Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Groshi_ta_kredit_Den_2011.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
1.08 Mб
Скачать

Проблемні питання

  1. Які основні складові кредитної системи? Вони характерні для всіх країн чи мають відмінності?

  2. Що спільного і які відмінності у комерційних банків та небанківських фінансово-кредитних установ?

  3. На яких засадах формуються міжбанківські обєднання?

Тести

1. Яка з наведених класифікацій фінансових посередників найбільш повно характеризує їх склад:

а) центральний банк, комерційні банки, фінансові компанії;

б) комерційні банки, небанківські фінансові посередники;

в) банківські фінансові посередники, небанківські фінансові посередники.

2. Яка з наведених характеристик банку є правильною:

а) банк — це фінансовий посередник грошового ринку;

б) банк — це підприємство, що продукує і поставляє на ринок кредит;

в) банк — це і фінансовий посередник, і кредитне підприємство.

3. Кого з фінансових посередників називають фінансовими універмагами:

а) лізингові компанії, б) кредитні спілки, в) комерційні банки,

г) центральні банки, д) страхові компанії.

4. Інвестиційні банки ( яке з тверджень є невірним):

а) здійснюють операції по випуску і розміщенню цінних паперів;

б) здійснюють розрахунки і організують платіжний обіг у масштабі всього народного господарства;

в) акумулюють грошові заощадження населення для довгострокового фінансування економіки.

5. Головними представниками міжбанківських об’єднань є (вкажіть помилку):

а) консорціуми та картелі;

б) концерни та трести;

в) комерційні банки.

6. Банківський картель – це:

а) об’єднання великих банків;

б) об’єднання малих банків;

в) об’єднання середніх банків.

7. Банківський трест – це:

а) монопольне об’єднання банків, яке утворюється шляхом злиття власності банків, що входять до його складу;

б) об’єднання банків, що базується на акціонерній формі власності;

в) об’єднання банків, які мають різні форми власності.

8. Банки, що входять у банківський трест:

а) втрачають юридичну і комерційну самостійність;

б) не втрачають юридичну і комерційну самостійність;

в) юридичну самостійність втрачають, юридичну – ні.

9. Здатність банку (іншого кредитного інституту) в будь-який момент часу виконувати зобов’язання перед вкладниками у грошовій формі на першу вимогу й на повну суму – це:

а) регрес на вимога; б) ліквідність;

в) платоспроможність; г) строковість.

10. Кредитна система - це:

а) сукупнiсть кредитних вiдносин;

б) сукупнiсть кредитних iнститутiв;

в) банки-покупцi i продавцi кредитних ресурсiв;

г) сукупнiсть кредитних вiдносин i кредитних iнститутiв, якi реалiзують цi вiдносини.

Теми для підготовки доповідей та рефератів

  1. Розвиток небанківських фінансово-кредитних установ в Україні

  2. Особливості формування і функціонування різноманітних міжбанківських об`єднань.

Бібліографічний список

[1;2;3;4;5;6]

Семінарське заняття 9.

Тема 9. Центральні банки

Тема 10. Комерційні банки

Мета заняття:

засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про організацію діяльності центральних і комерційних банків

Ключові терміни і поняття:

центральний банк, грошово кредитна політика, комерційний банк, активні операції, пасивні операції

План заняття

  1. Поняття банківської системи.

  2. Центральні банки, їх походження, призначення та функції.

  3. Статус та функції НБУ.

  4. Грошово-кредитна політика НБУ.

  5. Банки другого рівня, їх походження та правові основи організації.

  6. Функції і типи комерційних банків.

  7. Операції комерційних банків, їх характеристика.

  8. Показники діяльності банків.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Банк – це установа, яка акумулює тимчасово вільні грошові кошти і розміщує їх від свого імені за умов повернення, терміновості, платності та забезпеченості.

Основне завдання банку – здійснення посередництва при переміщенні коштів від кредиторів до позичальників.

Банківська система – це сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих банків, що існує в тій чи іншій країні в певний історичний період.

Банківська система може бути однорівнева і дворівнева. В першому випадку усі банки, що діють у країні, перебувають на одній ієрархічній сходинці, виконують аналогічні функції з кредитно-розрахункового обслуговування клієнтів. Характерна для економічно слаборозвинених країн та країн з тоталітарним, адміністративно-командним режимом управління. Дворівнева система характерна для країн з ринковою економікою і складається з верхнього рівня (центральні банки, які є банками у повному розумінні лише для двох категорій клієнтів: банківських інститутів та урядових структур) та нижнього рівня (комерційні банки, клієнтами яких є підприємства, організації, населення).

Розглядаючи друге питання, перш за все слід підкреслити, що Центральний банк (далі – ЦБ) — це орган державного грошово-кредитного регулювання економіки, наділений монопольним правом емісії банкнот та правом керувати грошово-кредитною системою країни.

Об'єктивна необхідність у створенні ЦБ як окремих інститутів кредитної системи виникла ще в ті далекі часи розвитку товарно-грошових відносин, коли емісія банкнот багатьма банками фактично зруйнувала підвалини грошового обігу та дезорганізувала всю систему господарських зв'язків.

