Обмеження кабінетного дослідження

Кабінетне дослідження може бути дуже корисним. Однак воно має обмеження і може забезпечити лише частину інформації, необхідної для виконання проекту. За необхідності проведення комбінації кабінетного дослідження і первинного обстеження, спочатку проводиться кабінетне дослідження, а потім заповнюються пробіли за допомогою опитування. Таким чином, більш дорогі методи первинного дослідження будуть застосовуватись лише там, де без них не можна обійтись.

Одним з недоліків кабінетного дослідження є його непередбачуваність. Існує можливість невизначеності відносно того, що принесе таке дослідження і які залишаться пробіли (у випадку недосвідченості дослідника чи у незнайомій галузі). Це частково пояснює, чому кабінетне дослідження не є основною послугою, яку надають агентства по дослідженню ринку. Тому кабінетні дослідження виконуються всередині компанії силами своїх дослідників. Це обходиться недорого і дозволяє економити на більш дорогих польових роботах.

Крім того, деяку інформацію в принципі неможливо отримати шляхом кабінетного дослідження. Це стосується даних по оцінці відношення споживачів, особливо, коли предметом дослідження є не загальні, а конкретні погляди.

Існують деякі корисні види діяльності, які поєднують кабінетне дослідження і традиційні польові роботи. До них відносять просте спостереження, як засіб збору даних, оглядові чи інтерв’ю експертів.

Незважаючи на те , що інформаційний простір в Україні ще не

сформовано, уже сьогодні можна отримати вторинну інформацію, зокрема, з таких джерел:

• статистичні довідники «Україна в цифрах» та «Статистичний щорічник України»»

• серія довідкових каталогів країн Західної і Східної Європи, Балтії, СНД;

• серії «Деловая Украина» і «Західна Україна ділова»;

• серія «Золоті сторінки України»;

• періодичні видання «Бізнес», «Посередник», «Галицькі контракти», «Діло» тощо;

• довідково-інформаційний фонд Торгово-промислової палати України;

• система «Інтернет»;

• комп’ютерні бази даних комерційних дослідницьких фірм («Прем’єр», Харків , «Норма-прес», Донецьк тощо).

Питання для самоконтролю і корекції знань

1. Назвіть внутрішні джерела вторинної інформації.

2. Назвіть зовнішні джерела воринної інформації.

3. Охарактеризуйте переваги вторинної інформації.

4. Назвіть недоліки вторинної інформації.

5. Назвіть джерела кон’юнктурної інформації.

6. В чому причини складності пошуку інформації в Інтернеті?

7. Охарактеризуйте суть кабінетних досліджень.

8. Назвіть об’єкти кабінетних досліджень.

9. Охарактеризуйте термін „геодемографія” та сфери його застосування.

10. Що повинен містити план кабінетних досліджень?

11. В чому полягають обмеження кабінетних досліджень?

12. Назвіть джерела вторинної інформації в Україні.

Тестові завдання для самоконтролю і корекції знань

1. До внутрішніх джерел вторинної інформації відносять:

   1. звіти про обсяги продажу;

   2. журнали;

   3. публікації торгово-промислових палат;

   4. видання комерційних дослідницьких організацій.

2. До зовнішніх джерел вторинної інформації відносять:

1. електронну базу даних;

2. статистичну звітність підприємства;

3. щорічники статистичної інформації;

4. звіти про обсяги закупівель.

3. Збір вторинних даних, або тих даних, які вже були зібрані, це ...

   1. джерела джерел;

   2. кабінетні дослідження;

   3. довідники;

   4. дані про компанії.

4. До об’єктів кабінетних досліджень відносять:

   1. маркетингове середовище

   2. експертів;

   3. Інтернет;

   4. урядова статистику.

5. Класифікація малих районів у відповідності з характеристиками їх жителів це ...

   1. маркетингове середовище;

   2. геодемографія;

   3. міжнародний маркетинг;

   4. постачальники і бренди.

6. До сфер застосування демографії відносять:

   1. створення профілей клієнтів;

   2. географічні інформаційні системи;

   3. планування вибірки;

   4. попередні відповіді вірні.

7. Сучасна система мереж, яка зв’язує компанії, установи, урядові структури це ...

   1. джерела-джерел;

   2. Інтернет;

   3. урядова статистика;

   4. преса.

8. До переваг вторинної інформації відносять:

   1. суперечності в даних;

   2. неповноту даних;

   3. інші цілі;

   4. великий об’єм інформації.

9. До недоліків вторинної інформації відносять:

   1. швидкість збору;

   2. великий об’єм інформації;

   3. використання для попереднього аналізу;

   4. інші цілі.

10. До обмежень кабінетних досліджень відносять:

    1. непередбачуваність;

    2. великий об’єм інформації;

    3. швидкість збору;

    4. використання для попереднього аналізу.

Матриця відповідей на тести

Запитання	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Відповідь	а	в	б	а	б	г	б	г	г	а

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 3

ТЕМА : ДЖЕРЕЛА ВТОРИННОЇ ІНФОРМАЦІЇ

МЕТА: Відпрацювати вміння та навички пошуку вторинної інформації і Інтернеті та в бібліотеці.

ОБЛАДНАННЯ: Комп’ютери підключені до Інтернету; Статистичні довідники, фінансова звітність підприємства.

ЗМІСТ РОБОТИ

1. Пошук джерела вторинної інформації і системі „Інтернет”;

2. Пошук вторинної інформації в джерелах вторинної інформації, одержаної в Інтернеті;

3. Пошук вторинної інформації в статистичній звітності підприємств;

4. Пошук вторинної інформації в фінансовій і статистичній звітності підприємства.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Збір вторинної інформації називають „кабінетним” дослідженнями. Вторинну інформацію можна збирати із внутрішніх і зовнішніх джерел.

Джерела внутрішньої вторинної інформації:

• фінансова і статистична звітність підприємства;

• дані про збут щодо товарів і ринків;

• рахунки клієнтів;

• дані попередніх досліджень тощо.

Джерела зовнішньої вторинної інформації:

• видання державних установ, зокрема довідники, статистичні огляди;

• періодика, книжка;

• комерційна інформація, яку продають комерційні дослідницькі форми;

Вторинна інформація має певні позитивні і негативні властивості:

Переваги вторинної інформації:

• низька ціна;

• доступність;

• оперативність одержання;

• можливість зіставити дані з різних джерел;

• наявність даних, які іноді не можна отримати самостійно.

Недоліки вторинної інформації:

• неповнота даних;

• негарантована надійність інформації з деяких джерел;

• можлива наявність застарілих даних;

• можлива суперечливість даних із різних джерел;

• методологія збирання і оброблення даних часто невідома.

Джерела вторинної інформації в Україні:

• статистичні довідники „Україна в цифрах” та статистичний щорічник України;

• серія довідникових каталогів країн Західної і Східної Європи, Балтії, СНД, серії „Ділова Україна”, „Західна Україна ділова”;

• серія „Золоті сторінки України”

• періодичні видання „Бізнес”, „Посередник”, „Галицькі контакти”, „Діло” тощо;

• довідково – інформаційний фонд Торгово – промислові палати України;

• система „Інтернет”;

• комп’ютерні бази даних комерційних дослідницьких фірм („Прем’єр”, Харків; „Норма – прес”, Донецьк тощо).