Екопсихологічні голограми Здоров'я

1.Хвороба – це можливість усвідомити, що ти здоровий у головному: твоя імунна система - в нормі. У випадку фатальної хвороби, треба змінювати принципи роботи імунної системи.

2.Хвороба гарна тим, що розширює коло знайомих.

3.Біль –це показник здоров'я: пройде вона - здоровий, залишиться - значить... ти людина.

4.Головне не здоров'я, а те, що його забезпечує: увага людей.

5. Хочеш залишатися здоровим - не зупиняйся.

6. Залізти в ополонку може змусити страх перед негативними наслідками антибіотиків чи операцій.

7.Лікує не психолог чи лікар, а стосунки між фахівцем і клієнтом.

8.Під "інвалідністю" потрібно розуміти невміння страждати.

9.Переїдання і розумова лінь далеко не завжди свідчення хвороби.

10.Люди стають "тваринами" і божевільними не для того, щоб їм дали спокій , а для того, щоб хоч хтось про них подбав.

11.Вмерти можна, коли розумієш, що без тебе обійдуться.

12.Щоб придумати захист від смерті, потрібно до смерті злякатися за своє життя.

Поговоріть з старшокласниками про долю

Доля... Незбагненна річ. Немає мабуть такої людини, яка хоч раз би на неї не нарікала. Часто хочеться повернути час назад, щоб виправити щось, але... «Це доля...» - єдине виправдання на всі негаразди. І скільки людство не намагається з’ясувати «чи існує доля», однозначної відповіді на це запитання не маємо і досі.

Тим не менше одні люди частіше скаржаться на долю, інші рідше. То що ж тоді виходить, одні більше відчувають її вплив і неминучість певних подій у своєму житті, а інші менше? Чи то можливо від самої людини залежить, як вона сприймає своє життя і події, що відбуваються щодня. Адже відомо, що є люди, які вміють відповідати за свої вчинки, визнавати свої помилки, тому хід життєвих подій сприймають як належне, як ланцюжок взаємопов’язаних і взаємозалежних подій. І навіть коли щось не вдається, то вони знають, що в першу чергу слід щось робити аби покращити ситуацію, а не чекати, склавши руки.

Але якщо лише спостерігати за власними невдачами і оплакувати їх, то чи можна буде сказати, що доля є прихильною?! Однак маємо поміж нас і таких людей. Адже, якщо особа звикла лише отримувати і ставити претензії, то очевидно, що раніше чи пізніше стикнеться з ситуацією, коли отримувати не буде від кого, а працювати самостійно просто не навчена. От тоді від неї, мабуть, і можна буде почути оте добре знайоме «така моя доля».

Та все ж, якщо все-таки вважати, що всім своїм життям ми керуємо самі, тоді постане запитання часу нашого народження і смерті. Ну хай навіть і є люди, які знають час своєї смерті, але ж що стосується нашого народження, то цей факт відбувається без нашого усвідомлення. То може справді ми приходимо в цей світ саме в той час, в ту епоху коли повинні, щоб здійснити якусь свою місію і після цього відходимо у вічність.

Але чи вдається кожному усвідомити своє призначення, що саме і як слід робити у житті? Мабуть повинні бути якісь вказівники, які підкажуть, що ти на правильному шляху в своєму пошуку. Кожен від народження має якісь таланти, вміє виконувати щось краще за інших. І дуже часто, якщо людина починає цим займатися професійно, то досягає великого успіху. Інакше кажучи, займаючись улюбленою справою, отримує і задоволення, і заробіток,  і часто ще й користь іншим приносить. Можливо саме це і слід вважати своїм покликанням заради якого приходимо у цей світ. Адже найперше наше покликання –  бути щасливими. Життя - це як гра в шахи. Від одного твого ходу залежать декілька наступних. Ота залежність і є долею. Але кожен твій хід може її змінити.

А мериканський психолог

Американський психолог - це насамперед дослідник, учений, що володіє одним із двох звань: доктор філософії (Ph.D.) чи доктор психології (Psy.D) по одній із психологічних спеціализацій (усього їх більш 50). Обидва звання приблизно відповідають рівню нашого кандидата наук. Психологи проводять дослідження, розробляють нові теорії і методи, пишуть статті і книги, а також готують студентів - як для роботи на академічному поприщі, так і для практичної кар'єри. Щоб отримати право працювати психологом у США, треба багато і довго учитися - з дипломом чи бакалавра магістра робота зі спеціальності може бути хіба що на рівні асистента, а психолог з магістерським дипломом може отримати саму низьку посаду в системі освіти чи бізнесі. Але одного лише вченого звання теж недостатньо: потрібно ще рік-два асистентської практики, після якої можна пробувати здати іспит на отримання ліцензії. Для роботи психоаналітиком необхідно учитися ще довше - від 8 до 10 років додаткового тренінгу, що включає обов'язковий власний психоаналіз.

Більше чверті всіх американських практикуючих психологів зайняті в приватному секторі. Це один з найвищих показників (перевищуючий середній по країні аж у чотири рази) для всіх професій, що вимагають вищої освіти. Приватно практикуючі психологи відкривають індивідуальні офіси чи групові центри у співдружності з іншими психологами, а іноді і з "звичайними" лікарями. При цьому усього лише десята частина від загальної кількості психологів працюють на державній службі на рівні штату чи муніципалітету (у громадських лікарнях, клініках, виправних установах і т.д.). Більшість зайняті в системі освіти (університетські кафедри і лабораторії) і охорони здоров'я (приватні клініки і медичні офіси, будинку для пристарілих, служби сім'ї і т.д.), у дослідницьких організаціях, консалтингових фірмах, релігійних організаціях. Американські університети і коледжі випускають бакалаврів і магістрів психології з великим запасом. Багато хто з них, не знайшовши роботу з спеціальності, переходять в інші сфери діяльності, де базові знання в області психології виявляються незайвими. Приватно практикуючі психологи у середньому заробляють більше, ніж працюючі за наймом. У середньому, зарплата психолога трохи вища, ніж учителя, і істотно нижча, ніж лікаря.

Однієї з нових і популярних в Америці професій є "тренер з життя" (lіfe coache). Ці фахівці не займаються лікуванням душевних хвороб і проблем (хоча серед них є чимало колишніх психологів), а допомагають здоровим людям визначити свої пріоритети і мету в роботі, родині й у житті взагалі. Приміром , бізнес-тренери вчать керівників усіх рівнів, як стати більш ефективними менеджерами. Суть роботи доктора-священика (Doctor of mіnіstry) випливає з його назви. Як відомо з історії, релігійні вчителі, називаються по-різному в різних релігіях, здавна славилися своїм психологічним впливом на людей. У сучасній Америці вони займаються тим самим, за допомогою здобутків сучасної психологічної науки.

(І.І.Слободян)