Поради молодому подружжю

Одним із факторів, які впливають на тривалість і повноцінність життя людини, є шлюб та благополучна сім'я. Вчені довели, що коли людина в шлюбі, вона може до своєї тривалості життя додати ще 5 років, а якщо ні, то з кожних 10 років, прожитих одиноко, треба вираховувати по 1 року. Звичайно що це правда узагальнення, бо є і інші, протилежні приклади. Сім'я забезпечує здоровий спосіб життя. До речі, майже всі довгожителі одружені. Сімейне життя - це своєрідна життєва школа, у якій чоловік і дружина вчаться турбуватися про дітей, їхнє виховання. У сімейному житті неминучі відречення від своїх егоїстичних бажань, однак це не збіднює, а збагачує добротою, справедливістю, ніжністю.     Істотне значення для здоров'я має психологічний клімат сім'ї, який залежить від порядності членів сім'ї, вимог до себе та інших, від взаємного почуття, загальних уявлень, інтересів, устремлінь, моральної атмосфери, в якій живе сім'я, взаємної щирості та розуміння, а також матеріального благополуччя і побутових умов.     Слід пам'ятати, що закоханість і любов - різні явища. Між ними не можна ставити знак рівності. Закохуються в більшості випадків не в людину як особистість, а в які-небудь характерні для неї риси: волосся, очі, ноги, усмішку, тембр голосу, поставу, манеру розмовляти, одягатися тощо.     У кожної людини в підсвідомості існує якийсь неясний ідеальний образ представника іншої статі. Найчастіше в цьому образі поєднуються риси мами (батька), сестер (братів), перших учителів, артистів та ін. Закохуючись, люди находять у представника іншої статі риси, властиві образу, що був створений фантазією. Однак пізніше виявляється, що об'єкт закоханості не відповідає ідеальному образу і тоді можуть виникати конфлікти. Коли ж неясний ідеальний образ співпадає з об'єктом закоханості, може утворитися міцна сім'я.     Деякі вважають, що опорою сім'ї є сексуальна любов, однак це почуття вкрай рідко продовжується все життя. Зміст життя складають праця, обов'язки, відповідальність, турботи, труднощі та радощі. Спільно пройти це і поділити між собою, бути опорою одне одному, турбуватися про дітей - це і є основа сім'ї. Гармонійна сім'я не виникає сама собою, для її створення необхідна взаємна повага. Якщо подружжя не розуміє цього, виникають невдоволення, звинувачення, сварки. Більша частина сімейних конфліктів виникає тому, що подружжя не знає психічних особливостей одне одного, які пов'язані з біологічними (фізіологічними, гормональними) і соціальними (традиції, виховання в сім'ї) чинниками.     Для чоловіків характерно переважно абстрактне, теоретичне мислення, на яке почуття справляють незначний вплив. З іншого боку, чоловікові часто не вистачає дипломатичності, уваги, доброти при вирішенні сімейних проблем. У більшості випадків жінка в сім'ї - кращий «психолог», ніж чоловік. Від жінки найчастіше залежить, яка емоційна атмосфера в сім'ї - радісна, оптимістична чи пригнічена, песимістична.     Материнські і батьківські почуття різні. Любов матері має багато відтінків. Матері краще відчувають молодших дітей, а у чоловіків тісніші контакти зі старшими дітьми. Є ще одна особливість жіночої психіки: на противагу чоловікам, які дуже цінують привабливість жінок, останні менш вимогливі щодо вроди чоловіків. Вони більше цінують внутрішню красу та інтелектуальну гармонію чоловіка. Кожна жінка свідомо чи підсвідоме розуміє, наскільки важливі в сімейному житті духовні якості чоловіка.     Неповторну атмосферу благополуччя в сім'ї створюють гармонійні інтимні стосунки між подружжям, які вимагають духовної і фізичної врівноваженості. На жаль, не завжди так буває. Сексологи багатьох країн стверджують, що майже 50 % жінок не задоволені своїм сексуальним життям, а 33 % ставляться до нього холодно і байдуже. Серед чоловіків незадоволених менше, однак їхня задоволеність часто досягається без урахування інтересів партнерші. Наслідком сексуальної незадоволеності є поганий настрій, нервозність, навіть неврози, головний біль та інші негативні моменти, які накладають свій відбиток на стосунки подружжя і можуть спричинитися до взаємовідчуження.

