Стаття 124. Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

		Примітки8
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину — невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є здоров’я особи.	Суспільна небезпека діяння полягає в заподіянні тяжкого тілесного ушкодження здоров’ю людини.
Об’єктивна сторона злочину характеризується: діями; наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень; причинним зв’язком між зазначеними діями та наслідками; певною обстановкою.	Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження. Склад злочину – матеріальний.
Суб’єкт злочину – загальний.	Фізична осудна особа, що досягла 14-річного віку.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.

⁹ Заподіяння тяжких тілесних ушкоджень підлягає кваліфікації за цією статтею у трьох випадках, а саме, у разі його вчинення при перевищенні: 1) меж необхідної оборони; 2) меж захисту в обстановці уявної оборони; 3) заходів , необхідних для затримання злочинця.

Обов’язковою умовою кваліфікації заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження за ст. 124 є перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони, уявної оборони або в умовах необхі' дності затримання злочинця.

_{Стаття 125. Умисне легке тілесне ушкодження}

		Примітки10
Підслідність – за заявою потерпілої особи.	Дізнання і досудове слідство не проводиться, потерпілий підтримує обвинувачення в суді.
Категорія злочину – невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є здоров’я особи.	Суспільна небезпека діяння полягає в заподіянні легкого тілесного ушкодження.
Об’єктивна сторона полягає у вчиненні тілесних ушкоджень двох видів: 1) легкого тілесного ушкодження; 2) легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності.	Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження. Короткочасний розлад здоров’я — розлад здоров’я тривалістю більше 6 днів, але не більше 21 днів. Незначна втрата працездатності – втрата загальної працездатності на 10%. Склад злочину – матеріальний.
Суб’єкт злочину – загальний.	Фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого або непрямого умислу. Мотиви і цілі на кваліфікацію не впливають.	Умисел не визначений (не конкретизований). Легке тілесне ушкодження – це ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як 6 днів (синець, подряпина).

¹⁰ У випадку ч. 1 ст. 125 йдеться про легке тілесне ушкодження, що не спричинило таких наслідків, як короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності. Таким тілесним ушкодженням є уш' кодження, що має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів (сінець, подряпина тощо).

Легке тілесне ушкодження, передбачене ч. 2 ст. 125, характерезується тим, що при його заподіянні потерпілому спричиняються короткочасний розлад здоров’я або незначна стійка втрата працездатності. Короткочасним слід вважати розлад здоров’я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день). Під незначною стійкою втратою працездатності слід розуміти втрату загальної працездатності до

10%.

_{Стаття 126. Побої і мордування}

		Примітки
Підслідність: ч.1 ст.126 – за заявою потерпілої особи; ч.2 ст.126 – слідчі органи МВС.
Категорія злочину: ч.1 ст.126 – злочин невеликої тяжкості; ч.2 ст.126 – середньої тяжкості.
Безпосередній об’єкт злочину – здоров’я особи. Додатковим об’єктом може витупати воля, честь і гідність особи, її психічна недоторканість.	Суспільна небезпека проявляється в нанесенні побоїв, що спричиняє не тільки фізичний біль, а й негативно позначається на емоційному стані особи.
Об’єктивна сторона злочину11 полягає в: нанесенні ударів або побоїв; вчиненні інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.	Злочин визнається закінченим після нанесення ударів чи побоїв. Побої – це багаторазове завдання ударів по тілу потерпілого, яке не спричинило тілесних ушкоджень. Інші насильницькі дії – це інші, крім ударів та побоїв, насильницькі дії, які можуть полягати, зокрема, у: викручуванні кінцівок, здушуванні шиї, вириванні волосся. Склад злочину – матеріальний.
Суб’єкт злочину — загальний.	Мордування – це багаторазове спричинення болю.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.	Мотивом може бути помста, недобрі стосунки тощо. Удар – це одноразовий різкий вплив на тіло людини за допомогою певного предмета або частини тіла, що завдає фізичного болю.
Кваліфікованими видами злочину є вчинення діянь: що мають характер мордування; групою осіб; з метою залякування потерпілого чи його близьких.

¹¹ Характеру мордування удари, побої або іші насильницькі дії набувають тоді, коли вони полягаютьу багаторазовому або тривалому спричиненні болю (щипання, шмагання, завдання численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими предметами, дія термічних факторів та інші аналогічні дії). Вирі' шення питання про те, чи мали зазначені дії характер мордування, входить до компетенції органу дізнання, слідчого прокурора, суду. Судово'медичний експерт повинен у таких випадках втановити наявність, харак' тер, локалізацію, кількість ушкоджень, одночасність чи різночасність їх утворення, особливості ушкоджу'

