Предметом фінансовог права є суспільні віносини, що виникають, змінюються та припиняються у сфері фіансової діяльності держави. Фнансове право — це галузь публічного права, предметом якого є норми, що регулюють державні фінанси. У відносинах, пов'язаних з формуванням і витрачанням кошті центрадізованих і децентралізованих фондів, необхіних державі для виконання її функцій, завжди виявляється владно організуюча роль держави в розподілі й перерозподілі національного доходу та ВВП. Саме тому такі відносини мають владно-майновий (грошовий) характер.

З іншого боку, не всі грошові відносини є фіансовими. Зокрема, придбання товарів через торговельну мережу є предметом регулювання цивільного права, хоч так відносини і мають грошовий характер. Однак, коли торговельна фірма за наслідками піприємницької діяльності розраховує й сплачує податок до бюджету відповіного рівня, такі відносини стають вже фіансовими, оскільки відбувається мобіліація ресурсі до центрадізованого фонду коштів. Якщо клієнт отримує кредит через банківську установу (що має виключно грошову форму), це також відносини, що характеризуються відносною диспозитивністю сторін — учасникі відносин і регулюються цивіьним правом. Однак, коли Нацональний банк Украни перевіряє діяльність комерційного банку і виявляє порушення в умовах надання кредиту, вії має право застосувати фінансові санкції за порушення банківського законодавства як орган, що представляє інтереси держави у сфері забезпечення фінансової діяльності держави.

У фінансових відносинах ітереси держави представляють органи, наділені нею владними повноваженнями - Міністерство фінансів, Државне казначейство, Державна податкова служба, Національний банк тощо. Іншим учасником фіансових віносин можуть виступати я державні органи, організації установи (наприклад, бюджетні організації)), так і тдприємницької діяльності та громадяни. Визначальною умовою для віднесення таких відносин можуть виступати я державні органи, організації, установи (наприклад, бюджетні організації)), так і суб'єкти підприємницької діяльності та громадяни. Визначальною умовою для вінесення таких віносин саме до фінансових є наявність дільності щодо мобілізації, розподілу або використання кошті централізованих та децентралізованих фондів.

Метод фінансово-правового регулювання — це сукупність засобів впливу з боку держави на учасникі фіансово-правових відносин. Основним методом фіансового права є метод владних припися, який за своєю структурою є органічно ціісною системою безперервного впливу на учасників фіансово-правових відносин з метою реалізації ними своїх функцій.

Метод владних приписів характерний для публічних галузей права — юнституційного, адміністративного та кримінального. Однак у кожній галузі вії застосовується залежно ві предмета правового регулювання. Оскільки фіансове право пов'язане з фіансовою діяльністю держави, метод владних приписі являє собою органічну систему, що уособлює цілісність юридичних фактів, з якими пов'язані виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин, юридичний статус їхніх суб'єкті, розподі прав та обов'язкі між ними, встановлення санкцій за порушення приписів фінансових правових норм тапоряок їх застосування.

Для державно-владних приписі у сфері фінансової діяльності характерні такі риси, як катеоричність та відсутність оперативної самостійності. Пояснюється це насамперед тим, якого значення надає держава фіансам для її стабільного функціонування та забезпечення суверенітету. Будь-яі приписи у сфері фінансі мають категоричний характер. Наприклад, несплата своєчасно податку тягне за собою у будь-яому разі обов'язок застосування санкції з боку держави через уповноважений орган — державну податкову службу. При стягненні таких санкцій наявність суб'єктивної вини, на відміну від адміістративних або криміальних відносин, не має значення. Вчинення правопорушення автоматично тягне за собоюзастосування встановлених санкцій.

Відсутність оперативної самостійності також є визначальною рисою саме фінансового права. Податківець не має права обрати той чи інший вид санкції за вчинене правопорушення у сфері податкових відносин — за кожне з них передбачається конкретна санкція, розмір якої або черговість застосування не можуть бути змінені

Поряд і методом владних приписів, для фінансового права характері метод субординації^ метод погодження, метод рекомендації тощо, що поступово поширюються. Особливо це стосується сфери Мунципальних фінансів, де органи місцевої влади та самовржування дістають біьшу самостіїність у реалізації своїх повноважень, у тому числі й у фіансові сфері. Хоч зазначені методи, я правило, застосовуються разом з основним методом фіансового права — методом владних приписів.

Отже, фінансове право — це публічна галузь права, яка містить сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі створення, розподілу й використання фондів коштів (фінансових ресурсе) держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їх завдань та функцій.

Слі зазначити, що вже є підстави говорити про наявність сформованого в державі фіансового права. На підтвердження цієї тези можна згадати нормотворчу діяльність парламенту України, зокрема прийняття Бюджетного кодеку України, законів у сфері грошово-кредитної системи Украни, закріплення на рівні законі компетенції спеціальних фінансових органі, розгляд проекту податкового кодексу тощо.