Питання для самоконтролю

1. Яку роль відіграють небанківські кредитно-фінансові установи?

2. Чим відрізняється діяльність інвестиційних і фінансових компаній?

3. Які існують проблеми розвитку небанківських кредитно-фінансових установ?

4. Які операції здійснюють небанківські кредитно-фінансові установи?

5. Які спільні та відмінні риси діяльності парабанківських установ та комерційних банків?

6. Які функції парабанківських установ?

7. Яку роль відіграють парабанківьскі інститути на фінансовому ринку?

8. Що таке міжбанківські об’єднання?

9. Чим відрізняються асоціативні і корпоративні банківські об’єднання?

10. Яким чином розподіляються ризики, пов’язані зі зміною вартості активів і пасивів у небанківських кредитно-фінансових інститутах?

11. Як поділяються міжбанківські об’єднання, виходячи із різних критеріїв класифікації?

12. Які основні шляхи створення міжбанківських об’єднань?

13. Що собою являє банківський консорціум?

14. У чому полягає головна мета діяльності консорціуму?

15. Що собою являє банківський картель?

16. Які структурні підрозділи можуть входити до складу банківського концерну крім банків?

17. Що собою являє банківський трест?

18. Що є джерелом грошових ресурсів фінансових компаній?

19. Які операції виконують факторингові компанії?

20. Яким чином формується капітал кредитних товариств?

Бібліографічний список

[1; 2; 3; 4; 5];

Тема 9. Центральні банки

Мета роботи:

засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про центральні банки в цілому і в тому числі НБУ.

План вивчення теми

1. Механізм реалізації грошово-кредитної політики центральних банків

2. Організація діяльності НБУ

3. Стійкість банківської системи та механізм її забезпечення.

4. Становлення банківської системи України.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Характер запровадженої центральним банком грошово-кредитної політики багато в чому залежить від ступеню його незалежності від уряду, яка може бути більшою або меншою, але ніколи не є абсолютною. Наприклад, цільові орієнтири зміни агрегатів грошової маси зазвичай визначаються безпосередньо центральними банками. В той же час ні один центральний банк не може самостійно, без участі держави, встановити той або інший валютний режим. З іншого боку, відмічені за останні десятиріччя тенденції в грошово-кредитній сфері сприяли посиленню незалежності центральних банків. Так, процеси лібералізації руху капіталів призвели до підвищення значення ринкових інструментів та зменшення ролі адміністративних заходів регулювання. Це, в свою чергу, викликало згортання регламентуючих процедур і в певній мірі зміцнило незалежність центральних банків.

Розробка та проведення грошово-кредитної політики включає в себе:

- визначення напрямків розвитку грошово-кредитної політики;

- вибір основних інструментів грошово-кредитної політики;

- створення та впровадження статистичної бази даних по грошовій масі, кредитах та заощадженнях;

- проведення аналізу і досліджень з проблем економіки та грошово-кредитної сфери даної країни або інших держав, які створюють основу грошово-кредитної політики;

- складання грошових програм та контроль за їх виконанням.

В Україні центральним банком є Національний банк України (НБУ). Він представляє собою перший рівень банківської системи. НБУ створений згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" і діє на підставі Закону "Про Національний банк України". Як центральний банк НБУ виконує такі основні функції:

- емісія грошей та організація їх обігу;

- є кредитором останньої інстанції для комерційних банків;

- організація розрахунків між банками;

- обслуговування державного боргу країни;

- проведення операцій на рику державних цінних паперів та валютному ринку;

- видача комерційним банкам ліцензій на здійснення банківських операцій та операцій з іноземною валютою;

- контроль за діяльністю комерційних банків.

Він виконує традиційні функції, характерні для центрального банку держави: є емісійним і розрахунковим центром держави, «банком банків» і банкіром уряду. Він здійснює регулювання і контроль за кредитно-фінансовою системою країни в цілому.

