3.2. Порядок обліку платників пдв
Особливістю менеджменту податку на додану вартість є процедура реєстрації платника податку на додану вартість та її анулювання.
Відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість” з метою забезпечення єдиних принципів ідентифікації платників ПДВ та їх реєстрації в органах державної податкової служби, забезпечення органів державної податкової служби інформацією для здійснення контролю за сплатою ПДВ, організації суцільного й вибіркового аналізу, надання відомостей про платників ПДВ іншим державним органам створено Реєстр платників ПДВ.
Цей Реєстр являє собою автоматизовану систему збору, нагромадження й обробки даних про осіб, які відповідно до законодавства зобов'язані накладати стягнення і здійснювати внесення до бюджету податку, що оплачується покупцем.
При внесенні до Реєстру відомостей про платника ПДВ, йому привласнюється індивідуальний податковий номер платника ПДВ.
Індивідуальний податковий номер є єдиним для всього інформаційного простору України й зберігається за платником ПДВ до моменту виключення його з реєстру у разі його вибуття зі складу платників ПДВ.
Орган державної податкової служби в 10-ти денний термін зобов'язаний видати Свідоцтво, виготовлене на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки, або письмову відмову у видачі Свідоцтва у разі подання до податкового органу недостовірної інформації.
Копії свідоцтва про реєстрацію, засвідчені органом державної податкової служби, мають бути розміщені в доступних для огляду місцях у приміщенні платника податку та в усіх його відокремлених підрозділах.
Реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
За ініціативою органу державної податкової служби анулювання реєстрації відбувається у разі, якщо:
- платник податку більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, має обсяги оподатковуваних операцій менші за 300 тис. грн.;
- платника податку оголошено банкрутом;
- платник податку подає заяву про припинення своєї діяльності за власним бажанням або за рішенням суду;
- особа, зареєстрована як платник ПДВ, реєструється як платник єдиного податку або стає суб’єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість;
- платник податків обирає спеціальний режим оподаткування;
- особа, зареєстрована як платник ПДВ, не надає органу державної податкової служби податкової декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку податкову декларацію, яка свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб’єктів господарювання.
Платник податку на додану вартість зобов’язаний повернути органу державної податкової служби реєстраційне свідоцтво, якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою:
- платника податку – разом із наданням заяви про таке анулювання;
- органу державної податкової служби – протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання (у цьому разі затримка у поверненні свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової декларації з податку на додану вартість).
Для інформування платників податку Державна податкова адміністрація України щомісяця оприлюднює на web-сайті Державної податкової адміністрації України дані з Реєстру платників податку на додану вартість та інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість, за їх заявою або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду.
Якщо платник податків зобов'язаний зареєструватися як платник ПДВ, але у встановлений законодавством термін не здійснив такої реєстрації, то податковий орган застосовує до нього певні санкції згідно із законодавством.
Крім того, податкові органи здійснюють облік платників податку на прибуток, що дозволяє формувати автоматизовану систему збору, накопичення й обробки даних про юридичних осіб – платників податку на прибуток.
Організації та установи, які перебувають на обліку в органі державної податкової служби та підпадають під визначення неприбуткових відповідно до підпункту 7.11.1 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, можуть бути внесені до Реєстру неприбуткових організацій та установ на підставі документів, поданих (надісланих) такою організацією або установою, до органу державної податкової служби за її місцезнаходженням, згідно з положенням про Реєстр неприбуткових організацій та установ, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 11 липня 1997 року № 232 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 серпня 1997 року за № 291/2095.
Окрім того, суб’єкти господарювання, що виробляють спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби, підлягають обов’язковій реєстрації в державній податковій інспекції за місцезнаходженням цих суб’єктів як платники акцизного збору шляхом подання копії ліцензії у п’ятиденний строк після її отримання. Ця процедура є особливістю адміністрування акцизного збору. Вона здійснюється вже після постановки на облік в органі державної податкової служби суб’єкта господарювання.
Має значні особливості й облік платників податків – суб'єктів малого підприємництва, особливо тих, які, вибравши спрощену систему оподаткування, самостійно обирають спосіб сплати єдиного податку за однією з двох ставок. Облік таких суб'єктів підприємництва здійснюється підрозділами з обліку платників на підставі заяви про видачу Свідоцтва платника єдиного податку.
3.3. Державний реєстр фізичних осіб – платників податків
Державна реєстрація фізичних осіб платників податків проводиться в Україні, починаючи з 1996 року. Згідно з чинним законодавством, реєстрація фізичних осіб – платників податків здійснюється державними податковими органами в містах і районах за місцем постійного проживання платників, а для осіб, що не мають постійного місця проживання в Україні – за місцем одержання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування. Реєстрація платників податків здійснюється в Державному реєстрі фізичних осіб (в подальшому ДРФО).
