- •Змістовний модуль іі. Організація і проведення зовнішньоекономічних операцій
- •Тема 8. Міжнародні розрахунки і банківське обслуговування зед.
- •8.1 Сутність міжнародних розрахунків та необхідність банківського обслуговування у сфері зед.
- •За наявністю валютного покриття:
- •Переваги акредитиву
- •8.3 Засоби платежу:
- •8.5 Кореспондентські відносини у сфері зед.
- •8.6 Міжнародні платіжні системи.
- •8.8 Різіки при міжнародніх розрахунках і методи їх мінімізації.
- •Тема 9. Форми виходу підприємств на зовнішні ринки.
- •9.1 Передумови і мотивація виходу підприємств на зовнішні ринки.
- •9.2 Пошук та вибір партнера.
- •Вивчення фірми іноземного партнера
- •Організація роботи по збору інформації і вивченню фірми-партнера:
- •9.3 Класифікація і характеристика форм виходу на зовнішні ринки.
- •9.4 Спільне підприємництво як форма виходу підприємства на зовнішні ринки.
- •Стратегія і мотиви створення сп
- •3) За кількістю країн-учасниць:
- •4) За структурою партнерів:
- •5) За часткою участі партнерів у капіталі сп:
- •6) За видом діяльності:
- •9.6 Гарантії уряду, що надаються сп, піі.
- •9.7 Ефективність функціонування підприємства з іноземним капіталом.
- •9.8 Умови функціонування підприємств на зовнішніх ринках.
- •9.9 Вивчення і аналіз умов ринку.
- •9.10 Дослідження потенційних можливостей фірми при виході на зовнішні ринки.
- •Тема 10. Ціноутворення у зед підприємства
- •10.1 Цінова політика підприємства, обгрунтування зовнішньоторговельних цін.
- •10.2 Принципи визначення світових цін.
- •10.3 Зовнішньоторговельна ціна: поняття, класифікація.
- •10.4 Механізм розрахунку зовнішньоторговельних цін
- •10.5 Формування контрактної ціни.
- •10.6 Способи фіксації цін.
- •10.7 Цінові знижки і надбавки.
- •1. Технічні поправки:
- •2. Комерційні поправки:
- •10.8 Методи ціноутворення в зед:
- •Тема 11. Торговельно-посередницька діяльність на зовнішньому ринку.
- •11.1 Сутність посередницької діяльності у зед та види посередників
- •11.4 Договори із зовнішньоторговельними посередниками.
- •Тема 12. Компенсаційна торгівля у сфері зед.
- •12.1. Сутність та особливості компенсаційних угод.
- •12.2. Класифікація угод зустрічної торгівлі.
- •12.3 Операції натурального обміну.
- •5. Угоди типу "світч", або угоди з передаванням фінансових зобов'язань
- •12.5. Операції в рамках промислового співробітництва.
- •3. Виробниче кооперування
- •4. Франчайзинг товарів та послуг
- •Тема 13. Структура і зміст зовіншньоекономічних контрактів.
- •13.1. Пошук та вибір зовнішньоторгових партнерів. Проведення переговорів.
- •1. Вибір контрагента.
- •4. Товаросупроводжувальні документи.
- •4.1. Комерційні документи.
- •13.2 Структура і характеристика основних умов зовнішньо-економічного контракту.
- •13.3 Базисні умови контракту.
- •13.4 Порядок визначення ціни контракту.
- •13.6 Способи здійснення міжнародних розрахунків.
- •Тема 14. Транспортне обслуговування зов-нішньоекономічної діяльності
- •14.1 Система міжнародних перевезень та види транспортних операцій у зед.
- •14.2 Фактори, що впливають на вибір виду транспорту:
- •14.3 Особливості міжнародних перевезень різними видами транспорту.
- •1. Морські перевезення.
- •2. Залізничний транспорт
- •4. Автомобільний транспорт
- •14.4 Товарно-транспортна документація.
- •14.5 Експедиторське обслуговування міжнародних перевезень.
- •Тема 15. Зед підприємств на території вільних економічних зон
- •15.1 Мета і завдання створення спеціальних економічних зон.
- •15.2 Класифікація вез.
- •1. За характером діяльності чи функціональним призначенням
- •2. За типом організації:
- •3. За розмірами
- •4. За характером власності:
- •5. За ступенем інтеграції у світову і національну економіку
- •15.3 Передумови створення вез в україні.
- •15.4 Основні умови залучення іноземного капіталу у вез.
- •15.5 Фінансове забезпечення діяльності вез.
- •15.6 Оподаткування та валютний механізм у вез.