Національному банку надане монопольне право на випуск грошей у обіг. У той час як Казначейство Міністерства фінансів України не має права емісії грошей і здійснює фінансування державних витрат у межах доходів, що надійшли, у бюджет, а також отриманих кредитів. Цим самим забезпечується кредитна основа сукупного грошового обігу України.

Національний банк України було організовано у 1991 році і являє собою систему єдиного банку, що включає в себе центральний апарат, розташований у Києві, Кримське республіканське і 24 обласні управління. Управління НБУ діють від його імені в межах наданих їм повноважень і функцій. Вони підзвітні Правлінню банку. До функціональних підрозділів НБУ належать обчислювальні, розрахунково-касові центри, регіональні і Центральна розрахункові палати. Структурним підрозділом НБУ виступає апарат інкасації. Керівним органом НБУ є Правління, що очолює Голова Правління.

Як розрахунковий центр країни, НБУ встановлює правила проведення безготівкових розрахунків господарськими суб'єктами, а також організує розрахунки між комерційними банками в Україні. Він представляє інтереси держави у відносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних фінансово-кредитних установах.

НБУ встановлює правила і проводить реєстрацію комерційних банків, видає ліцензії на проведення валютних операцій, здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків на території України. Як банк банків він веде рахунки комерційних банків, здійснює їхнє розрахунково-касове обслуговування, надає кредити комерційним банкам, установлює правила функціонування міжбанківського кредитного ринку в Україні. НБУ організує касове виконання бюджету банківською системою України, надає кредити уряду. На нього покладене виконання операцій по розміщенню державних цінних паперів, обслуговуванню внутрішнього державного боргу.

Крім того, на Національний банк покладене виконання операцій, зв'язаних з функціонуванням валютного ринку України. Він, за узгодженням з Кабінетом міністрів, встановлює офіційний курс національної грошової одиниці, створює валютні резерви, організує операції з монетарними металами.

Розглядаєчи третє питання студентам необхідно засвоїти, що забезпечення стійкості банківської системи залежить від аналізу фінансового стану банків. Основними джерелами інформації для проведення аналізу фінансового стану комерційного банку є баланс і звіт про фінансові результати його діяльності.

Аналіз балансу дає комплексну характеристику діяльності банків на будь-яку дату. В ньому подана інформація про наявність власних коштів, зміни в структурі залучених коштів, складові активів та ін. На підставі балансу можна дійти висновків про стан ліквідності, дохідності, ймовірних перспектив розвитку банку.

Звіт про фінансові результати — це звіт про доходи і видатки банку (відображення фінансових потоків за певний період часу).

Забезпечення належного рівня ліквідності - одне з найважливіших завдань управління банком.

Ліквідність - здатність банку в будь-який момент виконувати зобов'язання перед вкладниками в грошовій формі на першу вимогу й на повну суму.

Законодавче забезпечення функціонування банківської системи України було здійснене з прийняттям в 1991 р. Закону України "Про банки та банківську діяльність". Але фактично діяльність комерційних банківських установ на території України почалась раніше. Умовно можна виділити кілька часових етапів створення та розвитку національної банківської системи:

1988—1990 рр. — створення прототипу системи українських комерційних банків у складі банківської системи СРСР;

1991 р. — І півріччя 1992 р. — перереєстрація українських комерційних банків та початок формування банківської системи України як незалежної держави;

II півріччя 1992 р. — 1993 р. — розвиток банківської системи України на етапі становлення економічного і політичного суверенітету;

1994—1996 рр. — розвиток банківської системи на першому етапі реалізації курсу економічних реформ монетарними методами;

1997—1998 рр. — розвиток банківської системи в умовах поглиблення фінансово-економічної кризи, поступового переходу до поєднання монетарних методів управління економікою із заходами щодо її структурного реформування.

1999 р. — до сьогодні — розвиток банківської системи в умовах реструктуризації економіки, падіння дохідності банківських операцій, укрупнення та консолідації капіталу банків.

Студентам необхідно детально розглянути становлення банківської системи України на кожному етапі. Особливу увагу присвятити діяльності банківської системи в період кризи.