6. Коротка характеристика неурочних занять

Фізичне виховання значною мірою здійснюється на неурочних заняттях. Це й природно, оскільки навчання як педагогічно організований процес займає відносно невелике за часом місце в житті людини.

Для неурочних занять фізичними вправами характерна самостійна організація діяльності з метою зміцнення здоров’я, збереження і підвищення працездатності, загартування і лікування, розвитку фізичних і вольових якостей, а також засвоєння певних дій і певної суми спеціальних знань.

Неурочні заняття відрізняються від урочних досить часто більш вузьким змістом (наприклад, комплекс індивідуальної гімнастики, окрема рухлива гра), і їх структура тоді менш складна. Неурочні заняття передбачають підвищену самодисципліну, ініціативу, самостійність. Конкретні завдання і зміст неурочних занять значною мірою залежать від схильностей і захоплень людини.

У методиці побудови ці заняття мають багато спільного з методикою побудови урочних занять. Їх структура також повинна забезпечувати поступове впрацьовування організму. В дозуванні навантажень, наданні допомоги і страхування (при групових заняттях), у самоорганізації використовується багато правил і прийомів, якими користується викладач на уроці. Але, разом з цим, є і методичні відмінності, пов’язані, перш за все, зі специфікою змісту неурочних занять і характером керівництва ними.

За характером керівництва розрізняють такі неурочні заняття: індивідуальні, групові на самодіяльних засадах, групові і масові на офіційно організованих засадах.

Для індивідуальних занять (особливо, коли вони спрямовані на загальну, спортивну, прикладну підготовку) характерна досить строга система постановки навчальних завдань, підбору вправ, інколи вони вимагають спеціалізованого режиму життя, що, у свою чергу, вимагає певних знань з теорії і методики фізичного виховання. Особливе значення для індивідуальних занять має самоконтроль.

Типовими прикладами самодіяльних групових занять є самодіяльні ігри, туристичні походи, змагання. У цих заняттях керівництво здійснюється звичайно з боку вибраної, а інколи і призначеної особи.

Найбільш поширеними є ігри, вибір яких залежить від віку, статі, темпераменту, професії. За спрямованістю ігри можна поділити на навчально-тренувальні, оздоровчі, ігри-розваги та ігри-змагання. Наприклад, поширеними серед підлітків є змагання дворових футбольних команд. Дорослі часто грають у теніс, волейбол, баскетбол, городки й інші ігри, щоб зміцнити здоров’я, підтримувати працездатність чи просто розважитися, змістовно провести дозвілля.

Ефективність самодіяльних групових занять дуже залежить від правильного вибору керівника. Він повинен бути не тільки шанованою людиною, але й знати основи методики занять фізичними вправами, правила змагань, мати певний досвід особистої участі в подібного роду заходах.

Що ж стосується групових і масових занять на офіційно організованих засадах, то тут мова йде про офіційно організовані змагання, фізкультурно-спортивні свята, оздоровчі заходи на виробництвах і в різних закладах і інші види неурочних занять, що здійснюються під керівництвом спеціалістів, які, зрозуміло, слідкують за тим, щоб тут дотримувались найважливіші загальнопедагогічні вимоги, як то: конкретність постановки завдань, нормування навантажень, рівні умови для всіх учасників, забезпечення страхування і допомоги, а у випадку спортивних змагань – і забезпечення лікарняного контролю.

Контрольні питання

1. За якими ознаками можна відрізнити урочні форми занять від неурочних?

2. Які є види і типи урочних занять?

3. Які є складові керівної ролі педагога на занятті?

4. Чи можна вважати правильною думку, що урочні форми занять є не тільки основними, а й найбільш ефективними?

5. Які складові можна виділити у цілісному процесі підготовки педагога до занять?