Т
Ми чекаємо розумних дій від дорослих !
езами
про збереження здоров
я
школяра
ШЛЯХИ СТАНОВЛЕННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я УЧНІВ
Ми забули головні заповіді великої педагогіки минулого: у світі дитини все має базуватися на переживанні радості – емоції, мислення, творчість, відносини між людьми і ставлення до навколишнього світу.
В останні десятиріччя в Україні отримала широке розповсюдження психологічна підтримка дітей в умовах закладів освіти. І, якщо ще декілька років тому загалом її здійснювали психологи, то зараз постає необхідність включення у сферу функціональних обов’язків кожного педагога психологічної допомоги учням. Сьогодні кожен вихователь, учитель, і перш за все, керівники шкіл повинні розуміти необхідність та специфіку такої роботи, її можливі організаційні форми. І це зрозуміло, адже стресогенність ситуації життя дорослих, їхня переважна зайнятість роботою призводить до зростання числа психологічних, психічних та фізичних порушень у дітей. Так, за оцінкою спеціалістів, сьогодні із загальної кількості дітей 80 % мають нервово-психічні розлади.
Головні чинники ризику у школі: умови навчання, взаємовідносини та інтенсивне навчальне навантаження, стали досить популярними останнім часом.
Аналіз літератури, висновки багатьох досліджень вітчизняних і зарубіжних учених свідчать, що одним із головних напрямів діяльності освітніх закладів має стати пріоритет збереження фізичного, психологічного й соціально-морального здоров’я учнів. А стан здоров’я учнів на сьогоднішній день можна кваліфікувати як психічно не хворий, але психологічно вже не здоровий.
Саме психологічне здоров’я, як складова частина психічного є необхідною передумовою збереження здоров’я не тільки фізичного, але й соціального.
Так склалося, що проблеми психічного здоров’я дітей звертають на себе увагу дорослих лише тоді, коли набувають крайніх, особливо небезпечних форм: наркоманія, безпритульність, девіантна поведінка, психосоматичні захворювання тощо. На думку психологів, це пояснюється тим, що забезпечити необхідний кваліфікаційний корекційний вплив на всіх, хто потребує допомоги, неможливо через масовий характер порушень. Тому потрібно перенести акцент із корекції на профілактику цих порушень, але на профілактику не окремо взятого порушення (наркоманії, суїциду тощо), а на збереження психологічного здоров’я учнів у цілому.
Рекомендуємо дотримуватися таких принципів профілактичної роботи: відповідність змісту роботи потребам особистості: вивчення існуючих потреб та орієнтація змісту, форм роботи на їхнє задоволення; своєчасне виявлення підлітків "групи ризику" та надання їм допомоги; активізація зворотного зв’язку: надавати можливості учням висловлювати свої думки та почуття; добровільність: мотивувати та пропонувати, а не примушувати й диктувати; позитивна спрямованість: зміцнення позитивної позиції особистості щодо власної спроможності підтримання оптимального стану здоров’я; опора на позитивні моменти – не стільки залякування наслідками шкідливих звичок, скільки привертати увагу й посилювати симпатію до людей, які дотримуються здорового способу життя; розвінчувати створювані рекламними компаніями стереотипи "героїв із цигаркою", які асоціюються з активністю та процвітанням; об’єктивність: інформація не повинна зводитись до залякування або формальних гасел; слід пам’ятати, що некваліфікована, необережна інформація може створити атмосферу таємничості та загадковості, спровокувати реакцію на "заборонений плід", доцільно уникати мілітаризованої термінології; залучення батьків, медичних працівників, психологів, соціологів, юристів до пропаганди та сприяння утвердженню у свідомості учнівської молоді принципів здорового способу життя; систематичність: уся профілактична робота з превентивного виховання має передбачити комплекс заходів, спрямованих на формування свідомого ставлення до власного здоров’я; урахування вікових та індивідуальних особливостей дітей. Рекомендуємо впроваджувати такі форми організації превентивного виховання: уроки валеології, охорони та безпеки життєдіяльності; гурткові, клубні та факультативні заняття; анкетування, тестування; облік учнів, схильних до правопорушень, куріння, вживання алкогольних та наркотичних речовин; тематичні лекції, колективні та індивідуальні бесіди; дні, тижні здоров’я та профілактики шкідливих звичок; шкільні спартакіади, спортивні та туристичні змагання; колективні творчі справи; свята здоров’я; рольові ігри, вікторини, ігрові програми; екскурсії та походи рідним краєм; години спілкування на свіжому повітрі; психологічні тренінґи; диспути, дискусії, круглі столи; служба довіри; профілактичні консультації; регулярний випуск радіогазет та настінної інформації, презентація матеріалів періодичної преси; перегляд та обговорення кінофільмів; використання елементів народної системи духовно-фізичного розвитку особистості (прислів’я, приказки, рухливі ігри) під час проведення навчальних занять; співпраця з батьками (з проблеми формування культури здоров’я учнів), підвищення їхньої педагогічної культури шляхом організації лекцій, круглих столів, бесід, консультацій, розробки пам’яток тощо.
До реальних небезпек, показників руйнування психологічного здоров’я, спеціалісти відносять: виникнення особистісних деструкцій (або "поломок"); агресивність; стереотипізація; ригідність; неадекватність соціальних оцінок; суїцидальний настрій особистості (небажання жити) тощо.
