- •Змістовний модуль іі. Організація і проведення зовнішньоекономічних операцій
- •Тема 8. Міжнародні розрахунки і банківське обслуговування зед.
- •8.1 Сутність міжнародних розрахунків та необхідність банківського обслуговування у сфері зед.
- •За наявністю валютного покриття:
- •Переваги акредитиву
- •8.3 Засоби платежу:
- •8.5 Кореспондентські відносини у сфері зед.
- •8.6 Міжнародні платіжні системи.
- •8.8 Різіки при міжнародніх розрахунках і методи їх мінімізації.
- •Тема 9. Форми виходу підприємств на зовнішні ринки.
- •9.1 Передумови і мотивація виходу підприємств на зовнішні ринки.
- •9.2 Пошук та вибір партнера.
- •Вивчення фірми іноземного партнера
- •Організація роботи по збору інформації і вивченню фірми-партнера:
- •9.3 Класифікація і характеристика форм виходу на зовнішні ринки.
- •9.4 Спільне підприємництво як форма виходу підприємства на зовнішні ринки.
- •Стратегія і мотиви створення сп
- •3) За кількістю країн-учасниць:
- •4) За структурою партнерів:
- •5) За часткою участі партнерів у капіталі сп:
- •6) За видом діяльності:
- •9.6 Гарантії уряду, що надаються сп, піі.
- •9.7 Ефективність функціонування підприємства з іноземним капіталом.
- •9.8 Умови функціонування підприємств на зовнішніх ринках.
- •9.9 Вивчення і аналіз умов ринку.
- •9.10 Дослідження потенційних можливостей фірми при виході на зовнішні ринки.
- •Тема 10. Ціноутворення у зед підприємства
- •10.1 Цінова політика підприємства, обгрунтування зовнішньоторговельних цін.
- •10.2 Принципи визначення світових цін.
- •10.3 Зовнішньоторговельна ціна: поняття, класифікація.
- •10.4 Механізм розрахунку зовнішньоторговельних цін
- •10.5 Формування контрактної ціни.
- •10.6 Способи фіксації цін.
- •10.7 Цінові знижки і надбавки.
- •1. Технічні поправки:
- •2. Комерційні поправки:
- •10.8 Методи ціноутворення в зед:
- •Тема 11. Торговельно-посередницька діяльність на зовнішньому ринку.
- •11.1 Сутність посередницької діяльності у зед та види посередників
- •11.4 Договори із зовнішньоторговельними посередниками.
- •Тема 12. Компенсаційна торгівля у сфері зед.
- •12.1. Сутність та особливості компенсаційних угод.
- •12.2. Класифікація угод зустрічної торгівлі.
- •12.3 Операції натурального обміну.
- •5. Угоди типу "світч", або угоди з передаванням фінансових зобов'язань
- •12.5. Операції в рамках промислового співробітництва.
- •3. Виробниче кооперування
- •4. Франчайзинг товарів та послуг
- •Тема 13. Структура і зміст зовіншньоекономічних контрактів.
- •13.1. Пошук та вибір зовнішньоторгових партнерів. Проведення переговорів.
- •1. Вибір контрагента.
- •4. Товаросупроводжувальні документи.
- •4.1. Комерційні документи.
- •13.2 Структура і характеристика основних умов зовнішньо-економічного контракту.
- •13.3 Базисні умови контракту.
- •13.4 Порядок визначення ціни контракту.
- •13.6 Способи здійснення міжнародних розрахунків.
- •Тема 14. Транспортне обслуговування зов-нішньоекономічної діяльності
- •14.1 Система міжнародних перевезень та види транспортних операцій у зед.
- •14.2 Фактори, що впливають на вибір виду транспорту:
- •14.3 Особливості міжнародних перевезень різними видами транспорту.
- •1. Морські перевезення.
- •2. Залізничний транспорт
- •4. Автомобільний транспорт
- •14.4 Товарно-транспортна документація.
