5. Характеристика принципу поступовості
Цей принцип передбачає: 1. Розширення арсеналу рухових умінь і навиків та спеціальних знань; 2. Неухильне підвищення рівня розвитку фізичних якостей. І перше, і друге можливе лише за умови поступового підвищення навантажень.
Можливі різні форми підвищення навантажень. Загалом же їх можна звести до 3-х основних (див. рис. 4).
-
Р
t (тижні)
прямолінійно-висхідна
Р
t (тижні)
ступінчаста
Р
t (тижні)
хвилеподібна
Рис. 4. Основні форми підвищення навантажень
Умовні позначення:
Р – величина навантаження;
- об’єм навантаження;
- інтенсивність навантаження
Слід зазначити, що при збільшенні частоти занять, значних навантаженнях на них і при умові, що вони (навантаження) повинні збільшуватися, їх динаміка неминуче набуває характеру хвилі. Це зумовлено такими причинами: періодичними коливаннями стану організму через природну ритміку фізіологічних процесів і загального режиму діяльності; гетерохронністю (неодночасністю) відновних процесів; протиріччям між ростом об’єму та інтенсивностю навантажень.
З часом вираженість суперкомпенсації функціональних потенціалів після навантажень, яка лежить в основі підвищення результатів, стає все меншою і меншою, що, зрештою, лімітує наростання фізичних можливостей людини, і рано чи пізно результати стабілізуються на певному рівні. Якщо цей процес спробувати зобразити графічно, то графік буде мати приблизно такий вигляд.
-
Результати
t (час)
Пояснюється це явище адаптацією організму до навантажень і вичерпанням його потенцій, які не є безмежними. Чи можна боротися з означеним явищем? – До деякої міри можна. Уникнути його взагалі, звичайно, неможливо, а надто ранній стабілізації результатів запобігати можна і треба. Для цього необхідно уникати стереотипності в застосуванні вправ, в умовах виконання їх, у формах і змісті занять, у методах роботи і, що найважливіше, в динаміці навантажень.
Зі сказаного зрозуміло, що орієнтація на цей дидактичний принцип при побудові процесу фізичного вдосконалення не є наскрізною (від початку до кінця), бо ж обов’язково настане такий момент коли подальше підвищення навантажень стає не тільки недоцільним, а й шкідливим. З цього моменту на перший план виходить завдання підтримувати досягнутий рівень фізичної працездатності і якомога більше гальмувати його зниження у зв’язку із віковими змінами в організмі людини.
6. Принцип міцності засвоєння навчального матеріалу
Міцне засвоєння – це результат такої постановки навчання, коли учень здатний відтворити (в пам’яті і в рухах) засвоєний матеріал як із навчальною, так і з практичною метою.
Отже, стосовно фізичного вдосконалення цей принцип треба інтерпретувати в двох аспектах:
забезпечити міцне запам’ятовування навчального матеріалу;
забезпечити надійність сформованих рухових навиків.