    У чоловіків і жінок одного віку характер статевого потягу не завжди однаковий. У чоловіків статевий потяг посилюється до 25 років, потім тримається на одному рівні до 40-45 років; після чого починає поступово послаблюватися і досягає нуля в старечому віці. У жінок сексуальна активність наростає повільно, часто вона досягає кульмінації лише до 30 років, потім тримається на одному рівні до клімактеричного періоду. Іноді в клімактеричному періоді спостерігається навіть посилення сексуального потягу. Однак кожна людина неповторна, і статевий потяг залежить від виховання, способу життя, впливу навколишнього середовища, взаємних симпатій тощо. Статеве збудження, яке може закінчитися статевим актом, у чоловіків і жінок має різний перебіг. У жінок для його виникнення потрібно більше часу, ніж у чоловіків. На жінку збуджуюче діють доброта і ніжність чоловіка, тоді як чоловік більше керується фізичними мотивами. В таких ситуаціях жінка вважає чоловіка грубим, нетактовним, а чоловік жінку - холодною, байдужою. Через таку сексуальну неграмотність у сім'ї виникають незгоди.    

Т ЕЗАУРУС Відшукайте до вказаних понять правильні визначення. В окремих поняттях букви переставлені місцями. Удачі!

Неповторність, унікальність властивостей людини.	І Коли вам стає дуже важко, і все обертається проти вас, і, здається, більше немає сил терпіти ні однієї хвилини, - ні за що не відступайте: саме у такі моменти наступає перелом у боротьбі. нтуїція
Закономірний зв'язок, який виникає у досвіді індивіда між двома змістовими поняттями.	Аацінсоомк
Стан відносної динамічної сталості внутрішнього середовища організму у фізіологічно доступних межах.	Соціалізація
Евристичний процес, що полягає в знаходженні вирішення задачі на основі орієнтирів пошуку.	Самоствердження
Індивідуальне пристосування тварин до середовища заселення(життя).	Детмзийе
Форма активного відображення суб’єктом об’єктивної реальності.	Уява
Загальний стан спокою.	Учіння
Цінність, значимість якою наділяє індивід себе в цілому або окремі сторони своєї особистості.	Креативність
Універсальна людська властивість до побудови нових цілісних образів.	Афекти
Здатність людини діяти в напрямку свідомо поставленої мети.	Релаксація
Прагнення людини до високої оцінки і самооцінки своєї особистості та викликана цим прагненням поведінка.	Геніальність
Сильні і відносно короткочасні емоційні переживання.	Абружд
Відтворення в усіх деталях образів предметів.	Ідентифікація
Процес набуття і закріплення способів діяльності індивіда.	Розум
Уподібнення себе значимому іншому як зразку, яке відбувається на основі емоційного зв’язку із ним.	Здібності
Позараціональне пізнання людиною внутрішнього світу інших людей.	Ячінуаня
Творчі можливості людини, які можуть проявитися у мисленні, почуттях або спілкуванні.	Воля
Форма мислення, яка дозволяє людині опрацювати в науковому розумінні данні отримані через сприймання та уяву.	Індивідуальність
Тимчасово переважаюче вогнище збудження центральної нервової системи.	Асоціація
Процес засвоєння індивідом соціального досвіду.	Паметія
Найвища ступінь творчих проявів особистості.	Домінанта
Стосунки між людьми, що ґрунтуються на взаємній емоційній прив’язаності.	Осгомазет
Індивідуально-типологічні особливості, які визначають успішність виконання діяльності.	Психіка

