3. Етап формування рухового навика

Основні завдання етапу: 1. Сформувати здатність до автоматизованого виконання рухової дії в стандартних умовах. 2. Уточнити техніку виконання дії за її просторовими, часовими і динамічними характеристиками відповідно до індивідуальних особливостей учнів. 3. Удосконалити ритм дії, добитися економічного і цілісного виконання рухів.

На цьому етапі основну роль відіграє метод цілісного вправляння. А метод розчленованого вправляння, методи термінової інформації, слова, наочного сприйняття застосовуються менше. Починає застосовуватись такий методичний прийом, як варіювання умов виконання. Методи ж алгоритмічних запропонувань, цілісного вправляння в штучних умовах і такий методичний прийом, як фізична допомога, на цьому етапі уже не потрібні.

На перший план виходять ті компоненти нервово-м’язових уявлень, які дозволяють найбільш чітко, однозначно виконувати рухи, тоді як інші відтісняються на другий план чи взагалі втрачають свою силу, як непотрібні. Всі елементи рухових уявлень, що задіяні в цілісному виконанні вправи, стають все більш компактними. Яскраво виявляється це, зокрема, у словесних формулах, що використовуються в навчанні. Так, якщо на початку педагог повинен був давати розгорнуте описання відчуттів, як, наприклад, стосовно спаду в обороті не торкаючись: “Опускаючись, затискуєшся в плечах, начебто упираєшся в пружину ...” і т.д., то надалі словесна формула все більше спрощується. Спочатку зберігаються лише ключові слова (“Затискаєшся, пружина”), потім уже всі дії, що відносяться до даної ООТ, будуть передаватися лаконічним символом (“Пружина!”), і, нарешті, слово може бути замінене підрахунком, що несе, як не парадоксально, всю інформацію, яка раніше вкладалася в розгорнуте пояснення. При цьому такий підрахунок не просто лаконічний, але й дозволяє пов’язати словесний образ із перцептивним, зберігаючи при цьому форму ритмічно організованої звукової моделі руху.

Описане явище є відбитком так званого процесу інтеріоризації, тобто переходу від зовнішнього плану сприйняття дійсності до внутрішнього. У широкому сенсі це процес засвоєння учнем всіх елементів зовнішнього впливу, спрямованих на формування рухового навику.

Методичні вимоги, що стосуються кількості повторень та інтервалів відпочинку, за своїм змістом залишаються такими ж, як і на попередньому етапі. Але тут є і свої особливості, які випливають із того, що рухи стають більш автоматизованими, більш економічними.

Так, у міру автоматизації рухів зростає можливість збільшення числа повторень. Та тут важливо уникнути ефекту надто великого накопичення втоми, бо це може стати причиною розладнання рухів і закріплення помилок.

Також у міру того, як рухи стають автоматизованими створюється умова для того, щоб зменшити (звичайно, в оптимальних межах) кількість часу на засвоєння техніки даної рухової дії і, таким чином, вивільнений час використати для вирішення інших завдань. Загалом же можна сказати, що концентроване повторення переходить у так зване розтягнуте повторення.

І, нарешті, не слід забувати, що при загальній тенденції до поліпшення якості виконання дії час від часу може наступати погіршення її. Це закономірне явище. На другому етапі воно більш виражене, а тоді невдалі спроби з’являються все рідше і з менш вираженим погіршенням рухів. Усе це викладач повинен враховувати. Пояснюючи тимчасовий характер спадів, він може виключити негативні емоції у своїх учнів, підтримати у них належну установку на роботу, впевненість і настирливість.

Критерієм завершення третього етапу є автоматизоване виконання рухової дії у звичних умовах, при оптимальному збудженні і за відсутності явної втоми.