Слід зауважити, що процес організації ЦБ відбувався двома способами. Перший — еволюційний — є характерним, наприклад, для Англії. Банк Англії був заснований 1694 р. як приватна акціонерна компанія для фінансування війни короля Вільгельма III проти Франції. У винагороду за кредитування уряду йому було надано виключне право емісії банкнот у Лондоні та ряд інших привілеїв. З прийняттям у 1844 р. акта Роберта Піля новоствореним банкам заборонялось випускати в обіг банкноти, а за злиття чи поглинання вже існувавших комерційних банків 2/3 їхнього емісійного права передавалося Банку Англії, що суттєво зміцнювало його позиції. 1921 р. до Банку Англії остаточно перейшло право грошової емісії на території Англії та Уельсу, що, по суті, завершило тривалий процес формування центрального банку країни.

Другий напрям передбачав утворення ЦБ відразу як емісійного центру. Цей напрям був вибраний у США, де 1913 р. Конгрес прийняв Федеральний резервний акт, згідно з яким у країні було створено Федеральну резервну систему з 12 банків, що мають єдине керівництво та виконують роль ЦБ. Відповідно до закону банкнотну емісію було зосереджено тільки у 12 федеральних резервних банках.

Зауважимо, що за формою організації центральні банки можуть бути державними або акціонерними. Капітал державних банків повністю зосереджений у руках держави. ЦБ може бути організований як у момент свого безпосереднього створення (наприклад, Німецький федеральний банк — у 1957 р.), так і націоналізацією уже існуючих центральних банків, які до того функціонували на акціонерних засадах (Банк Англії — у 1946 р., Банк Франції — у 1945 р.). За акціонерної форми організації ЦБ його капітал або взагалі не належить державі (так, у США капітал федеральних резервних банків формується за рахунок пайових внесків комерційних банків — членів ФРС), або належить лише частково (наприклад, у Бельгії та Австрії— 50 %, в Японії— 55, у Швейцарії—57 %).

Слід підкреслити, що незалежно від форми власності ЦБ в багатьох країнах є юридично самостійними, тобто не підпорядкованими уряду, діючи в інтересах усього суспільства. Конкретні форми управління ЦБ залежать від національних особливостей та політичного устрою країни.

Центральний банк України — Національний банк — було створено у 1991 р. згідно з законом України «Про банки і банківську діяльність». Законом було закладено основи класичної дворівневої банківської системи, яка включає, з одного боку, центральний банк, як головний банківський інститут держави, який є емісійним центром і відповідає за збереження монетарної стабільності, а з іншого — банківську систему, представлену мережею комерційних банків.

Варто підкреслити, що основи правового статусу НБУ як центрального банку країни визначено Конституцією України. Згідно з Основним Законом держави НБУ надано право законодавчої ініціативи у Верховній Раді, що свідчить про його особливу роль у системі органів державного управління.

Необхідно звернути увагу на те, що стрімкий розвиток банківської системи, необхідність посилення незалежності ЦБ країни від владних структур у проведенні монетарної політики і водночас необхідність підвищення відповідальності його за забезпечення монетарної стабільності обумовили необхідність прийняття у 1999 р. окремого Закону «Про Національний банк України». Необхідно ознайомитись з основними положення цього закону.

Зауважимо, НБУ підзвітний Президенту та Верховній Раді України. Він є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах кошторису, затвердженого Радою НБУ.

Вивчаючи питання про комерційні банки, необхідно насамперед з’ясувати мету їх створення, суть та функції, розібратись у класифікації цих банків. Слід також розібратися в економічних нормативах, які регламентують діяльність комерційних банків та їх призначення.

Зауважимо, що комерційні банки класифікуються за різними ознаками і критеріями. Це необхідно знати. В Україні комерційні банки активно почали створюватися після проголошення незалежності (з 1992р.). Реєстрацію новостворених комерційних банків здійснює Національний банк України.

Ознайомтеся з функціями комерційних банків: кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок коштів клієнтів, касове і розрахункове обслуговування, виконання валютних та інших банківських операцій. Слід вміти їх коментувати.

У сьомому питанні зверніть увагу на банківські операції, які зазвичай поділяються на традиційні і нетрадиційні. До перших належать кредитування, розрахунки, залучення вкладів тощо. До других - різноманітні послуги (лізингові, факторингові, консультативні тощо). Традиційні операції бувають активними й пасивними. Слід знати, що пасивні операції комерційних банків полягають у формуванні власної і залученої ресурсної бази, на підставі і за рахунок якої здійснюються активні операції.

Серед активних операцій провідними є кредитні та інвестиційні. Кредитування клієнтів здійснюється відповідно до певних принципів та умов. Інвестиційні операції слугують для створення вторинних банківських резервів, диверсифікації активів та отримання доходів. Кредитні й інвестиційні операції тісно пов'язані між собою, їм притаманні ризики, для запобігання й оптимізації яких банки використовують певний інструментарій.

Важливу роль у банківській діяльності відіграють розрахунково-касові операції. Міжгосподарські безготівкові розрахунки здійснюються з використанням певних форм і способів. Розрахунки готівкою мають регламентацію і підпорядковані певним правилам.

Банки надають своїм клієнтам широке коло послуг. Найбільш поширеними є гарантійні, консультативні й трастові послуги.

Зауважимо, у ряді джерел виділяють 4 групи банківських операцій: пасивні, активні, послуги та інші.

Необхідно знати, що для успішної діяльності банків велике значення має їх стабільність. Вона означає постійну здатність банку відповідати за своїми зобов'язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкретному середовищі. Забезпечити стабільність можна за допомогою дотримання системи економічних параметрів, що встановлені ЦБ, і підтримання оптимального рівня прибутковості.

Слід розібратися в економічних нормативах, які регламентують діяльність комерційних банків. Важливо з’ясувати, за якими рисами той чи інший банк відносять до того чи іншого міжнародного рейтингу банків.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]