Від усього серця, або думки наших дописувачів

Жовте листя кружляло в повітрі і лягало під ноги вкриваючи землю м’якою ковдрою. В парку було порожньо. І лише де-не-де пропливали сірі силуети людей. Він блукав парком не розуміючи чому … Чому незважаючи ні на що він продовжує чекати… Адже здоровий глузд підказував, що все давно закінчилось і його надії марні, а серце кричало не зупиняйся… Він жодного разу вжитті не відчував себе настільки порожнім. Йому здавалося, що він повітряна кулька… кулька всередині якої лише пустота… там немає нічого. Наче хтось випив сю його кров… вигріб всю середину настільки, що залишилася лише напівпрозора шкіра якою обтягнутий вакуум. Всередині навіть не залишилося повітря… І от він летить і всі дивляться на нього і дивуються…хто б міг відпустити таку красиву кульку… Людям байдуже, що він не хоче літати, що він хоче спуститися на землю… хоче повернути своє єство… своє життя… їм на все наплювати. А він все вище і вище підіймається в небо, все далі й далі віддаляється від життя… Йому боляче… Всесвіт тисне на нього… хоче розчавити його але вакуум не дозволяє… Від цього тиску створюється враження, що в нього незабаром лусне голова і він стрімголов помчиться вперед аж поки повітря повністю не заповнить оболонку… Це відчуття переслідувало його з тих пір як він втратив сенс свого життя… Він почав сторонитися людей і наче божевільний бродив парком незважаючи на час доби погоду та пору року… Він ні на мить не покидав парк боячись втратити ту останню соломинку, яка тримала його тут… в цьому житті… Цей день нічим не відрізнявся від інших… зранку наче проклятий лив дощ. Дощ… Після такого довгого очікування він зненавидів дощ, хоча ні… він чекав на цей дощ адже це була ще одна, мабуть, як йому тоді видавалося, остання можливість зустріти свого «ангела»… Дні вже давно перетворилися в тижні, а тижні тягнулися місяцями але він терпеливо чекав на неї… Він знав, що «ангел» повернеться до нього разом з дощем… На цей раз він твердо вирішив, що, якщо до заходу сонця нічого не відбудеться він здійснить те, що мав зробити ще два роки тому… Він втомився чекати… Все це видавалося безглуздям… Час невпинно летів… Він сидів на лавочці виводячи паличкою на землі слова, які ножами впивалися в його серце… «Пробач… Я не дочекався…». Дощ вже давно припинився і багряний захід сонця знаменував закінчення всіх мук… Він вже був готовий натиснути на спусковий гачок коли раптом, щось до болю знайоме промайнуло між деревами. Щось своє, щось рідне. Вона була дуже схожа на його ангела. Та ж мила усмішка, русе аж до сивини волосся і ті ж зелені з бісиками очі. Тепер він не міг зробити ту ж помилку. Тепер він її не відпустить! Він підбіг ближче до неї і крикнув: − Агов, ангеле, а де ж дощ? Дівчина завмерла адже крім неї на цій стежині нікого не було. – Дощ? Який дощ? – запитала вона здивованим голосом. – Ну ти ж любиш дощ? – сказав він і сльози перлинками заблищали в його очах – А звідки ти знаєш? – запитала дівчина усміхаючись і в її очах промайнули вогники – Я все про тебе знаю – сказав він – нарешті ти повернулася, чому ти так довго не приходила я ж так чекав на тебе… –?- дівчина дивилася на нього здивованими очима… – Ти мабуть думаєш що я божевільний. Але це не так. Я просто до нестями тебе кохаю. Я дуже довго чекав на цю зустріч. Дівчина не зовсім розуміла що відбувається але від нього віяло таким теплом і любов’ю, що вона не змогла просто розвернутися і піти. Вона з завмерлим серцем дивилася в його очі… Очі сповнені щастям та коханням…

 

Людини є стільки, скільки у неї є власного, ніким недоторканого внутрішнього світу. «Моя таємниця» - фраза, яка є символом «Я» особистості будь-якої людини. На превиликий жаль, сьогодні ми спостерігаємо душевний стриптиз, який приведений у ранг найефективнішого засобу впливу на людину. Думки обов’язково мають бути озвучені, а переживання виставлені на показ. А як полюбляють батьки припарірувати дитячу душу – «Дивись мені в очі і всю правду розказуй». Знайоме всім, чи не так? позбавивши дитину особистого фізичного простору, нам ще й треба відібрати у неї право на свій внутрішній світ. Вам не здається, що дитина сама в праві визначати міру озвучення своїх думок і переживань? Контроль думок! Як це рідне авторитарним службам. Але чомуж обездушення так активно культивується батьками, учителями, рідними людьми? Хіба, якщо я маю таємницю, і не хочу про неї розповідати. То це вже якимсь чином мене віддаляє від рідної мами, коханої людини, вчителя? Пригадую такий вислів – «Якщо я тебе не люблю так, як ти хочеш, то це не означає що я тебе не люблю». Здається, краще і не скажеш у заперечення на дії дорослих по відношенню до дітей, учителів до учнів, тощо. Напевне душі багатьох дорослих настільки збідніли, що їм просто необхідно покопатись ще в інших душах. Уявіть на мить, що всі ваші думки відображаються текстом на великому екрані, що встановлений на площі. Як вам такий варіант вашого внутрішнього життя? Подобається? Думка, образ світу – це те єдине яке природою визначено як абсолютна власність особистості.

Потреба у тотальному контролі дорослими дітей, привела до децентрації особистості дитини, що має вияв у неспроможності відчути з часом хто ж я така. Головне організувати і прожити своє власне життя, а дитина, коли виросте то буде тоді жити по-своєму. А як жити по-своєму, коли все своє, забирали до тих пір поки не пішов з дому.