- •14.5 Експедиторське обслуговування міжнародних перевезень.
- •Тема 15. Зед підприємств на території вільних економічних зон
- •15.1 Мета і завдання створення спеціальних економічних зон.
- •15.2 Класифікація вез.
- •1. За характером діяльності чи функціональним призначенням
- •2. За типом організації:
- •3. За розмірами
- •4. За характером власності:
- •5. За ступенем інтеграції у світову і національну економіку
- •15.3 Передумови створення вез в україні.
- •15.4 Основні умови залучення іноземного капіталу у вез.
- •15.5 Фінансове забезпечення діяльності вез.
- •15.6 Оподаткування та валютний механізм у вез.
- •15.7 Державне регулювання діяльності вез.
- •15.9 Основні офшорні юрисдикції.
- •Модуль ііі. Ефективність зед Тема 16. Економічний аналіз зед.
- •16.1 Економічний аналіз у сфері зед підприємств.
- •16.2 Аналіз виконання зобов'язань з експортно-імпортних операцій.
- •16.6 Система показників ефективності зед підприємства.
- •1. Ефективність експорту підприємства:
- •2. Рентабельність експорту:
- •3. Економічний ефект експорту розраховується за формулою:
- •16.8 Оцінка валютної ефективності експорту і імпорту.
- •Тема 17. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності та їх страхування.
- •17.1 Сутність та класифікація ризиків зед.
- •17.2 Страхування ризиків в зед.
- •17.3. Страховий захист зовнішньоекономічних операцій
- •1) Особисте.
- •3) Страхування відповідальності.
- •17.4 Особливості самострахування.
- •17.5 Страхування валютних ризиків
- •17.5 Способи транспортного страхування та умови страхування вантажів в зед.
Змістовний модуль іі. Організація і проведення зовнішньоекономічних операцій
Тема 8. Міжнародні розрахунки і банківське обслуговування зед.
План:
8.1 Сутність міжнародних розрахунків.
8.2 Форми розрахунків.
8.3 Засоби платежу.
8.4 Способи платежу.
8.5 Кореспондентські відносини у сфері ЗЕД.
8.6 Міжнародні платіжні системи.
8.7 Система клірингу - самостійно
8.8 Ризики при міжнародних розрахунках і методи їх мінімізації. -самостійно
8.1 Сутність міжнародних розрахунків та необхідність банківського обслуговування у сфері зед.
Міжнародні розрахунки — це система організації та регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, які виникають на основі здійснення ЗЕД між державами, підприємствами та громадянами, що знаходяться на території різних країн.
Розрахунки здійснюють переважно безготівковим шляхом у формі записів на рахунках банків.
Для здійснення міжнародних розрахунків банку підтримують необхідні валютні позиції в різних валютах у відповідності зі структурою та строками майбутніх платежів та проводять політику диверсифікації своїх валютних резервів.
Особливості міжнародних розрахунків:
1) певні відносини учасників зовнішньоекономічних операцій і їх банків з приводу оформлення, пересилки, обробки і оплати передбачених контрактом документів.
2) документарний характер міжнародних розрахунків, які здійснюються проти документів: фінансових (векселів, чеків, платіжних розписок) і комерційних (рахунків-фактур, відвантажувальних документів - коносаментів, накладних, квитанцій, страхових полісів, різних сертифікатів).
3) уніфікація прав, звичаїв, основних форм міжнародних розрахунків.
Фактори, що впливають на стан міжнародних розрахунків:
• становище на товарних та грошових ринках;
• державні заходи регулювання міжнародних потоків товарів, послуг та капіталів;
• розбіжності в темпах інфляції в окремих країнах;
• стан платіжних балансів країн;
• умови зовнішньоторговельних контрактів;
• міжнародні правила та звичаї банківської практики;
• валютне законодавство та ін.
Суб'єкти міжнародних розрахунків:
- імпортери
- експортери
- банки, кредитні установи
- держави
- міжнародні організації
- фізичні особи
Суб'єкти вступають між собою у відносини, які пов'язані з рухом грошових коштів, товаросупровідних документів та операційним оформленням платежів.