- •15.7 Державне регулювання діяльності вез.
- •15.9 Основні офшорні юрисдикції.
- •Модуль ііі. Ефективність зед Тема 16. Економічний аналіз зед.
- •16.1 Економічний аналіз у сфері зед підприємств.
- •16.2 Аналіз виконання зобов'язань з експортно-імпортних операцій.
- •16.6 Система показників ефективності зед підприємства.
- •1. Ефективність експорту підприємства:
- •2. Рентабельність експорту:
- •3. Економічний ефект експорту розраховується за формулою:
- •16.8 Оцінка валютної ефективності експорту і імпорту.
- •Тема 17. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності та їх страхування.
- •17.1 Сутність та класифікація ризиків зед.
- •17.2 Страхування ризиків в зед.
- •17.3. Страховий захист зовнішньоекономічних операцій
- •1) Особисте.
- •3) Страхування відповідальності.
- •17.4 Особливості самострахування.
- •17.5 Страхування валютних ризиків
- •17.5 Способи транспортного страхування та умови страхування вантажів в зед.
17.4 Особливості самострахування.
Серед економічних методів зниження ризику виділяють самострахування від ризику.
Система профілактики ризиків ЗЕД, знижуючи ймовірність їхнього виникнення, не може нейтралізувати всі пов’язані з ними негативні фінансові наслідки. Частково цю роль може взяти на себе внутрішнє страхування ризиків (самострахування), здійснюване в рамках самого підприємства.
Основне завдання самострахування полягає в оперативному подоланні тимчасових утруднень фінансово – комерційної діяльності. У процесі самострахування створюються резервні і страхові фонди. Ці фонди в залежності від мети призначення можуть створюватися в натуральній чи грошовій формі.
Резервні грошові фонди створюються насамперед на випадок покриття непередбачуваних затрат, кредиторської заборгованості тощо. Створення їх є обов’язковим для акціонерних товариств.
Самострахування - група заходів для внутрішнього страхування ризиків, покликана забезпечити нейтралізацію їх негативних фінансових наслідків у процесі розвитку підприємства.
Форми внутрішнього страхування ризиків ЗЕД:
1) забезпечення компенсації можливих фінансових утрат за рахунок відповідної „премії за ризик” полягає у вимозі від контрагентів додаткового доходу по ризикованих операціях вище того рівня, що можуть забезпечити без ризикові операції. Цей додатковий дохід має збільшуватися пропорційно збільшенню рівня ризику.
2) забезпечення компенсації можливих фінансових утрат за рахунок системи штрафних санкцій передбачає розрахунок і включення в умови контрактів необхідних рівнів штрафів, пені та інших фінансових санкцій у випадку порушення контрагентами своїх зобов’язань. Рівень штрафних санкцій повинен повною мірою компенсувати фінансові втрати підприємства у зв’язку з неотриманням доходу, інфляцією, зниженням майбутньої вартості грошей тощо.
3) забезпечення подолання негативних фінансових наслідків за рахунок попереднього резервування частин фінансових засобів дозволяє забезпечити внутрішнє страхування ризиків ЗЕД по тих операціях підприємства, по яких відшкодування негативних наслідків не може бути покладене на контрагентів.
Таке резервування фінансових ресурсів здійснюється у формах:
формування резервного (страхового) фонду підприємства. Він створюється відповідно до вимог законодавства і статуту підприємства;
формування цільових резервних фондів. Перелік таких фондів і розміри відрахувань по них визначаються статутом підприємства й іншими внутрішніми нормативними документами;
формування резервних обсягів фінансових засобів при розробці бюджетів по окремих господарських операціях. Таке резервування коштів здійснюється у вигляді спеціальних статей бюджету;
нерозподілений залишок прибутку. Його можна розглядати як резерв фінансових ресурсів, використовуваний у необхідних випадках з метою ліквідації негативних фінансових наслідків окремих господарських операцій підприємства.
17.5 Страхування валютних ризиків
Валютні ризики — це небезпека валютних втрат у результаті зміни курсу валюти ціни (позики) стосовно валюти платежу в період між підписанням контракту або кредитної угоди і здійсненням платежу. В основі валютного ризику лежить зміна реальної вартості грошового зобов'язання в зазначений період. Валютні ризики загрожують обом сторонам угоди.
Світова практика страхування валютних і кредитних ризиків відображає зміни, що відбуваються у світовій економіці й валютній системі в цілому. Найбільш простим і найпоширенішим методом страхування валютних ризиків були золоті й валютні захисні застереження, які почали застосовуватися після Другої світової війни.