Хочите знати, що думає ваша дитина? Тоді завоюйте довіру! І тут вам не допоможе ваше – «Я ж твоя мама і ти мусиш…». Якби дитина могла б, то відповіла б вам тим же – «Я ж твоя дитина, і ти не маєш права…». До речі про право. Риторично, - а хто дав право? Якщо ми не знаємо хто нас наділив цим правом, то ми і не маємо цього права, бо ми його самі собі дали, аби зробити дитину за своїм образом і зразком. Може вам не батьками треба було стати, а скульпторами? Сиділи б собі вечорами після роботи і ліпили себе з глини. Ні! Це не жорстоко. Жорстоко, коли тисячі і тисячі дітей неможуть дати собі раду у житті, частина з яких вдається до самогубства, бо цей світ з самого народження всіма способами заперечував їх прихід у наш світ. Чуже життя прожити не можна! Не можна за когось прожити життя! Це елементарні речі для розуміння.

Повернемось до довіри. Довіряти – означає, продовжити себе в тому хто поряд. От як може дитина продовжити себе у мамі чи татові? Ви не задумувались про те, чому діти-однолітки так легко і вільно розповідають одне одному свої таємниці, а батькам – ні? Причина в тому, що спілкування з батьками викликає у дитини почуття провини, а від так виникає страх бути покараним. Це породжується критичним настроєм батьків проти дитини, завчасно настроєними на те, що дитина неправа, недосвідчена, і таке інше. А однолітки навпаки, підтримують розмову, у свою чергу розгортаючи діалог про свій досвід у даній ситуації, при цьому вони чують одне одного. Головне, у процесах формування довіри дитини до батьків, - не заперечувати дитячий стиль мислення, спроби самовиразитись, навіть і якщо це нам це здається дивним. Дитина має проживати дитинство не за досвідом дорослого. Бо у противному разі вона ненабуде власного досвіду проживання життя. Дорослий має бути диспетчером щодо стимуляції або гальмування тих чи інших форм поведінки дитини, підлітка.

Головне новоутворення підліткового періоду - відкриття своєї індивідуальності, свого "Я". І для того, щоб зрозуміти себе, треба відчувати повагу до своєї індивідуальності. Тоді поряд з імпульсивністю, негативізмом, частою зміною настрою, суперечками із ровесника-ми, бунтом проти батьків, все частіше проявлятимуться самоконтроль, відповідальність, усвідомлення свого значення у сім'ї, турботливість, дисциплінованість та векторність особистості. «Розумний догляд» за дитиною – ось що потрібно!

Батьки дуже бояться чомусь дружити з своїми дітьми. Але дружба це довіра, спільність в інтересах і часопроведенні, турбота, взаємовиручка, бажання бути разом. Виходить, що відмовляючись від дружби, ми тим самим заперечуємо основи хороших стосунків. І те, що ми говоримо – я люблю свою дитину, неговорить по суті ні про що. Це швидше абстракція, за якою стоять часто одні вказівки і зауваження з метою щоб дитина відцепилась і не заважала. Для дорослих головним є їх спокій, а розвиток дитини, зміст їхнього внутрішнього світу – другорядні речі.

Важливо думати спочатку, а після вже діяти. Будь що, що вас незадовільняє у вашій дитині, це у першу чергу привід подивитися на себе. Подивитися і задуматися про те, що є у вас самих такого, що сприяло а може і породило негативне у вашій дитині. Погана поведінка дитини – ще не проблема. Це тільки ключ до проблеми. Якщо дитина поводить себе агресивно – це означає, що загорілося червоне світло. І так само, як при переході вулиці, вам варто зупинитися і подумати, що дитина переживає таке, що змушує її діяти агресивно. Спробуйте зрозуміти свою дитину та її почуття. Це не означає, що ви повинні оправдовувати її вчинки. Адже коли ми розуміємо поведінку нашої дитини, ми здатні діяти розумніше, конструктивно і по-людському, а отже, маємо більше шансів, щоб вибрана нами стратегія спрацювала.

Хочу запропонувати вам декілька простих міркувань, щодо алгоритму роботи з агресивними проявами у поведінці дітей, підлітків.

  

 1. З’ясуйте для себе, в яких ситуаціях, з ким, де дитина поводить себе агресивно. Тоді вам легше буде зрозуміти причини такої поведінки.

2 . Навчайте дитину висловлювати свої почуття і потреби відкрито. Гнів та агресивність – це нормальні природні почуття. Головне те, як ми його сприймаємо та виражаємо. Традиційно ми привчаємо дітей затискувати свій гнів та агресивність. І коли ці почуття виникають, дитина навчається їх ховати, відчуваючи сором, провину.

3. Встановіть чіткі та незмінні межі поведінки. Впевніться, що дитина розуміє: ворожі агресивні дії не припустимі ніколи.

4. Пам’ятайте, що ваші дії для дитини – основний взірець для наслідування. Ваша поведінка може бути уроком того, як можна одержувати те, що хочеш, не звертаючись до нападів, тиску, погроз, бійок.