З а останній час психолого-педагогічна література активно стверджує тезис про необхідність повного емоційного комфорту скрізь: від школи до дому. Але це незовсім правильно. Досвід роботи з дітьми, які виховуються в сім’ях із різним рівнем достатку, свідчить, що повний емоційний комфорт не просто не потрібний, а навіть протипоказаний. Важкі ситуації спонукають особистість до активного пошуку, сприяють розвитку волі, накопиченню досвіду, вчать долати перешкоди, викликають бажання перемагати, мотивують до саморозвитку тощо.
Слід зазначити, що важкі ситуації мають на дітей подвійний вплив. Тобто позитивний вплив доведено та не слід забувати про негативний вплив. Безумовно, що важкі ситуації можуть призводити до порушення діяльності особистості, серйозної соціальної дезадаптації, правопорушень тощо. Тому слід зауважити, що всяка складна ситуація, яка принесла страджання, тільки тоді має сенс, коли робить дитину кращою, тобто має розвивальне й навчальне значення.
Наступною важливою умовою становлення психологічного здоров’я дітей і учнів є наявність у них у цілому позитивного фону настрою. Усім відомо, що коли людина в доброму настрої, то в неї підвищується працездатність, мотивація, ефективність вирішення тих чи інших проблем тощо. А настрій дитини здебільшого визначається настроєм дорослих, які її оточують. Тому особистість батьків і особливо педагогів набуває неабиякого значення. Вони повинні мати такі якості, як життєрадісність, життєлюбність, почуття гумору, оптимізму й тільки тоді ми матимемо змогу говорити про відповідні умови становлення психологічного здоров’я дитини. Постає питання: "Яким чином сприяти формуванню оптимізму в дітей?". Враховуючи вище зазначене, це можливо через постійну фіксацію позитивних змін, які відбуваються як у навчальній сфері, так і в позашкільній діяльності. Як справедливо відмічають психологи й педагоги, цілеспрямований акцент навіть на незначних змінах на краще допомагає створенню позитивної атмосфери, сприяє зверненню дитини до власних ресурсів, які раніше не проявлялися, розвитку віри у себе й власні сили.
Робота школи щодо збереження й зміцнення здоров’я дітей і учнів, тільки тоді може вважатися ефективною, коли повною мірою, професійно та в єдиній системі реалізуються здоров’я-збережувальні й здоров’яформувальні технології.
З доров’язбережувальні технології – ті, що створюють безпечні умови перебування й навчання в школі; вирішують завдання раціональної організації навчального процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей і гігієнічних вимог), відповідності навчального й фізичного навантаження можливостям дитини. До них відносять: диспансеризацію учнів; профілактичні щеплення; забезпечення рухової активності; вітамінізацію; організацію здорового харчування (включаючи дієтичне); лікувально-профілактичні заходи в період підвищеної захворюваності респіраторно-вірусними інфекціями й грипом, в основному санітарно - гігієнічного плану; оздоровлювальні технології – ті, що спрямовані на вирішення завдань щодо зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартовування, гімнас-тика, масаж, фітотерапія, музикотерапія тощо; технології навчання здоров’я – гігієнічне навчання (правильне харчування, догляд за зубами тощо), навчання життєвим навичкам (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму, профілактика зловживання психоактивних речовин, статеве виховання. Ці технології реалізуються шляхом інтеґрації відповідних тем через зміст предметів загальноосвітнього циклу ("Основи безпеки життєдіяльності", "Біологія", "Основи здоров’я", "Валеологія", "Фізична культура"тощо); технології виховання культури здоров’я – ті, що сприяють вихованню в учнів особистісних якостей щодо збереження й зміцнення здоров’я; формують уявлення про здоров’я як цінність; мотивують на ведення здорового способу життя; вчать відповідальності за власне здоров’я, здоров’я сім’ї, співтовариства.
З точки зору користі для здоров’я дітей та учнів, найбільш продуктивними виявляються технології, які здатні: спиратися на комплексний характер здоров’я; брати до уваги найбільше число чинників, що мають вплив на здоров’я; враховувати вікові й індивідуальні особливості учнів; забезпечувати прийняття цілей і змісту політики закладу в галузі зміцнення здоров’я й формування здорового способу життя; контролювати дотримання правил, що містять у собі здоров’яохоронний і профілактичний зміст (правило не вживати психоактивних речовин у школі, не курити, не зловживати алкоголем тощо); поліпшувати санітарно-гігієнічні умови школи, матеріально-технічну і навчальну базу, соціально-психологічний клімат у колективі відповідно до вимог сучасності; залучати учнів до планування діяльності й аналізу результатів виконаної роботи; формувати позитивне ставлення учнів до навчального закладу та сприятливий клімат усередині педагогічного й учнівського колективів; обґрунтовувати умови послідовності й наступності в реалізації; здійснювати періодичну оцінку ефективності реалізації технології; залучати батьків до роботи щодо збереження й зміцнення здоров’я учнів; практикувати індивідуально-орієнтований стиль викладання і ставлення до дітей; проектувати освітнє середовище, що забезпечує безпечні, комфортні умови життєдіяльності тощо.
Отже, вище зазначене свідчить, що збереження психологічного здоров’я можливе на основі аналізу наявних ресурсів навчального закладу й відповідної психолого-педагогічної підготовки всіх суб’єктів освітнього середовища.
(І.І.Слободян)