Стаття 181 . Посягання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів

		Примітки47
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – злочин середньої тяжкості.
Об’єктом злочину є встановлений порядок проповідування релігійних віровчень та відправлення релігійних обрядів, який забезпечує здоров’я громадян, статеву свободу, статеву недоторканність та моральність.	Закінченим злочин вважається з моменту вчинення дій щодо утворення зазначеної групи або керівництва нею.
Об’єктивна сторона злочину характеризується діями, що проявляються в організації або керівництві групою фізичних осіб.	Ці дії можуть бути кваліфіковані за ст. 181 лише за умови, що діяльність такої групи: 1) поєднана із заподіянням шкоди здоров’ю людей або статевою розпустою; 2) здійснюється під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів.
Суб’єкт злочину – загальний.	Ним може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку і здійснювала організацію або керівництво зазначеною групою. Особи, які брали участь у діяльності такої групи, не є суб’єктами цього злочину і можуть нести відповідальність лише за злочини, безпосередньо пов’язані із заподіянням шкоди здоров’ю або посяганням на статеву свободу чи статеву недоторканність.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення зазначених у ч. 1 ст. 181 дії, поєднаних із втягуванням у діяльність зазначеної групи неповнолітніх. Під неповнолітнім слід розуміти особу, яка не досягла 18 років.

⁴⁷ Поняття заподіяння шкоди здоров’ю людей у цьому складі охоплює заподіяння смерті або тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості. За вчинення більш тяжкого злочину слід додатково кваліфікувати за ст. 115, ч. 2 ст. 119.

		Примітки48
Підслідність – прокуратури.
Категорія злочину – злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є право громадян на недоторканність приватного життя, особисту та сімейну таємницю. Предметом злочину є конфіденційна інформація про особу. Нею є відомості про приватне життя особи, що становлять її особисту чи сімейну таємницю (зокрема інформація про освіту, сімейний стан, релігійність, стан здоров’я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані про особу) і поширюются за її бажанням відповідно до передбачених нею умов.	Склад злочину – формальний. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ст.182 дій.
З об’єктивної сторони порушення приватного життя можуть проявлятись у таких формах: 1) незаконне збирання конфіденційної інформації про особу; 2) незаконне зберігання такої інформації; 3) незаконне її використання; 4) незаконне поширення конфіденційної інформації про особу; 5) поширення її у публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації.	Незаконними збирання, зберігання, використання, поширення конфіденційної інформації про особу будуть тоді, коли вони здійснюються з порушенням встановленого законом порядку.
Суб’єкт злочину – загальний.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	У разі, коли недоторканність приватного життя було порушено службовою особою в результаті службової недбалості, то за наявності підстав для того вчинене можна кваліфікувати за ст. 367 (425).

⁴⁸ Порушення недоторканності приватного життя службовою особою з використанням наданих їй влади чи службового становища, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, утворює су' купність злочинів і потребує кваліфікації за ст. 182 і 364 або 365

_{Стаття 183. Порушення права на отримання освіти}

		Примітки49
Підслідність – прокуратури.
Категорія злочину – злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є конституційне право громадян на освіту, у тому числі право на безоплатне отримання дошкільної, повної, загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Потерпілим від цього злочину можуть бути як громадяни України, так і іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають право здобувати освіту в закладах освіти України відповідно до українського законодавства та міжнародних договорів.	Потерпілими можуть бути як особи, що претендують на здобуття освіти у відповідному навчальному закладі (ч. 1 ст. 183), так і особи, що в ньому навчаюються, – вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти (ад’юнкти), докторанти (ч. 2 ст. 183).
З об’єктивної сторони злочин може бути вчинений у двох формах: 1) незаконна відмова у прийнятті до навчального закладу будь-якої форми власності; 2) незаконна вимога оплати за навчання у державних чи комунальних навчальних закладах	Закінченим злочин при вчиненні його у першій формі вважається з моменту незаконної відмови у прийнятті до навчального закладу, у другій – з моменту висунення незаконної вимоги оплати за навчання.
Суб’єктом злочину може бути особа, яка наділена відповідними повноваженнями щодо прийому на навчання та визначення його умов. До таких осіб належать: 1) члени приймальних комісій; 2) інші особи, уповноважені здійснювати прийом на навчання та визначати його умови (керівники навчальних закладів, службові особи кадрових служб).
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом

⁴⁹ Якщо незаконна відмова у прийнятті до навчального закладу чи незаконна вимога оплати за навчання у навчальних закладах були вчинені з мотивів прямого чи непрямого обмеження права на освіту за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального поход' ження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, вчинене потребує кваліфі' кації за відповідною частиною ст. 161.

Стаття 184. Порушення права на безоплатну медичну допомогу

		Примітки50
Підслідність: ч. 1 ст. 184 – органи внутрішніх справ, ч. 2 ст. 184 – прокуратури.
Категорія злочину – злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є права громадян на охорону здоров’я та медичну допомогу, у тому числі на безоплатну медичну допомогу у державних та комунальних закладах охорони здоров’я.
З об’єктивної сторони злочин може бути вчинений у двох формах: 1)незаконна вимога оплати за надання медичної допомоги у державних чи комунальних закладах охорони здоров’я (ч.1 ст. 184); 2) незаконне скорочення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров’я (ч. 2 ст.184).	Закінченим злочин при вчиненні його у першій формі вважається з моменту висунення незаконної вимоги оплати за надання медичної допомоги, а в другій – з моменту фактичного скорочення існуючої на певній території мережі державних або комунальних закладів охорони здоров’я.
Суб’єктом злочину у першій його формі можуть бути працівники державних чи комунальних закладів охорони здоров’я, у другій – службові особи, до компетенції яких належить забезпечення існування повної мережі державних і комунальних закладів охорони здоров’я.	Якщо службова особа видала нормативний акт про незаконне скорочення мережі зазначених закладів, перевищивши при цьому свої службові повноваження, чинене за наявності підстав слід додатково кваліфікувати за ст. 365.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

⁵⁰ Незаконною слід визнавати вимогу оплати за надання медичної допомоги, яка має місце у випадку, коли така оплата: а) не передбачена в Україні загалом, у даному закладі охорони здоров’я чи для даної кате' горії осіб зокрема; б) вимагається у розмірах, що перевищують офіційно встановлені; в) вимагається у непе' редбаченій нормативно'правовими актами формі.

Незаконна вимога оплати за надання медичної допомоги утворює склад злочину, передбаченого ст.

184, лише у разі, коли вона має місце щодо надання такої допомоги тільки у державних та комунальних зак' ладах охорони здоров’я.

Діяння, яке передбачене ч. 1 ст. 184, необхідно відмежовувати від одержання незаконної винагороди працівником держаного підприємства, установи чи організації (ст. 354).