Тема 4. Грошові системи

ПЛАН

1. Суть, призначення, основні елементи, місце грошової системи в економіці.

2. Державне регулювання грошової сфери.

2.1. Фіскально-бюджетна політика.

2.2.Грошово-кредитна політика.

2.3. "Сеньйораж" і монетизація бюджетного дефіциту в системі регулювання грошової сфери.

3.Еволюція грошових систем. – С/В

4. Інструментарій грошово-кредитної політики. – С/В

5. Гршово-кредитна політика центрального банку – доповідь

1. Суть, призначення, основні елементи, місце грошової системи в економіці.

Грошова система – форма організації грошового обороту в країні, встановлена загальнодержавними законами, які визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, що регламентують відносини між суб’єктами грошового обороту.

Грошова система формується і функціонує на базі банківської системи і може розглядатися як її складова. Тому в багатьох країнах правові норми, визначені безпосередньо в банківському законодавстві, насамперед у законах, які регламентують діяльність центральних банків. Цими законами центральним банкам надають широкі повноваження щодо регулювання грошового обороту.

В складі грошової системи відокремлюють такі підсистеми:

— системи безготівкових розрахунків;

— валютної системи;

• системи готівкового обігу.

При нормативно-правовому підході до грошової системи в її складі можна виділити кілька окремих елементів, кожний з яких законодавчо зафіксований. У цьому зв’язку в грошовій системі України можна виділити такі елементи:

1. Найменування грошової одиниці, як правило, пов’язується з історією країни. Коли молоді держави створюють нові грошові системи, назви для своїх грошових одиниць (національних валют) вони шукають у своїй історії чи в історії корінної нації відповідної країни.

2. Масштаб цін являє собою величину грошової одиниці даної країни.

Масштаб цін у сучасних умовах, як правило змінюється стабільно, незалежно від волі держави, під впливом інфляційних процесів в економіці. Тобто місце і роль масштабу цін у ціноутворенні істотно змінилися. Уже не держава свідомо змінює масштаби цін з метою впливу на їх рівень, а стихійні процеси в ціноутворенні змінюють масштаб цін.

3. Види державних грошових знаків, що мають законну платіжну силу. У грошовому обігу України перебувають банкноти, номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 і 200 гривень, та монети - 50, 25, 10, 5, 2, 1 копійка, їх емісія здійснюється на основі кредитів НБУ та чеково-депозитної емісії комерційних банків. У деяких країнах законна платіжна сила надається казначейським квитком. їх осо­бливістю є те, що у грошовий обіг вони попадають внаслідок бю­джетної емісії за примусовим курсом для задоволення поточних потреб держави.

4 Валютний курс - співвідношення між грошовими оди­ницями різних країн, яке використовується для обміну валют та в інших операціях і визначається купівельною силою порівнюваних одиниць. Валютний курс гривні визначається НБУ на підставі що­тижневих чотириразових торгів іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку НБУ з урахуванням курсів, що зафіксова­ні на Московській, Франкфуртській і Нью-Йоркській біржах. У залежності від соціально-політичного стану суспільства і розвитку ринкових відносин використовуються: фіксовані валютні курси, плаваючі системи валютних курсів і сис­теми валютних коридорів. У країнах зі стабільною і розвиненою економікою переважно використовуються плаваючі системи валю­тних курсів. В Україні також сформувався плаваючий курс гривні.

5. Порядок готівкової і безготівкової емісії та обігу грошових знаків. Взаємодію та регулювання готівкового та безго­тівкового обігу держава забезпечує на основі актів внутрішнього законодавства з урахуванням економічного й валютного станови­ща країни.

6. Регламентація безготівкового грошового обороту. її здійснює держава через механізм діяльності ЦБ (НБ) шляхом встановлення порядку використання грошей на рахунках у банках. Згідно з Законами України «Про підприємства в Україні», «Про банки і банківську ді­яльність», «Про обіг векселів в Україні» встановлено такі засади організації безготівкових розрахунків:

а) підприємства усіх форм власності зобов'язані зберігати свої грошові кошти на рахунках комерційних банків і вико­ристовувати їх для міжгосподарських платіжно-розрахункових операцій у безготівковій формі шляхом пе­реказування з рахунку платника на рахунок продавця;

б) платежі слід здійснювати максимально наближено до моменту відвантаження продукції;

в) платежі виконують банки за згоди і в порядку, що вста­новлюють власники рахунків. Безакцептне списання коштів допускається лише у виключних випадках;

г) форми і способи розрахунків визначаються договорами й угодами між суб'єктами грошових відносин, але в межах чинного законодавства;

д) суб'єкти господарського життя можуть скористатися правом вибору банка для відкриття своїх рахунків і розра­хунково-касового обслуговування. За потреби вони можуть мати поточні і два розрахункових рахунки у різних містах і комерційних банках.