_{Стаття 127. Катування}

_к

		При м
П ідслідн ість – орган и вн утріш ніх сп рав.
Кат егор ія злочин у – тяж ки й
Б езп осер едн ім об’єк т ом є здоров’я особи . Додат к ови й об’єк т – воля, честь і гідн ість особи .	Пот ер п іли м вваж ається фізичн а осо якій завдан о м оральн ої і фізичн ої ш цим злочи ном .
Об’єк т и вн а ст ор он а злочину12 х арактери зується: діям и – нанесенням побоїв, катуванням або ін ш и м и наси льницьки ми діям и ; н аслідкам и у ви гляді заподіяння си льн ого фізи чного болю або фізи чн ого чи морального страж дан н я; причинним зв’язком між вказан и м и діям и і н аслідкам и.	Злочи н вважаєт ься закінченим з моменту настання н аслідків, вказан и ди сп озиції цієї статті. Ск лад злочин у – ф орм альн ий . М учення – це дії, пов’язан і з три вал позбавленням лю дини їж і, п иття чи теп ла, утри мання її в шкідли ви х для здоров’я умовах . Ін ш і наси льницькі дії – різн і посяга на статеву н едоторкан ість особи , дії характерні для м ордуван н я, а також п одібн і дії (придуш ування, підвіш ув тіла, три вала ізоляц ія, вп ли в на лю д постійним голосним звуком , примуш ування їсти неїстівн і речови тощ о).
Суб’єк т злочи ну – загальний .	Фізи чн а осудн а особа, яка досягла ві кри м ін альн ої відп овідальн ості (16 р.
Суб’єк т и вн а ст ор он а злочину х арактери зується виною у ф орм і прям ого ум и слу. Метою наси льницьки х дій при катуванні є намагання примусити п отерп ілого або ін ш у особу до дій, що суп еречать їх н ій волі.
К валіфік ую чи ми ознакам и злочину є його повторне вчинення або за попередн ьою змовою груп ою осіб.

_н

_н

¹² Насильницькі дії, вчинені службовими особами з метою спонукання потерпілого до дій, що суперечать його волі, можуть бути кваліфіковані, зокрема, за ст. 365 (424) або 373.

Стаття 128. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження

		Примітки13
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є здоров’я особи.	Потерпілим визнається особа, якій завдано моральної та фізичної шкоди цим злочином.
Об’єктивна сторона злочину характеризується: діями або бездіяльністю; наслідками у вигляді тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень; причинним зв’язком між зазначеними діями і наслідками.	Злочин вважається закінченим з моменту настання зазначених у ст.128 наслідків – тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Склад злочину – матеріальний.
Суб’єкт злочину – загальний.	Фізична осудна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності (16 р.).
Суб’єктивна сторона злочину є основним елементом, за яким він відрізняється від заподіяння тяжкого чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, відповідальність за яке настає за ст. 121 і 122: вона характеризується необережністю у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

¹³ Якщо необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження стало наслідком неналежного виконання особоюю своїх службових чи професійних обов’язків або порушення відповідних правил (експлуа' тації, безпеки тощо) і воно є ознакою відповідного складу злочину, вчинене слід кваліфікувати за статтею, що передбачає відповідальність за цей злочин (наприклад, ст. 264, ч. 2 ст. 276, ч. 2 ст. 281, ч. 2 ст. 282, ч. 1 і

2 ст. 286). Кваліфікувати зазначені наслідки ще й за ст. 128 не потрібно

_{Стаття 129. Погроза вбивством}

		Примітки14
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є особиста безпека особи.
Об’єктивна сторона проявляється у залякуванні потерпілого позбавленням його життя. Таке залякування може бути виражене у будь-якій формі: усно, письмово, шляхом демонстрації зброї тощо.	Злочин вважається закінченим з моменту сприйняття погрози потерпілим.
Суб’єкт злочину – загальний.	Фізична осудна особа, що досягла 14-річного віку.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Винний усвідомлює, що погрожує вбивством, що ця погроза здатна викликати у потерпілого побоювання за своє життя, і бажає цього.
Кваліфікуючою ознакою є вчинення його членом організованої групи.

¹⁴ При вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 129, той факт, що погроза вбивством висловлюється членом організованої групи, має усвідомлюватися як винним, так і потерпілим.

Стаття 130. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – середньої тяжкості.
Об’єктом злочину є життя і здоров’я людини.	СНІД – це особливо-небезпечна інфекційна хвороба, що викликається вірусом імунодефіциту людини і через відсутність у теперішній час специфічних методів профілактики та ефективних методів лікування призводить до смерті.
Об’єктивна сторона злочину виражається: 1) у свідомому поставленні іншої особи у небезпеку зараження ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини; 2) в зараженні іншої особи ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу; 3) умисному зараженні іншої особи ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини.	Злочин визнається закінченим з моменту вчинення дій, які створюють реальну небезпеку зараження іншої особи ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини. Склад злочину – формальний.
Суб’єкт злочину – осудна особа, якій виповнилось 16 років, що хворіє на невиліковну інфекційну хворобу і знає про це.	Фізична осудна особа, якій виповнилося 16 років, що хворіє на невиліковну інфекційну хворобу і знає про це.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується непрямим умислом або злочинною самовпевненістю.	Вчиннення з прямим умислом дій, спрямованих на те, щоб заразити іншу особу вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, якщо фактичне зараження не відбулося, слід розцінювати як замах і кваліфікувати за ст. 15, ч. 4 ст. 130.
Кваліфікуючими ознаками є зараження: двох або більше осіб; неповнолітнього.