4. Перенос навиків

Завершуючи виклад цього розділу, слід зупинитися на одному цікавому явищі, яке спостерігається в процесі створення фонду рухових умінь і навиків, тобто тоді, коли ми до уже створеного певного запасу рухових координацій пробуємо додавати нові. Нова рухова дія, коли вона відповідає можливостям виконавця, буде обов’язково освоєна, але сам процес освоєння може іти і більш, і менш успішно завдяки взаємодії, інтерференції (від англ. interference - втручання) координаційних структур рухових дій, що вивчаються, а також і тих, що були щойно вивчені. На практиці це називають переносом навиків. Перенос може бути як позитивним, так і негативним.

У першому випадку раніше сформовані автоматизми допомагають засвоювати нові рухові координації. Наприклад, володіння навиком метання малого м’яча значно полегшує навчання метанню гранати, легше також буде відбуватися і початкове навчання метанню списа. Як бачимо, позитивний перенос спостерігається тоді, коли координаційні малюнки інтерферуючих рухових дій подібні. Він широко використовується в процесі навчання руховим діям. Враховуючи закономірність переносу, послідовність навчання різним руховим діям визначають таким чином, щоб оволодіння одними створювало сприятливі передумови для оволодіння іншими. Але при цьому слід пам’ятати, що досить часто, враховуючи позитивний перенос навиків, послідовність навчання визначається не за правилом “від простого до складного”. Спочатку вивчають хоч і більш складні, та зате профілюючі дії в даній структурній групі. В лижному спорті, наприклад, пропонують починати навчання із двохкрокової поперемінної ходи, бо в ній містяться елементи всіх інших ходів. Це ж можна сказати і стосовно навчання підйому розгином на перекладині. Якщо учень засвоїв цей профілюючий елемент, то йому тоді легко буде оволодіти і підйомом однією в упор і підйомом двома в упор ззаду.

Негативний перенос навиків полягає в тому, що вивчення однієї вправи заважає вивченню іншої. При цьому слід розрізняти взаємодію між уже готовим автоматизмом і руховою координацією, що тільки-но формується, і взаємодію між руховими діями, вивчення яких тільки розпочинається. Так, наприклад, спеціалісти-практики підмітили, що коли учень добре оволодів (сформувався автоматизм) підйомом завісом на перекладині, то вивчення підйому однією буде відбуватися з великими труднощами. Обернена послідовність у засвоєнні означених елементів знімає фіксовані в першому випадку труднощі. Подібна картина спостерігається і під час навчання кидку прогином і кидку скручуванням із захватом руки і тулуба в греко-римській боротьбі. Тренери з боротьби стверджують, що спочатку треба навчати кидку прогином.

У наведених прикладах уже сформований руховий автоматизм негативно відбивається на навчанні іншій, багато в чому подібній (за виключенням провідної ланки), руховій дії. Пояснити це можна тим, що нервові шляхи однієї та іншої рухової дії багато в чому спільні, і тому внаслідок такого поєднання нервові процеси, що виникають під час засвоєння нової координації, переходять у русло уже добре второваного нервового шляху. Елементам, подібним до вище наведених, треба навчати окремо, зважаючи на складність диференціювань. Важливо лише правильно визначити послідовність.

Негативний перенос може мати місце й у процесі навчання досить відмінним за структурою руховим діям. Так, установлено, що не можна одночасно (на одному занятті) навчати перевороту назад і сальто назад, кидку підворотом через спину із захватом руки і кидку обертанням (вертушка). Мабуть, незважаючи на суттєві відмінності у зовнішній структурі, в нервових малюнках виявляються (через іррадіацію збудження) значні перехльостування, контакти, взаємодії. І якщо структура одного рухового акту в його нервовому малюнку ще не стабілізувалась, то формування нервового малюнку другого акту може призводити до розхитування нервового малюнка попереднього. А в результаті процес навчання стане даремною витратою часу.

Контрольні питання

1. Яка із двох складових фізичного вдосконалення людини повинна бути провідною, а яка підпорядкованою?

2. Які прородничо-наукові концепції є теоретичним підгрунттям процесу навчання руховим діям?

3. Яка принципова різниця у створенні алгоритмів навчання теоретичному матеріалу і складним за координацією вправам?

4. У чому різниця між руховим умінням і руховим навиком і між руховим навиком і руховим умінням вищого порядку?

5. Як можуть взаємодіяти між собою рухові координації у процесі накопичення людиною фонду рухових умінь і навиків?