107.Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

Ст.105 “Основ” встановлює відповідальність службових осіб і ро-бітників за порушення законодавства, правил, норм та інструкцій по охо-роні праці а також угод по охороні, які закріплені в колективному договорі між адміністрацією та робітниками підприємства.

Юридична відповідальність може бути дисциплінарною, адміні-стративною, кримінальною, матеріальною.

Дисциплінарна відповідальність це обов’язок робітників відповіда-ти перед адміністрацією за невиконання ними дисципліни праці. Основним документам, що регулює дисципліну праці є типові правила внутрішнього розпорядку для робітників та службовців підприємств і установ, затверджені Держкомпраці СРСР в 1972 році. Стаття 11 цих правил зобов’язує праців-ників незалежно від посади дотримуватися вимог по охороні праці та проти-пожежної охорони відповідно до правил та інструкцій, застосовувати засоби індивідуального захисту.

За порушення трудової дисципліни адміністрація може використати наступні дисциплінарні стягнення: зауваження, догану, сувору догану, пе-ревід на нижче оплачувану роботу на термін до трьох місяців або зміщення на нижчу посаду на той же термін і звільнення. Накладати дисциплінарне стягнення може лише посадова особа на підпорядкованого йому праців-ника.

Адміністративна відповідальність може бути у вигляді різних адмі-ністративних стягнень — попередження, догана, штраф та інші. Поперед-ження та штраф накладаються не в порядку прямої підпорядкованості та вище стоячими господарськими органами, а службовими особами, що здій-снюють державний нагляд в галузі охорони праці, або адміністративними комісіями при виконкомах Рад народних депутатів.

Адміністративні стягнення за порушення норм та правил охорони праці можуть накладатися лише на осіб адміністративно-управлінського персоналу в тих випадках, коли порушення може пошкодити здоров’ю людини і тоді, коли порушуються інші права працівників по охороні праці (наприклад, за неякісне розслідування нещасного випадку).

Кримінальна відповідальність виражається в покаранні осіб, які по-рушили правила охорони праці, що могли викликати або викликали нещасні випадки або інші тяжкі наслідки. Ступінь цього покарання встановлюється рядом статей кримінального кодексу. Наприклад, згідно ст.140 КК службові особи, які постійно або тимчасово виконують обов’язки по охороні праці, в залежності від тяжкості наслідків можуть понести покарання від штрафу, виправних робіт, звільнення до позбавлення волі на різні терміни. За іншими статтями до відповідальності можуть притягатися як інженерно-технічні працівники, так і робочі, які злочинно порушили правила безпеки руху та експлуатації автотранспорту (ст.211 та 213 КК), правила безпеки проведення гірських робіт (ст.214 КК), правила зберігання, використання і транспор-тування вибухових або радіоактивних речовин (ст.217 КК) і т.д.

Матеріальна відповідальність пов’язана з матеріальною відповідаль-ністю підприємства. Згідно з ст. 67 “Основ” підприємство несе матеріальну відповідальність за шкоду, збиток, заподіяний робочим та службовцям ка-ліцтвом або іншим пошкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ними своїх трудових обов’язків. Частина суми у відшкодуванні цього збитку може бути стягнута з робітника або службовця, якщо нещасний випадок мав місце по його провині.

108. Причини та методи аналізу виробничого травматизму.

Будь-яке ігнорування різних факторів впливу робочого середовища на людину може привести до виходу з ладу одного з елементів системи “люди-на-машина”, тобто до виникнення виробничої травми або нещасного випад-ку.

Виробнича травма — раптова або систематична дія виробничого середовища на людину, яка порушує нормальне функціонування організму людини. Це загальне поняття включає в себе як поняття нещасного випадку (раптове пошкодження організму під дією факторів виробничого середовища) так і професійного захворювання (порушення нормального функціювання організму людини внаслідок систематичної дії виробничого середовища).

Вирізняють наступні основні причини виробничого травматизму.

1. Організаційні: порушення технологічного процесу; неправильна ор-ганізація праці; неправильне планування обладнання та організація робочого місця; відсутність або неякісне проведення інструктажу та навчання; вико-ристання обладнання, пристосувань інструменту тощо, що не відповідають виробничому процесу; відсутність керівництва та нагляду за виконанням робіт, залучення неспеціалістів, застосування неприпустимо небезпечних способів роботи, неузгодженість в діях працюючих і т. п.