Державний реєстр фізичних осіб – платників податків – це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі, визначені законодавчими актами України.
До ДРФО податкові органи вносять інформацію про осіб, які:
- постійно проживають в Україні, мають об'єкти оподаткування, зобов'язані сплачувати податки, передбачені чинним законодавством;
- не мають постійного місця проживання в Україні, але згідно з чинним законодавством зобов'язані сплачувати податки в Україні.
До інформаційного фонду ДРФО вносять такі дані:
- індивідуальні ідентифікаційні номери, які присвоюються фізичним особам - платникам податків;
- загальні відомості про фізичних осіб - платників податків відповідно до положень законодавчих і нормативних документів;
- інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов'язкових платежів.
Інформаційний фонд, як важлива складова Державного реєстру фізичних осіб, формується і міститься в базах даних ДПА України, ДПА Автономної республіки Крим, ДПА в областях та ДПА в містах Київ і Севастополь, а також в державних податкових інспекціях в містах і районах.
Створення і ведення інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб відіграє важливу роль при адмініструванні податків з фізичних осіб та суб’єктів підприємництва – фізичних осіб.
Основні джерела створення інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб схематично відображено на Рисунку 3.4.
Рисунок 3.4. Формування інформаційного фонду Державного реєстру
фізичних осіб – платників податків
Ідентифікаційні номери фізичним особам – платникам податків встановлює Державна податкова адміністрація України на підставі даних, які надходять до місцевих податкових органів від підприємств, організацій, установ усіх форм власності, а також фізичних осіб – суб'єктів підприємництва. ДПА України після присвоєння ідентифікаційного номеру фізичній особі – платникові податків електронними засобами передає його до місцевого податкового органу за місцем проживання або за місцем одержання доходів фізичною особою.
Для присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі – платникові податків необхідно на підставі паспорта або документа, що містить необхідні для реєстрації у Державному реєстрі реквізити, а саме: прізвище, ім’я, по батькові, дату народження, місце народження та місце проживання, заповнити облікову картку фізичної особи – платника податків. Документом про присвоєння ідентифікаційного номера є Картка фізичної особи – платника податків (далі – Картка), для отримання якої фізична особа – платник податків повинна пред’явити свій паспорт.
Для отримання неповнолітнім громадянином ідентифікаційного номера необхідно одному з його батьків звернутися до державної податкової інспекції, пред’явити при цьому свідоцтво про народження дитини та особистий паспорт громадянина України з визначеним місцем проживання й відміткою про реєстрацію дитини.
Видача Картки іноземним громадянам здійснюється після виконання вимог Правил в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року № 1074 „Про Правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію” зі змінами та доповненнями.
Після присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі в разі відсутності Картки на спеціальному захищеному матеріалі видається Картка на паперовому носієві.
Індивідуальний ідентифікаційний номер зберігається за фізичною особою протягом усього її життя. У разі зміни прізвища, імені, по батькові фізична особа протягом місяця з дня виникнення таких змін повинна звернутись до органу державної податкової служби за місцем проживання для повідомлення про такі зміни й отримати нову Картку, в якій індивідуальний ідентифікаційний номер залишається незмінним.
Ідентифікаційний номер із ДРФО є обов'язковим для використання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності:
- для виплати доходів, з яких утримуються податки й інші обов'язкові платежі;
- для оформлення цивільно-правових угод, предметом яких є об'єкти оподатковування за якими виникають податкові зобов'язання;
- для відкриття рахунків в установах банків.
Працівники податкових органів, які ведуть ДРФО, за розголошення інформації фізичних осіб – платників податків – притягаються до відповідальності відповідно до чинного законодавства. Дані ДРФО використаються винятково для обліку одержаних доходів фізичними особами і своєчасності сплати ними податків. Відомості ДРФО є інформацією з обмеженим доступом і надаються іншим державним органам відповідно до чинного законодавства.
Контрольні питання:
Дайте визначення термінів: єдиний державний реєстр підприємств і організацій (ЄДРПОУ) та інформаційний фонд ЄДРПОУ.
Яким Законом України установлено порядок здійснення державної реєстрації юридичних та фізичних осіб суб’єктів підприємництва – платників податків?
Які роботи зобов’язані виконувати податкові органи щодо організації обліку платників податків?
Який установлено порядок обліку суб’єктів підприємництва – платників ПДВ?
Яким Законом України передбачено державну реєстрацію фізичних осіб – платників податків?
Дайте визначення терміна ДРФО.
Ким і з якою метою використовується ідентифікаційний номер?