7. Правила вивезення і ввезення національної валюти та організації міжнародних розрахунків. На підставі принципів загальної економічної політики, Нацбанк здійснює відповідну валютну політику, спільно з Кабінетом Міністрів складає платіжний баланс України, видача ліцензій на здійснення валютних операцій. В структурі НБУ використовуються такі групи операцій:

1. проведення операцій з резервними фондами грошових знаків тощо.

2. купівля і продаж іноземної валюти та платіжних докумен­тів у іноземній валюті;

3. надання кредитів комерційним банкам під забезпечення цінними паперами та іншими активами;

8. Центральним елементом грошової системи і державним органом реалізації грошово-кредитного та валютного регулювання є центральний (національний) банк. Основу діяльності НБУ скла­дають: забезпечення стабільності національної грошової одиниці - гривні; розробка і реалізація грошово-кредитної політики, стимулювання розвитку й зміцнення банківської системи України

Залежно від змісту складових елементів і їх взаємодії, що обумовлені особливостями розвитку, та закономірностей функціонування національні грошові системи можна класифікувати так:

3 позицій госпо­дарського механіз­му	Увідповідності з механізмом регу­лювання валютних відносин	Відповідно із зага­льними законами функціонування грошей	За формою грошей в обігу
• ринкового •нерннкового зразка	• відкритого • закритого типу	Саморегульовані та регульовані	монометалевого; біметалевого -паперово-кредитного обігу

Поділ грошових систем за ознакою панівних економічних відносин на ринковий і неринковий типи важливий для визначення місця грошової системи в господарському механізмі.

Для ринко­вих грошових систем характерною ознакою стає переважання економічних важелів та інструментів регулювання грошового обігу. Грошові системи ринкового типу властиві країнам з ринковою еко­номікою. В них гроші відображають реальні економічні зв'язки та забезпечують збалансування грошової системи, що стимулює ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів суспі­льства. І навпаки.

У неринковій грошовій системі переважають адміністративні неринкові методи регулювання грошового обігу.

Поділ грошових систем за критерієм регулювання валют­них відносин і зв'язком зі світовою економікою дозволяє класифі­кувати грошові системи на відкриту і закриту, провідною ознакою яких стають особливості характеру регулювання національних валютних систем.

Зокрема, відкриті грошові системи означа­ють мінімальне втручання держави у регулювання валютних від­носин всередині країни. Важливими її перевагами стають дерегулювання валютного ринку, повна конвертованість валюти, ринко­вий механізм формування валютного курсу.

Закриті грошові системи - мають значні валют­ні обмеження, адміністративне регулювання валютного ринку, штучне формування валютного курсу та ін. Закритою була гро­шова система колишнього СРСР та інших соціалістичних країн 40-80-х років. Українська грошова система формується як грошова система ринкового типу, що наближається до відкритості.

За розмахом і механізмом регулювання грошового обігу грошові системи класифікуються на саморегульовані і такі, що ре­гулюються ззовні.

Саморегульованими системи, які базу­валися на обслуговуванні грошового обігу повноцінними монетами і розмінними банкнотами. Передумовами саморегулювання тут ставало співпадання вартості товарної маси з вартістю грошей і дія механізму утворення скарбу - у випадках звуження товарної маси, та відповідного повернення повноцінних грошей в обіг - у випадках розширення виробництва і зростання обсягів реалізації товарів.

Регульована грошова система базується на обігові па­перових і металевих грошових знаків, які не володіють власною внутрішньою вартістю. їх емісію здійснює держава, беручи на себе обов'язок забезпечення стабільності. Для цього вона формує осо­бливий механізм регулювання пропозиції грошей, а також викори­стовує ринковий метод визначення валютного паритету.

За формою грошей, що перебувають в обігу, розрізняють грошові системи металевого грошового обігу і паперово-кредитні. Грошові системи, в яких роль загального еквівалента виконують коштовні метали, називають системами металевого обігу. В них грошовий метал безпосередньо перебуває в обігу і виконує всі функції грошей, а банкноти й інші грошові знаки розмінні на метал.

В системі паперово-кредитного обігу обіг грошей обслуговують грошові знаки (паперові або металеві), що не володіють внутрі­шньою вартістю, тому така грошова система потребує державного регулювання.

При цьому розрізняють паперові грошові системи і сис­теми кредитних грошей, нерозмінних на золото.