Правова основа міжнародних розрахункових відносин:
- міжнародні договори (платіжні угоди та міжнародні конвенції, торговельні, кредитні та ін. договори);
- норми внутрішнього національного законодавства,
- систематизовані та уніфіковані банківські звичаї і норми міжнародної банківської практики, які закріплені у відповідних конвенціях (по акредитиву, інкасо, вексельному обігу, банківських гарантіях та ін.).
Механізм міжнародних розрахунків включає:
1) форми платежу: аванс, акредитив, інкасо, платіж за відкритим рахунком, банківський переказ;
2) засоби платежу: готівка, чеки, векселі, інші цінні папери, банківський переказ (безготівковий платіж), кредитні картки, телеграфні та поштові перекази і т. ін
3) способи платежу: готівковий платіж, авансовий платіж, платіж у кредит.
8.2 ФОРМИ МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ:
- інкасова форма розрахунків
- акредитивна форма розрахунків
- розрахунки по відкритому рахунку
- банківський переказ
- авансовий платіж.
Види платежів:
документарні - платежі, пов'язані з інкасовою та акредитивною угодами, вважаються забезпеченими платежами.
недокументарні - всі інші платежі, що є незабезпеченими або чистими платежами.
1. Інкасо - це банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на основі розрахункових документів належні клієнтові кошти від платника (імпортера) за відвантажені на адресу імпортера товари і зараховує ці кошти на рахунок клієнта-експортера.
Стандартні міжнародні правила, які визначають роль і обов'язки банків при проведенні інкасо були розроблені і затверджені Міжнародною торговою палатою і опубліковані як "Універсальні правила по інкасо", вступили в дію з січня 1996 р., публікація МТП №522.
Учасники інкасо:
• замовник (експортер), який дає своєму банку замовлення на стягнення (інкасо);
• банк замовника, який отримав замовника на інкасо;
• банк інкасатор, будь-який банк за виключенням банку замовника, який здійснює проведення замовлення на інкасо (досить часто — це банк імпортера).
• банк-пред 'явник, той банк-інкасатор, який пред'являє документи платнику.
• платник (імпортер).
Процес здійснення інкасової форми розрахунків представлено на рисунку.
1 — експортер відвантажує товари на адресу покупця відповідно до умов договору
2 — експортер готує та передає своєму банку пакет товаросупровідних документів та інкасове доручення
3 — перевіривши відповідність представлених документів перерахованим в інкасовому дорученні, банк-ремітент відсилає їх разом з інкасовим дорученням банку імпортера
4 — банк Імпортера представляє отримані документи імпортеру
5 — інкасуючий банк отримує платіж від імпортера
6 — банк покупця перераховує суму платежу банку продавця
7 — банк-ремітент зараховує кошти на рахунок експортера.
Рис. Схема інкасової форми розрахунків
Види інкасо:
- просте (чисте) інкасо — це інкасо, при якому інкасуються лише фінансові (платіжні) документи, призначені для отримання платежів, без супроводження їх комерційними документами.
- документарне (комерційне) інкасо — при якому інкасуються фінансові (платіжні) документи, які супроводжуються комерційними документами, а також інкасо тільки комерційних документів. Види документарного інкасо:
1) Б/Р — документи видаються платнику проти платежу;
2) Б/А — документи видаються проти акцепту векселя. Інколи практикуються видача документів імпорту без оплати, проти його письмового зобов’язання здійснити платежі в установлений період часу.
Переваги для експортера: інкасо - це інструмент розрахунків, за допомогою якого експортер в одній країні може отримати платіж від боржника в іншій країні. У разі документарне інкасо, якщо серед документів є коносамент, експортер може зберігати контроль за товарами до тих пір, поки імпортер або не сплатить їх, або не акцептує тратту.
