- •Змістовний модуль іі. Організація і проведення зовнішньоекономічних операцій
- •Тема 8. Міжнародні розрахунки і банківське обслуговування зед.
- •8.1 Сутність міжнародних розрахунків та необхідність банківського обслуговування у сфері зед.
- •За наявністю валютного покриття:
- •Переваги акредитиву
- •8.3 Засоби платежу:
- •8.5 Кореспондентські відносини у сфері зед.
- •8.6 Міжнародні платіжні системи.
- •8.8 Різіки при міжнародніх розрахунках і методи їх мінімізації.
- •Тема 9. Форми виходу підприємств на зовнішні ринки.
- •9.1 Передумови і мотивація виходу підприємств на зовнішні ринки.
- •9.2 Пошук та вибір партнера.
- •Вивчення фірми іноземного партнера
- •Організація роботи по збору інформації і вивченню фірми-партнера:
- •9.3 Класифікація і характеристика форм виходу на зовнішні ринки.
- •9.4 Спільне підприємництво як форма виходу підприємства на зовнішні ринки.
- •Стратегія і мотиви створення сп
- •3) За кількістю країн-учасниць:
- •4) За структурою партнерів:
- •5) За часткою участі партнерів у капіталі сп:
- •6) За видом діяльності:
- •9.6 Гарантії уряду, що надаються сп, піі.
- •9.7 Ефективність функціонування підприємства з іноземним капіталом.
- •9.8 Умови функціонування підприємств на зовнішніх ринках.
- •9.9 Вивчення і аналіз умов ринку.
- •9.10 Дослідження потенційних можливостей фірми при виході на зовнішні ринки.
- •Тема 10. Ціноутворення у зед підприємства
- •10.1 Цінова політика підприємства, обгрунтування зовнішньоторговельних цін.
- •10.2 Принципи визначення світових цін.
- •10.3 Зовнішньоторговельна ціна: поняття, класифікація.
- •10.4 Механізм розрахунку зовнішньоторговельних цін
- •10.5 Формування контрактної ціни.
- •10.6 Способи фіксації цін.
- •10.7 Цінові знижки і надбавки.
- •1. Технічні поправки:
- •2. Комерційні поправки:
- •10.8 Методи ціноутворення в зед:
- •Тема 11. Торговельно-посередницька діяльність на зовнішньому ринку.
- •11.1 Сутність посередницької діяльності у зед та види посередників
- •11.4 Договори із зовнішньоторговельними посередниками.
- •Тема 12. Компенсаційна торгівля у сфері зед.
- •12.1. Сутність та особливості компенсаційних угод.
- •12.2. Класифікація угод зустрічної торгівлі.
- •12.3 Операції натурального обміну.
- •5. Угоди типу "світч", або угоди з передаванням фінансових зобов'язань
- •12.5. Операції в рамках промислового співробітництва.
- •3. Виробниче кооперування
- •4. Франчайзинг товарів та послуг
- •Тема 13. Структура і зміст зовіншньоекономічних контрактів.
- •13.1. Пошук та вибір зовнішньоторгових партнерів. Проведення переговорів.
- •1. Вибір контрагента.
- •4. Товаросупроводжувальні документи.
- •4.1. Комерційні документи.
- •13.2 Структура і характеристика основних умов зовнішньо-економічного контракту.
- •13.3 Базисні умови контракту.
- •13.4 Порядок визначення ціни контракту.
- •13.6 Способи здійснення міжнародних розрахунків.
- •Тема 14. Транспортне обслуговування зов-нішньоекономічної діяльності
- •14.1 Система міжнародних перевезень та види транспортних операцій у зед.
- •14.2 Фактори, що впливають на вибір виду транспорту:
- •14.3 Особливості міжнародних перевезень різними видами транспорту.
- •1. Морські перевезення.
- •2. Залізничний транспорт
- •4. Автомобільний транспорт
- •14.4 Товарно-транспортна документація.
- •14.5 Експедиторське обслуговування міжнародних перевезень.
- •Тема 15. Зед підприємств на території вільних економічних зон
- •15.1 Мета і завдання створення спеціальних економічних зон.
- •15.2 Класифікація вез.
- •1. За характером діяльності чи функціональним призначенням
- •2. За типом організації:
- •3. За розмірами
- •4. За характером власності:
- •5. За ступенем інтеграції у світову і національну економіку
- •15.3 Передумови створення вез в україні.
- •15.4 Основні умови залучення іноземного капіталу у вез.
- •15.5 Фінансове забезпечення діяльності вез.
- •15.6 Оподаткування та валютний механізм у вез.
- •15.7 Державне регулювання діяльності вез.
- •15.9 Основні офшорні юрисдикції.
- •Модуль ііі. Ефективність зед Тема 16. Економічний аналіз зед.
- •16.1 Економічний аналіз у сфері зед підприємств.
- •16.2 Аналіз виконання зобов'язань з експортно-імпортних операцій.
- •16.6 Система показників ефективності зед підприємства.
