2. Державне регулювання грошової сфери.

Для реалізації впливу на економіку держава повинна розробляти економічну політику. Цілями даної політики є:

— забезпечення певного рівня економічного зростання;

— забезпечення максимальної зайнятості;

— контроль над інфляцією з метою її мінімізації та стабіліза­ції цін;

—урівноваження активів і пасивів платіжного балансу.

Для досягнення вказаних цілей економічна політика передба­чає широкий спектр заходів, які впливатимуть на економічне життя суспільства. Умовно їх можна розділити на чотири групи:

— структурна політика;

— політика конкуренції;

— соціальна політика;

— кон'юнктурна політика.

Структурна політика передбачає надання субсидій чи інших стимулів активізації розвитку відносно відсталих регіонів (регіональна політика) чи певних галузей, секторів виробництва (секторіальна політика).

Полі­тика конкуренції передбачає заходи антимонопольного харак­теру, вільного ціноутворення, доступу на ринки всім підприє­мцям, установлення особливих правил взаємовідносин там, де вільна конкуренція утруднена — в енергетиці, сільському господарстві тощо.

Соціальна політика передбачає заходи, спрямовані на забезпечення соціальної рівності та забезпече­ності всіх членів суспільства шляхом часткового перерозподі­лу доходів.

Кон'юнктурна політика - реалізується через регулятивний вплив держави на ринкову кон'юнктуру, та на спів­відношення сукупного попиту і сукупної пропозиції на ринках. Оскільки сукупний платоспроможний попит формується і реалі­зується в грошовій формі у процесі формування, розподілу і ви­користання національного доходу, кон'юнктурна політика за­безпечується насамперед державним регулюванням грошового обороту.

Інструменти державного регулювання економіки поділяються на:

- адміністративні;

- економічні.

Адміністративні засоби не пов’язані зі створенням додаткового матеріального стимулу або небезпекою фінансових збитків. Вони базуються на силі державної влади і включають заходи заборони, дозволу і примусу.

Адміністративні засоби регулювання в розвинутих країнах використовуються в незначних масштабах. Їх сфера часто обмежується охороною навколишнього середовища і створенням мінімальних побутових умов для слабо захищених прошарок населення. Проте, в критичних ситуаціях (під час війни, кризи в економіці тощо) їх роль суттєво зростає.

Економічні засоби державного регулювання економіки поділяються на засоби грошово-кредитної і бюджетної політики. До основних економічних засобів грошово-кредитної політики належать:

• регулювання облікової ставки (дисконтна політика, що здійснюється Національним банком);

• встановлення і зміна розмірів мінімальних резервів, які фінансові інститути зобов'язані зберігати в Національному банку;

• операції державних установ на ринку цінних паперів (наприклад, емісія державних цінних паперів).

З допомогою цих інструментів держава намагається змінити, в бажаному напрямку, співвідношення попиту і пропозиції на ринку позикових капіталів.

Пряме державне регулювання відбувається з допомогою бюджетної політики, де головним інструментом мобілізації фінансових ресурсів є податки.