Стосунків з фірмами, які мають ознаки фіктивності

Пояснення до схеми:

Підприємство ТОВ „Г” на виконання угоди №5 від 19.09.2003р. відвантажило будматеріали для ТОВ „Д”. Загальна сума угоди склала 6000 тис.грн., у т.ч. ПДВ 1000 тис.грн., оплату здійснено шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (ТОВ „Г”). Угода набирає чинності з моменту підписання і діє до закінчення розрахунків між сторонами. Згідно з податковою накладною №091 від 22.09.03р. ТОВ „Д придбало у ТОВ „Г” будматеріали. Дане придбання відображено у книзі придбання товарів ТОВ „Д” у вересні 2003р., та включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ.

Схема мінімізації податку на прибуток ЗАТ „А” (ЄДРПОУ 0000000)

Пояснення до схеми:

Між ЗАТ „А” та ТОВ „В” укладено договір поставки від 20.06.2009 р. № 004. Згідно банківській виписці від 30.06.09. з рахунку ЗАТ „А” № 000000000 у Донецькій філії АКІБ проведена попередня оплата за вказаним договором на суму 29 916 000,0 грн. з вказівкою „за кокс”. 01.07.09 суму попередньої оплати у розмірі 29 527 092,0 грн. було повернено.

Згідно з накладною № Г-00/00 від 02.07.09 на суму 388 908,0 грн. ТОВ „В” поставлено 129 т вогнетривких виробів. У даний час в Україні створення і функціонування фіктивних і транзитних фірм перетворилося на індустрію, що завдає державі великих збитків.

Тому, особовий склад підрозділів податкової міліції орієнтований на активізацію дій щодо припинення діяльності фіктивних фірм, транзитних підприємств і конвертаційних центрів.

12.3 Відповідальність осіб, що порушують податкове законодавство

Допускаючи ухилення від сплати податків, суб'єкти підприємництва здійснюють заходи, спрямовані на зниження податкових зобов'язань, тобто на зменшення відрахувань до бюджетів усіх рівнів, що передбачає відповідальність за порушення податкового законодавства.

Діючими законами, як-то Закон „Про податкову службу в Україні”, Закон „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” і Кримінальний Кодекс України передбачена карна, фінансова й адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства.

Наприклад, кримінальна відповідальність настає у випадках, передбачених статтею 212 „Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів” Кримінального Кодексу України, зокрема:

1. Навмисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять у систему оподаткування, здійснене посадовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, або будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх платити, якщо ці дії призвели до фактичного ненадходження до бюджету чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян або позбавленням права займати окремі посади чи займатися певною діяльністю на термін до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені групою осіб за попередньою змовою або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у великих розмірах, караються штрафом від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян або виправними роботами на термін до двох років, або обмеженням волі на термін до п'яти років з позбавленням права займати окремі посади чи займатися певною діяльністю на термін до трьох років.

3. Дії, вчинені особами, раніше засудженими за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, або дії, що призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, караються позбавленням волі на термін від п'яти до десяти років з позбавленням права займати окремі посади або займатися певними видами діяльності на термін до трьох років з конфіскацією майна.

4. Особи, які вперше вчинили дії, передбачені ч. 1 і ч. 2 ст. 212, звільняються від кримінальної відповідальності, якщо вони до притягнення до кримінальної відповідальності сплатили податки, збори, а також сплативши фінансові санкції та пеню, відшкодували заподіяні державі збитки.

Фінансова відповідальність настає у вигляді застосування штрафних санкцій відповідно до статті 17 Штрафні санкції (штрафи) Закону „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.00. № 2181-ІП.

Податковий орган, як контролюючий орган, самостійно визначаючи суму податкового зобов'язання підприємства, може змусити його сплатити додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 статті 17, штраф у розмірі 10 % від суми податкового зобов'язання за кожен повний чи неповний місяць затримки податкової декларації. Крім того, податковий орган, самостійно донарахувавши суму податкового зобов'язання на підставі вимог, викладених у статті 4 цього Закону, зобов'язує платника податків сплатити штраф у розмірі 10 % від суми недоплати за кожен із податкових періодів, установлений для такого податку чи збору, але не більше 50 % від суми недоплаченого податку.

Статтею 17 також передбачено, що у випадку, коли платник податків засуджений за скоєння злочину по ухиленню від сплати податків або, якщо він декларує переоцінені чи недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, то такий платник додатково до встановлених штрафів - за наявності підґрунтя для їхнього застосування - сплачує штраф у розмірі 50 % від суми недоплати.

Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, що встановлюється на рівні, що визначений Кримінальним кодексом України.

Законом України № 2181 - III значно підсилена відповідальність платників податків у тих випадках, коли підприємство своєчасно не сплачує вже узгоджене податкове зобов'язання. Так, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних термінів, визначених цим Законом, то він зобов'язаний сплатити штраф у наступних розмірах:

• при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;

• при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу;

• при затримці, що перевищує 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу. Важливо те, що сплата або примусове стягнення штрафних санкцій, передбачених статтею 17 Закону, прирівнюється до сплати (стягнення) податку і оскарження їхніх сум.

Адміністративна відповідальність за ухилення від сплати податків передбачена Законом України „Про податкову службу в Україні”. Так, статтею 11 цього Закону податковим органам надане право накладати адміністративні штрафи:

• на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки й інші фінансово-кредитні установи, що не виконують вимог державних податкових органів (перерахованих у пунктах 2-5 одинадцятої статті);

• на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які сплачували доходи, але не отримували, не перерахували до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб, перераховували податки за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, якщо таке перерахування дозволене законодавством), допускали викривлення даних й інші порушення;

• на громадян, винних у ненаданні або несвоєчасному наданні декларацій про доходи або включення у декларації викривлених даних, у відсутності обліку чи неналежному веденні обліку доходів і витрат, для яких встановлена

• обов'язкова форма обліку;

• на громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність, винних у протидіях посадовим особам органів державної податкової служби, зокрема, у недопущенні їх у приміщення, що використовуються для здійснення підприємницької діяльності й одержання доходів;

• на громадян, які ведуть підприємницьку діяльність без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), якщо його одержання передбачене законодавством; на громадян, які здійснюють продаж товарів без придбання одноразових патентів або з порушенням терміну їхньої дії, або здійснюють продаж товарів, не зазначених у деклараціях.