- •1. Ефективність експорту підприємства:
- •2. Рентабельність експорту:
- •3. Економічний ефект експорту розраховується за формулою:
- •16.8 Оцінка валютної ефективності експорту і імпорту.
- •Тема 17. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності та їх страхування.
- •17.1 Сутність та класифікація ризиків зед.
- •17.2 Страхування ризиків в зед.
- •17.3. Страховий захист зовнішньоекономічних операцій
- •1) Особисте.
- •3) Страхування відповідальності.
- •17.4 Особливості самострахування.
- •17.5 Страхування валютних ризиків
- •17.5 Способи транспортного страхування та умови страхування вантажів в зед.
9.3 Класифікація і характеристика форм виходу на зовнішні ринки.
Форми проникнення підприємства на закордонні ринки:
- непрямий експорт;
- прямий експорт;
- ліцензування;
- створення спільного підприємства;
- пряме інвестування.
Міжнародна комерційна практика показує, що найчастіше компанії використовують дві основні форми проникнення, а саме — прямий і непрямий (опосередкований) експорт.
Варіанти організації прямого експорту:
а) створення експортного відділу для здійснення продаж за кордоном та організація збору необхідної інформації про ринок;
б) використання власних торгових представників для пошуку закордонних клієнтів;
в) звернення до закордонних дистриб'юторів чи агентів, наділення їх винятковими чи обмеженими правами представляти виробника в країні;
г) створення закордонного відділу продаж або дочірньої компанії, що дозволяє виробникові користуватися ефектом безпосередньої присутності на ринку і здійснювати контроль збуту.
Непрямий експорт — виробник діє через інше підприємство в країні базування, направляючи свою продукцію на міжнародний ринок. Підприємство виробляє продукцію у своїй країні й адаптує її до вимог закордонного ринку.
Використовуються незалежні посередники для організації міжнародної торгівлі, а саме:
місцевий посередник-експортер купує продукцію у виробника, а потім продає її за рубіж;
вітчизняний агент-експортер веде пошук покупців за кордоном і домовляється з ними про постачання, розраховуючи при цьому на одержання комісійної винагороди;
кооперативна організація здійснює експорт від імені і частково під адміністративним контролем декількох виробників;
міжнародна торгова компанія за рубежем контролює збутові мережі в різних регіонах.
Обидва типи експорту (прямий і непрямий) накладають певні обмеження на зовнішньоторговельну стратегію компанії і можливості управління нею:
а) експортер не має повної ринкової інформації і не може приймати оптимальних управлінських рішень (немає чіткої інформації щодо нестатків покупців та їхньої задоволеності товаром, що до стратегії конкурентів, цін, додаткових послуг, збутової мережі, реклами тощо);
б) експортер не має інформації про характер використання продукту, поводження покупців, їхніх потреб;
в) посередник може призначати високу ціну за рахунок занадто високої націнки без врахування цін конкурентів, еластичності попиту.
В деяких випадках експорт, як прямий, так і непрямий, може виявитися утрудненим і навіть неможливим. Великі транспортні витрати, митні тарифи чи обмеження на імпорт, преференції для місцевих виробників - причини, що можуть спонукати підприємство почати виробництво за кордоном.
Виробництво за кордоном може бути організовано різноманітними способами:
-збірний завод,
-контракт на виробництво,
-ліцензійний договір,
-спільне підприємство,
- пряме інвестування.
При укладанні контракту на виробництво товари виробляються за кордоном місцевим виробником, який діє за контрактом з підприємством, яке здійснює контроль за маркетингом і комерційними питаннями через свою закордонну філію. Така договірна форма дозволяє компанії обійтися без інвестицій у виробництво і без витрат на транспорт і митницю, у той же час використовувати місцеву робочу силу.
Ліцензування - це надання іншому підприємству визначених прав на використання патентів, торгових марок або ноу-хау за визначену платню. Перевагою використання ліцензування є доступ на новий ринок без інвестицій. Ліцензування в галузі виробництва пов'язане з високим ризиком (ліцензіат може перетворитися на конкурента).
Спільне підприємство (СП) - це міжнародне підприємство, створене з метою найбільш повного використання потенціалу сторін для максимізації корисного економічного ефекту їхньої діяльності. Ознакою СП є наявність у складі його засновників хоча б одного іноземного інвестора. Ця стратегія проникнення стала засобом полегшення експорту капіталу і реалізації інвестиційних проектів, здійснення яких не під силу одній компанії. Завдяки СП поширюються передові технології і сучасний досвід управління.
Пряме інвестування у виробництво в іншій країні здійснюється шляхом придбання існуючого чи створення нового підприємства. Прямі інвестиції здійснюються шляхом передачі капіталу з однієї країни в іншу, але капітал не завжди є єдиним внеском інвестора чи єдиним засобом придбання акціонерної власності. Компанія-інвестор може надати технологію, кваліфіковані кадри і ринки в обмін на частку участі в капіталі закордонного підприємства. Варіанти прямого інвестування:
а) придбання частнки власності в діючому підприємстві;
б) створення нового підприємства.