12..2 Основні риси, що відрізняють мінімізацію податкових зобов'язань від ухилення від сплати податків

У силу того, що податкове законодавство України є складним і постійно змінюється, розмежувати дії щодо ухилення від сплати податків та мінімізації податкових зобов'язань досить складно.

Ухилення від сплати податків тісно взаємопов'язане з мінімізацією податкових платежів. Основною метою мінімізації податкових платежів є створення необхідних умов для збільшення доходів суб'єкта господарювання. Із цією метою при розробці бізнес-планів підприємства враховують фактори, що дозволяють встановлювати мінімальні показники по джерелах сплати податків:

• пільги по оподаткуванню, передбачені законодавством;

• особливості оподаткування суб'єктів підприємництва окремих галузей економіки та окремих видів діяльності;

• наявність різних систем оподаткування і можливість їхнього використання;

• можливість використання системи планування сплати податків до бюджету і надходження сум податків у складі виручки від реалізації;

• оптимальний вибір елементів впливу на базу оподаткування.

При цьому, з метою мінімізації платежів підприємства здійснюють глибокий аналіз усіх витрат і оцінку ефективності системи оподаткування, що застосовується ними. В якості основних критеріїв оцінки ефективності системи оподаткування найчастіше використовуються наступні показники:

• податкоємність реалізації продукції, товарів, послуг;

• коефіцієнт ефективності оподаткування;

• коефіцієнт пільгового оподаткування.

Суб'єкти підприємництва, досягаючи оптимізації фінансово-господарської діяльності за допомогою мінімізації податкових платежів, фактично уникають сплати податків, використовуючи недосконалість діючого законодавства.

У більшості випадків для мінімізації податкових платежів використовуються різноманітні недоліки і упущення у чинному законодавстві, а також заплутані схеми при реалізації продукції і отриманні платежів.

У вітчизняній економічній літературі поняття „ухилення від оподаткування” трактується як незаконні способи уникнення сплати податків, незалежно від того, навмисно чи ненавмисно це робилося.

Згідно Оксфордського тлумачного словника, ухилення від сплати податків - це приховування податкової бази і надання у податкові органи свідомо помилкової інформації. Однак це визначення не охоплює всіх можливих способів ухилення - таких, як заниження податкової бази, незаконне використання податкових пільг, затримка сплати податків до бюджетів усіх рівнів й ін.

Тому визначення поняття „ухилення від оподаткування” як незаконного уникнення сплати податків є точнішим.

Ухилення від сплати податків - це, за суттю, протиправні дії суб'єктів підприємництва по зменшенню податкових зобов'язань, що тягне за собою відповідальність за порушення податкового законодавства. При цьому, відповідальність за порушення податкового законодавства поширюється і на неформальну економічну діяльність, до якої, як правило, відносять не заборонену законом діяльність, що здійснюється індивідуальними товаровиробниками (підсобне господарство, приватне будівництво, транспортні послуги, „човникова” торгівля, послуги адвокатів, дантистів і т.д.).

Варто враховувати, що неформальну економічну діяльність прийнято підрозділяти на неофіційну, але легальну, і нелегальну, тобто без державних дозвільних документів (ліцензій, патентів і т.п.).

Практика свідчить, що особливістю неформальної економіки є одержання доходів, адміністрування яких є вкрай важким. Тому неформальна економічна діяльність, що підлягає державній реєстрації та оподаткуванню у відповідності з діючим законодавством, відноситься до тієї діяльності, де досить часто допускаються порушення податкового законодавства у частині сплати податків.

Нелегальна економічна діяльність - це незаконна економічна діяльність, результатом якої є товари, роботи, послуги, створення яких заборонене законодавством, отже, сплата податків із доходів від заборонених видів діяльності законодавче не передбачена.

Однак, державні контролюючі органи і такі державні силові структури, як органи внутрішніх справ, служба безпеки, податкові і митні органи, тримають такі види діяльності на особливому контролі, оскільки вони завдають серйозної шкоди економіці держави. Наприклад, контрабанда незаборонених законодавством товарів, за суттю, фактично є одним із розповсюджених способів ухилення від сплати податків.

Ухилення від сплати податків тісно взаємопов'язане з тіньовою економікою. Тіньова економіка утворюється, насамперед, у результаті приховування доданої вартості або частини ВВП. Як правило, це відбувається при ухиленні від сплати податків. Наприклад, якщо суб'єкт фінансово-господарської діяльності, який пройшов державну реєстрацію як суб'єкт підприємництва та платник податків, отримує у ході господарської діяльності прибуток, створює додану вартість, але не сплачує податки, то у цьому випадку має місце тільки порушення податкового законодавства. Таким чином, зростання тіньової економіки не відбувається, оскільки частина ВВП, що підлягає сплаті до бюджету і державних цільових фондів, залишається у розпорядженні суб'єкта. При цьому тіньовий сектор не збільшується, оскільки змінюється лише структура ВВП.

