77/. Вхідні кола

Вхідне коло є одним з основних блоків преселектора. В зв’язку з цим, функція вхідного кола – виділення сигналу заданої станції на фоні завад та сигналів сусідніх станцій. Яке здійснюється за допомогою фільтра. Як правило, це є резонансний контур. Параметри останнього, в основному, погіршуються при під’єднанні антени та блоку ПРЧ чи ПЧ.

Н а структурному рівні вхідне коло представляється рис. 3.1.

Для того, щоб власні параметри фільтра були якомога менше змінені внаслідок під’єднання інших блоків, використовують пристрої узгодження. В більшості випадків, це є індуктивні, ємнісні подільники, або індуктивно зв’язані котушки. Основним параметром чотириполюсників узгодження є коефіцієнт ввімкнення.

Основні параметри вхідних кіл:

• Коефіцієнт передачі за напругою

• Коефіцієнт передачі по потужності

• Діапазон робочих частот, це діапазон в межах якого можуть змінюватись параметри фільтра.

• Смуга пропускання. У випадках одноконтурного фільтра:

• Нестабільність основних параметрів вхідних кіл в межах робочого діапазону частот.

;

\

Вхідні кола можуть бути одноконтурні, двоконтурні, та багатоконтурні. Вони можуть відрізнятись по виду зв’язку вхідного кола з антеною. Розрізняють такі основні види зв’язку:

• Безпосередній;

• Ємнісний;

• І ндуктивний;

• Комбінований.

Найбільше використовують б, в, г.

Н а прикладі вхідного кола з ємнісним зв’язком отримаємо залежність коефіцієнта передачі від частоти. Розглянемо випадок коли власна частота антени відрізняється від робочого діапазону частот, тобто розглядаємо випадок не налаштованої антени. Узагальнена еквівалентна схема при цьому матиме вигляд :

В даній схемі r_A, L_A, C_A – це є розпреділені параметри антени; C_зв – конденсатор зв’язку; g_к – активна складова провідності коливального контуру вхідного кола; g₁₁ – вхідна провідність наступного каскаду ПРЧ або змішувача.

Випадок індуктивного зв’язку. Розглядаємо випадок неналаштованої антени. При індуктивному зв’язку з вихідним колом еквівалентна схема матиме вигляд приведений на рис. 3.8.

78.Розбивка робочого діапазону частот на піддіапазони

Існуючі технічні засоби зміни параметрів коливального контуру забезпечують коефіцієнт перекриття по діапазону порядку 1,05  3,5.

Для забезпечення роботи приймача в ширшому частотному діапазоні ми змушені вводити розбивку діапазону частот на піддіапазони. Існує два підходи до вирішення цієї задачі :

1) Розбивка по принципу рівних частотних інтервалів

2) Розбивка по принципу рівних коефіцієнтів діапазонів

При використанні другого принципу розбивки на піддіапазони

Ширина смуги для n-го під діапазону рівна:

піддіапазон	fmin	fmax	Δf
I	1МГц	2МГц	1МГц
II	2МГц	4МГц	2МГЦ
III	4МГц	8МГц	4МГц

По мірі росту номеру піддіапазону зростає частотний інтервал, що перекривається в межах даного піддіапазону. Це означає, що на одиницю кута повороту, наприклад, конденсатора змінної ємності як органу настройки приймача буде припадати більший частотний інтервал.

Більш дешевим є метод електронної розтяжки піддіапазону. Для цього в схему вмикають коректуючі елементи С_пар та С_пос. (Рис. 4.1)

Д ля спрощення аналізу впливу введених елементів на величину резонансної частоти коливального контуру приймемо, що при максимальній ємності конденсатора коливального контуру ємністю паралельно ввімкнених конденсаторів можна знехтувати : . При мінімальній ємності конденсатора коливального контуру можна знехтувати ємністю послідовно ввімкненого конденсатора : .

Максимальна резонансна частота коливального контуру до введення коректуючих елементів рівна :

де С_М – монтажна ємність.

При введених коректуючих елементах максимальна резонансна частота коливального контуру буде рівна :

Нове значення максимальної резонансної частоти буде меншим попереднього :

Мінімальна резонансна частота до введення коректуючих елементів рівна :

Введення коректуючих елементів змінює цю величину і вона стає рівною :

Тоді одержимо, що .

Схемотехнічна реалізація принципу розбиття на піддіапазони має вигляд :

Схема рис. 4.3.а це є приклад класичної механічної системи вибору піддіапазону. Наявність механічних контактів понижує надійність пристрою. Цей фактор особливо важливий з урахуванням рівнів сигналів, які ми маємо у вхідному колі.

В схемі рис. 4.3.б вибір піддіапазону здійснюється шляхом подачі напруги керування на той чи інший керуючий вхід. При цьому провідність відповідного діоду збільшується, а отже індуктивність ввімкнена в анод діоду заземлюється. Відсутність напруги керування означає, що ні одна котушка індуктивності не під’єднана до спільного провідника, а отже коливальний контур – відсутній. В рамках даної схеми вибір частоти сигналу станції можна здійснювати шляхом використання варикапу, на який подається напруга зміщення від цифрового генератора лінійно-змінної напруги.

В схемі рис.4.4 використано такі скорочення; ТГ – тактовий генератор; РЛ – реверсивний лічильник; ЦАП – цифро-аналоговий перетворювач; СК – схема керування; ДОН – джерело опорної напруги.

Генератор даного типу формує сходинкоподібну напругу, число сходинок якої визначається розрядністю ЦАП-а. При 10-розрядному ЦАП-і амплітудне значення однієї сходинки складає 0,001 максимальної амплітуди вихідного сигналу. Схеми такого типу генераторів знайшли використання в системах автоматики, оскільки даний генератор дозволяє в будь-який момент часу зупинити, змінити напрям зміни амплітуди. Переважна більшість використовуваних ЦАП-ів є 14-розрядна.