Золоте застереження засноване на фіксації золотого вмісту валюти платежу на дату укладання контракту і перерахуванні суми платежу пропорційно до зміни золотого вмісту на дату виконання.
Валютне застереження — умова в міжнародному контракті, що обумовлює перегляд суми платежу пропорційно до зміни курсу валюти застереження з метою страхування валютного або кредитного ризику експортера або кредитора. Найбільш поширена форма валютного застереження — незбігання валюти ціни і валюти платежу.
Для зниження ризику падіння курсу валюти ціни на практиці набули поширення багатовалютні застереження. Багато-валютне застереження — умова в міжнародному контракті, що обумовлює перегляд суми платежу пропорційно до зміни курсу кошика валют, що заздалегідь вибираються за згодою сторін.
Існує декілька видів валютних кошиків. Вони розрізняються за складом валют:
1. Симетричний кошик — у ньому валюти мають однакову частку.
2. Асиметричний кошик — у ньому валюти мають різну частку.
3. Стандартний кошик — валюти зафіксовані на визначений період застосування валютної одиниці як валюти застереження .
4. Регульований кошик — валюти змінюються залежно від ринкових чинників.
У світовій практиці для страхування експортерів і кредиторів від інфляційного ризику використовують товарно-цінові застереження.
Товарно-цінове застереження — умова, що включається в міжнародний контракт з метою страхування від інфляційного ризику. До товарно-цінових застережень відносять:
1. Застереження про змінну ціну, що підвищується залежно від ціноутворювальних чинників.
2. Індексне застереження — умова, за якою суми платежу змінюються пропорційно до зміни цін за період з дати підписання до моменту виконання зобов'язання.
3. Комбіноване валютно-товарне застереження використовується для регулювання суми платежу з урахуванням зміни валютних курсів і товарних цін.
4. Компенсаційна угода для страхування валютних ризиків при кредитуванні: сума кредиту узгоджується з ціною у визначеній валюті (може використовуватися кошик валют) товару, що поставляється в рахунок погашення кредиту.
Сьогодні валютні застереження як метод страхування валютних ризиків експортерів і кредиторів поступово замінюється сучасними методами страхування: валютними опціонами, форвардними валютними операціями, валютними ф'ючерсами, міжбанківськими операціями "своп".
Валютний опціон — угода між покупцем опціону і продавцем валют, що надає право покупцю опціону купувати або продавати валюту за визначеним курсом протягом обумовленого часу за винагороду, що сплачується продавцю. Валютні опціони застосовуються, якщо покупець опціону прагне застрахувати себе від втрат, пов'язаних зі зміною курсу валюти.
Форвардна валютна операція — продаж або покупка певної суми валюти з інтервалом за часом між укладанням і виконанням угоди за курсом дня укладання угоди. Форвардні валютні операції здійснюються поза біржею. Якщо очікується зростання курсу валюти, у якій імпортер здійснює платежі за контрактом, то імпортеру вигідно купити цю валюту сьогодні за курсом форварда, навіть якщо він вищий за реальний ринковий курс, але при цьому захистити себе від ще більшого зростання курсу цієї валюти на день платежу за контрактом.
Форвардні валютні, кредитні й фінансові операції є альтернативою для біржових ф'ючерсів і опціонних операцій.
Валютний ф'ючерс — термінова біржова угода, що є угодою купівлі-продажу певної валюти за курсом, зафіксованим на момент укладання угоди, з виконанням через визначений термін. Відмінність валютних ф'ючерсів від операцій "форвард" полягає в тому, що:
— ф'ючерси — це торгівля стандартними контрактами;
— обов'язковою умовою ф'ючерсу є гарантійний депозит;
— розрахунки між контрагентами здійснюються через клірингову палату при валютній біржі, що виступає посередником між сторонами й одночасно гарантом угоди.
Перевагою ф'ючерсу перед форвардним контрактом є його висока ліквідність і постійне котирування на валютній біржі. За допомогою ф'ючерсів експортери мають можливість хеджу-вання своїх операцій.
Валютна операція "своп" — це купівля іноземної валюти на умовах "спот" в обмін на вітчизняну валюту з подальшим викупленням. Угоди "своп" зручні для банків, тому що не створюють непокритої валютної позиції — обсяги вимог і зобов'язань банку в іноземній валюті збігаються. Цілями операцій "своп" можуть бути:
— придбання необхідної валюти для міжнародних розрахунків;
— здійснення політики диверсифікації валютних резервів;
— підтримка визначених залишків на поточних рахунках;
— задоволення потреб клієнта в іноземній валюті тощо.