У тих випадках, коли суб'єкт господарювання не здійснює державну реєстрацію як суб'єкт і платник податків, але займається фінансово-господарською діяльністю, створює додану вартість і не сплачує податки у встановленому порядку, відбувається розширення тіньового сектору. Отже, обсяги тіньової економіки формуються і за рахунок ухилення від сплати податків, передбачених чинним законодавством.

Негативний вплив на економіку ухилення від сплати податків доцільно розглянути на прикладі податку на додану вартість (ПДВ). Аналіз статистичної інформації свідчить, що на сьогоднішній день ПДВ можна вважати найкримінальнішим видом податку, оскільки комерційними структурами використовуються різні схеми і методи, метою яких є незаконне одержання коштів у вигляді відшкодованого ПДВ із бюджету.

При цьому формування від'ємного значення ПДВ у сумі до 200 тис. грн., переважною більшістю, носить об'єктивний характер, оскільки на складах підприємств знаходяться відносно великі залишки готової продукції, має місце придбання основних фондів, за якими ПДВ відображається в податковому обліку як податковий кредит, проведення будівельних робіт й ін.

Тому, найбільш перспективними категоріями підприємств для проведення перевірок обґрунтованості відшкодування ПДВ із бюджету є ті підприємства, що надають у податкові органи декларації по ПДВ із сумами понад 200 тис. грн. і вище, що підлягають відшкодуванню.

Податкові органи поділяють такі підприємства на наступні категорії:

1. Підприємства-виробники, що експортують товарно-матеріальні цінності, нехарактерні для їхньої виробничої діяльності.

2. Підприємства-виробники, що не здійснюють експортних операцій, але заявляють у великих розмірах ПДВ до відшкодування з бюджету.

3. Комерційні структури, що здійснюють експорт товарів, вартість одного кілограма яких перевищує 1,5 тис. грн.

4. Комерційні підприємства, що здійснюють незаконні експортні операції та формують від'ємне значення по ПДВ з метою наступного ухилення від сплати зобов'язань, що виникають при імпортуванні ТМЦ, по цьому виду податку.

5. Комерційні структури, що заявляють до відшкодування значні суми ПДВ завдяки здійсненню експортних операцій і при цьому мають мінімальні зобов'язання по сплаті податку на прибуток.

6. Комерційні структури, що заявляють і регулярно одержують відшкодування значних сум ПДВ, але не сплачують інші податки до бюджету.

З метою незаконного відшкодування ПДВ із бюджету всіма зазначеними категоріями підприємств застосовуються різні схеми ухилення від сплати податків. Найбільш розповсюджені схеми ухилення від оподаткування можна об'єднати у наступні групи:

1. Здійснення псевдоекспортних операцій.

2. Придбання ТМЦ по штучно завищених цінах.

3. Реалізація ТМЦ за цінами, нижчими за ціни придбання.

4. Здійснення безтоварних операцій.

5. Використання підприємств з іноземними інвестиціями для ухилення від сплати ПДВ.

Наприклад, суть механізму проведення псевдоекспортних операцій полягає у тому, що реально діючий суб'єкт підприємництва оформлює безтоварне надходження ТМЦ від так званих „транзитних” чи „фіктивних” підприємств, збільшуючи тим самим свій податковий кредит (рис. 14.1).

Далі, товар отриманий тільки за документами, але без фактичного проведення експортної операції, експортується за кордон за адресою вигаданого або спеціально створеного для проведення даної операції підприємства-нерезидента. Документи, що підтверджують проведення експортної операції, підробляються або оформлюються працівниками митної служби, з якими посадові особи експортера вступають у злочинну змову. У результаті даної операції підприємство-експортер претендує на відшкодування ПДВ в зв'язку з формуванням податкового кредиту, при документальному оформленні одержання ТМЦ від „транзитних” або „фіктивних” підприємств.

При цьому, як для економіки регіонів, так і держави у цілому, фірми з ознаками „фіктивності” є серйозною проблемою, оскільки за допомогою таких підприємств „відмиваються”, а, значить, і проходять повз бюджет дуже великі кошти.

Найбільша концентрація фіктивних фірм припадає на вугільну, металургійну, коксохімічну промисловість, агропромисловий і паливно-енергетичний комплекс.

Другий приклад, виявлено схему мінімізації податку на додану вартість ТОВ „Н” шляхом використання при розрахунках за відвантажені товари ощадних (депозитних) сертифікатів.

В розрахунок за отримані товари ТОВ „І” передає у власність ТОВ „Н” цінні папери, - ощадні (депозитні) сертифікати на пред'явника, емітентом яких є ВАТ „У”, на суму 215,7 млн. грн. (в т.ч. ПДВ 35,9 млн. грн.).

В подальшому, ТОВ „Н” пред'являє до сплати ощадні (депозитні) сертифікати (як цінні папери) по номінальній вартості на суму 179,7 млн. грн., які погашено емітентом ВАТ „У” у повному обсязі.

В результаті придбання ощадних сертифікатів як товару, та пред'явлення їх до погашення банку, що є операцією з цінними паперами, ТОВ „Н” скористувалося бюджетним відшкодуванням та мінімізувало ПДВ на 35,9 млн. грн.

Схема