Недоліки для експортера: ризик, пов'язаний з відмовою від платежу; значний проміжок часу між надходженням валюти за інкасо і відвантаженням товару.
Переваги для імпортера: для імпортера - немає необхідності завчасно відволікати засоби зі свого звернення.
2. Акредитивна форма розрахунків.
Документарний акредитив - це угода, в силу якої банк-емітент, діючи на прохання і у відповідності до інструкцій клієнта — наказодавця чи від свого імені повинен здійснити платіж третій особі чи його наказу (бенефіціару), чи оплатити (акцептувати) тратти, виставлені бенефіутаром, чи уповноважити інший банк здійснити такий платіж, оплатити і акцептувати тратти, чи негоціацію документів, якщо дотримані всі умови акредитиву (рис).
Правова база, регулююча взаємини сторін-учасників акредитиву сформульована в "Уніфікованих правилах і звичаях для документарних акредитивів" (УПДА)" (UCP), прийнятих Міжнародною Торговою Палатою в редакції 2006 р.
Учасники документарного акредитиву:
• імпортер (наказодавець), який звертається в банк з проханням відкрити акредитив;
• банк-емітент, що відкриває акредитив;
• авізуючий банк, якому доручається оповістити експортера про відкриття на його користь акредитива та передати йому текст акредитива;
• бенефіатур — експортер, на користь якого відкрито акредитив.
1 — експортер відсилає імпортеру повідомлення про готовність товару до відвантаження та просить виставити на його користь акредитив
2 — імпортер дає вказівку своєму банку відкрити акредитив на користь бенефіціара у себе чи в закордонному банку
3 — банк імпортера повідомляє банк експортера про відкриття акредитиву та відправляє акредитивний лист, в якому вказуються умови акредитиву
4 — Банк експортера повідомляє бенефіціару про відкриття на його користь акредитиву та про умови акредитиву
5 — Експортер відвантажує на адресу покупця товари відповідно до умов договору
6 — Продавець передає банку-виконавцю товаросупроводжувальні документи
7 — Банк-виконавець перевіряє відповідність товаророзпорядчих документів умовам акредитиву і відсилає їх банку-емітенту
8 — Банк імпортера також перевіряє документи і потім перераховує відповідну суму коштів на кореспондентський рахунок банку-виконавцю
9 — Банк-виконавець зараховує валюту на рахунок бенефіціара
10 — Банк імпортера відправляє товаророзпорядчі документи разом з акредитивним листом імпортеру
11 — Імпортер, отримавши документи, перевіряє їх відповідність умовам акредитиву та приймає для акцепту. У випадку відсутності будь-яких зауважень банк списує гроші з рахунка імпортера та відсилає останньому виписку.
Рис. Схема розрахунків при документарному акредитиві.
По операціях з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, але не з товарами, послугами і/або іншими видами виконання зобов'язань, до яких можуть відноситися документи.
Види акредитивів:
1) за можливістю зміни чи анулювання акредитиву банком-емітентом (відгуку):
- відкличний - може бути змінений або анулюваний банком-емітентом по розпорядженню платника у будь-який момент без попереднього узгодження з експортером і іншими учасниками операції. Використовується рідко.
- безвідкличний - тверде зобов'язання банку-емітента не змінювати і не анулювати акредитив без згоди зацікавлених сторін (експортера, на якого відкритий).
2) за ступенем підтверженості (з т.з. додаткових зобов’язань іншого банку по акредитиву):
- підтверджений - відповідальність по якому на прохання банку-емітента приймає також інший банк, і цей банк додає своє підтвердження. В цьому випадку таке підтвердження складає тверде зобов'язання підтверджуючого банку на додаток до зобов'язання банку, що відкрив, платити по акредитиву при виконанні його умов. У разі підтвердженого акредитиву застраховані ризики як в країні імпортера, так і в країні експортера.;
- непідтверджений - тільки банк-емітент (банк імпортера, що відкрив акредитив) несе зобов'язання виконання акредитиву;