Перший аспект

1. Сформувати установку на запам’ятовування і показати шляхи використання призначеного для запам’ятовування матеріалу в наступній діяльності.

Відомо, що усвідомлена установка на запам’ятовування суттєво збільшує об’єм пам’яті і швидкість запам’ятовування. Так, при вивченні комбінації вільних вправ спортсмени запам’ятали 50 % елементів комбінації з установкою на запам’ятовування і лише 25 % - без такої установки. Це й зрозуміло, враховуючи механізм дії установки, розкритий у четвертому розділі цього підручника.

2. Навчити прийомам запам’ятовування рухових дій.

Існують такі основні прийоми запам’ятовування:

а) повторення, яке може бути моторним (практичне виконання рухів) та ідеомоторним (виконання рухів подумки). Наприклад, в одному дослідженні було показано, що при вивченні складних елементів у фігурному катанні через 24 години кількість помилок збільшувалась на 48%. Застосування ж ідеомоторного повторення дозволяло значною мірою усувати означений дефект, покращувати запам’ятовування і якість виконання вправ.

б) Кодування – переведення кінестезичних відчуттів у словесні образи, які можуть бути і досить далекими від суті рухової дії (“міст”, “ластівка”). У цілому ж кодування полегшується, якщо учні знають термінологію.

Особливо важливо зрозуміти закономірність структури визначеного для запам’ятовування матеріалу. Закономірність є одним із найефективніших кодів.

Кодом можуть служити музичні фрази. Комбінації вправ, що розучуються під музику, легко відтворюються під знайому мелодію і важче без знайомого музичного супроводу.

в) Уява. Це асоціація (поєднання) об’єкта, що вивчається із іншим, добре відомим об’єктом.

Щоб, наприклад, навчити розбігу по заданій траєкторії (при навчанні стрибкам у висоту), її позначають якимось способом, утворюючи “доріжку”. Якщо в екстремальній ситуації з’являється помилка, учневі пропонують уявити “доріжку”, і помилка, як правило, зникає.

Усі три прийоми найкраще застосовувати в поєднанні. Повторюючи матеріал, учень подумки відтворює його, кодує, пов’язує з результатами попереднього досвіду.

Навчання запам’ятовуванню має одну суттєву особливість: спочатку слід навчати розрізняти основні характеристики рухів і тільки після цього навчати прийомам запам’ятовування рухових дій.

3. Оптимізувати кількість інформації, що запам’ятовується, і темп її сприйняття.

Психологами встановлено, що в короткочасній пам’яті (КП) може знаходитись не більше 72 об’єктів, причому кількість інформації в кожному із об’єктів до певної міри не має значення. Якщо ж кількість об’єктів, що запам’ятовуються, перевищує місткість КП, то запам’ятовується початкова і кінцева інформація, а середина стирається. Отже, коли на одному уроці опрацьовують серію рухових дій, то новий матеріал доцільно розмістити на початку і в кінці серії, а середину відвести на закріплення або вдосконалення раніше вивчених дій. Якщо визначені для розучування рухові дії не дуже складні, то роботу слід організовувати фронтальним методом на початку і в кінці основної частини уроку.

Якщо темп надходження інформації перевищить швидкість її обробки, то частина інформації буде витіснена із КП новими її порціями, а значить, забута. Швидкість переробки зростає, якщо є орієнтовна схема запам’ятовування (виділено об’єкти запам’ятовування, напрацьований код, підібрані вдалі асоціації). Краще, коли ця схема пропонується вчителем у готовому вигляді.

4. Урізноманітнювати форми роботи учнів з навчальним матеріалом.

Міцність запам’ятовування збільшується, якщо навчальний матеріал асоціюється з більшою кількістю даних попереднього досвіду. Для формування різноманітних асоціацій учнів знайомлять із руховою дією в різних формах: наочно – подаючи її в показі, в демонстрації, в ілюстрації; на слух – сприймається ритмічна структура дії, викладач голосом чи за допомогою спеціальної апаратури звуковими сигналами інформує про ритм дії; словесно – пояснюється логіка виконання дії, що вивчається.

Справа в тому, що люди не однаково чутливі до сигналів різної природи. Одні краще сприймають те, що бачать, другі – те, що чують, треті мають гарну моторну пам’ять.

5. Забезпечити яскраву, образну подачу матеріалу і високий позитивний фон його сприйняття.

Нова, емоційно яскрава подія може запам’ятатися в момент її усвідомлення практично назавжди (наприклад, катастрофа). Але тут є один нюанс. Запам’ятати один раз бачене можливо, а ось запам’ятати один раз виконану вправу, навіть якщо вона надзвичайно потрібна, майже неможливо. Потрібне настирливе повторення, та знову ж таки ефект буде набагато кращим, коли виконання здійснюватиметься на оптимальному емоційному фоні (надмірне збудження може призводити і часто й призводить до забування, до стирання інформації).