2. Технічні: конструктивні недоліки енергетичних та транспортних пристроїв і систем; технічна недосконалість виробничого обладнання; не-досконалість технологічного процесу; недосконалість та відсутність засобів безпеки — блокіровок, загорож, заземлень, запобіжників і т.п.

3. Санітарно-гігієнічні: аномальні метеорологічні умови (температура, вологість, швидкість руху повітря, теплове випромінювання, атмосферний тиск); недотримання норм освітлення; забруднення повітряного середовища (пил, водяні пари, перевершення гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин і т.п.); наявність підвищеного шуму або вібрації; шкідливі випромінювання (електромагнітні, радіоактивні, іонізуючі); тіснота у виробничих приміщеннях, відсутність або незадовільний медичний нагляд тощо.

4. Психофізіологічні: фізичні, нервово-емоційні перенапруження людини, нервово-психологічні перенавантаження.

Методи аналізу виробничого травматизму

При аналізі причин виробничого травматизму досліджується характер взаємодії людини з оточуючим середовищем. При цьому використовують наступні основні методи аналізу: монографічний, економічний, ергономічний та статистичний методи.

Монографічний метод включає в себе детальне дослідження всього комплексу умов, в яких мав місце нещасний випадок, аналізуються всі потенційні небезпеки даного виробництва (описується технічний процес, обладнання, інструменти, умови праці та відпочинку, санітарно-гігієнічні умови середовища, можливі джерела небезпеки і т.п.). Позитивна якість методу — це його повнота, недолік — великий об’єм роботи.

Економічний метод — полягає у визначенні економічного збитку від виробничого травматизму, а також в оцінці ефективності затрат, виділених на запобігання нещасних випадків, з метою оптимального розподілу коштів на засоби з охорони праці.

Ергономічний метод заснований на комплексному вивченні системи “Людина-машина-виробниче середовище” з врахуванням функціональних можливостей людини в процесі праці та її антропологічних даних.

Статистичний метод — найпоширеніший. Він дає уявлення про кількість та тяжкість нещасних випадків. Цей метод базується на вивченні травматизму по документах, що реєструють нещасні випадки (акти по формі Н-1 та листки по непрацездатності (лікарняні)) за певний період часу.

Для оцінки рівня травматизму користуються відносними статистич-ними показниками частоти та тяжкості травматизму.

В якості показника частоти травматизму приймається число нещас-них випадків, що припадає на 1000 працюючих за певний календарний період: , де: — число нещасних випадків за даний період, – середньосписочне число працюючих за той же період.

В якості показника тяжкості травматизму приймають середню тривалість непрацездатності, яка припадає на один нещасний випадок: , де – сумарне число днів непрацездатності по всіх нещасних випадках за даний період.

Для оцінки рівня промислового травматизму часто також застосову-ється показник загального травматизму: .

Статистичний метод включає наступні етапи дослідження: спосте-реження, накопичення статистичного матеріалу та обробка одержаних даних з наступними висновками та рекомендаціями. Різновидом статистичного методу є груповий та топографічний.

Груповий метод заснований на аналізі травматизму та нещасних випадків за їх повторюваністю та за наступними окремими однорідними ознаками: часу травмування, кваліфікації, спеціальності та віку потер-пілих, видам роботи і т.і. незалежно від тяжкості пошкодження. Це дозволяє визначити роботи та професії, на які припадає найбільше число нещасних випадків, визначити дефекти даного типу виробничого обладнан-ня та знайти шляхи його модернізації з метою забезпечення безпеки праці.

Топографічний метод має своєю основою вивчення причин нещасних випадків за місцем їх виникнення і таким чином виявити виробничі ділянки, які потребують максимальної уваги, детального обстеження та застосування профілактичних заходів.

Також застосовується метод наукового прогнозування безпеки праці. Він слугує для імовірнісної оцінки динаміки травматизму, прогнозу несприятливих факторів нових виробництв, технологій та розробки для них вимог безпеки. Система стандартів безпеки праці (ССБТ) передбачає розробку методики комплексної оцінки безпеки технологічних процесів та устаткування на стадії їх проектування, виготовлення та експлуатації.

Сучасне виробництво пред’являє підвищені вимоги й до самої служби забезпечення безпеки праці, яка має можливість оперативного втручання в хід виробничого процесу при появі в ньому несприятливих тенденцій. Для оперативного обліку та обробки інформації про травматизм слід використовувати комп’ютери, як ланку автоматизованої системи управління виробництвом.