17. Дайте порівняльну характеристику частково-пошукового та дослідницького методів навчання.

Частково-пошуковий метод має такі характерні ознаки: 1) знання учням у “готовому” вигляді не пропонуються, їх необхідно здобувати самостійно; 2) вчитель організовує пошук нових знань за допомогою різних засобів; 3) учні під керівництвом учителя самостійно розмірковують, розв’язують проблемні ситуації, аналізують, порівнюють, узагальнюють. Виклад навчального матеріалу може здійснюватися в процесі евристичної бесіди, коментованої вправи з формулюванням висновків, творчої вправи, лабораторної чи практичної роботи Дослідницький метод навчання передбачає творче застосування знань, оволодіння методами наукового пізнання, формування досвіду самостійного наукового пошуку. 1) учитель разом з учнями формулює проблему; 2) нові знання не повідомляються, учні повинні самостійно здобути їх у процесі дослідження проблеми, порівняти різні варіанти відповідей, а також визначити основні засоби досягнення результатів; 3) основною метою діяльності вчителя є оперативне управління процесом розв’язання проблемних завдань; 4) навчання характеризується високою інтенсивністю, підвищеним інтересом, а знання – глибиною, міцністю і дієвістю.

18. Дайте порівняльну характеристику методів «дискусія» та «мозкового штурму».

Основні принципи мистецтва ведення дискусії за В.Дорошевським:

дискусія з будь-якої теми повинна бути формою колективної роботи, спрямованої на вирішення проблеми, а не конфлікту;

необхідно прагнути правильно зрозуміти протилежну сторону, сприймаючи не тільки її словесний вираз, а й зміст;

представляти твердження противника слід коректно, не викривлюючи їх і не надаючи сторонніх (далеких) цим твердженням акцентів;

неприпустимо висловлюватись з малознайомих питань (можна лише поставити запитання);

учасник дискусії повинен розуміти, що якщо він говорить надто довго, то позбавляє можливості висловитись іншим.

Види дискусій

«Круглий стіл» - бесіда, в якій колегіально бере участь уся мікрогрупа і відбувається обмін думками як між її учасниками, так і з «аудиторією» (всією групою).

«Судове засідання». Це групове обговорення, яке імітує су­дове слухання справи.

Аподиктична дискусія (доказова). Основною метою диску­сії є прагнення знайти істину. Досягти цієї мети можливо тільки через суворе дотримання законів і правил логіки, яким підпоряд­ковуються аподиктичні висновки, що передбачає суворе та до­стеменне формулювання тез і аргументів; несуперечливих і достатніх аргументів.

Євристична дискусія. Завдання дискусії — пе­реконання опонента в чому-небудь. Основними методами мо­жуть бути: переконання — психологічний вплив, наслідком якого може бути формування чи зміна попереднього розуміння проб­леми або окремої думки; доказовість — логічне міркування, ре­зультатом якого можуть бути тези та обґрунтовані аргументи.

Групова дискусія Для проведення групової дискусії учасники розподіляються по під­групах, лідер кожної мікрогрупи висловлює думку своєї команди. Одна з груп бере на себе функції аналізу (експертизи роботи). Черговість виступів лідерів підгруп регулює викладач.

Сприяє піднесенню якості групових рі­шень і зацікавленості всіх членів групи в їх сприйнятті та прак­тичній реалізації. Така форма дискусії частково використовується в соціально-психологічних тренінгах, групових формах навчання, ділових іграх, генеруванні ідей.

Вільна дискусія. Для такої дискусії характерним є спон­танний розвиток і невисока організованість. Основною перева­гою є відсутність суворого регламенту та вільне висловлювання, що сприяє піднесенню активності учасників, збільшенню кілько­сті позицій і підходів до поліпшення ситуації.

До недоліків дис­кусії можна віднести слабку організованість, суперечки та загро­зу недосягнення запланованої мети дискусії.

Роль викладача-керівника дискусії(продовження)

9.використання питань «відкритого типу», які сприяють спіль­ному пошуку істини.

• гіпотетичні питання: «Що б ви зробили (подумали) якби...?» Такі питання стимулюють уяву, процес мислення слу­хачів;

• питання—міркування: «Як би ми могли допомогти розв'я­зати цю проблему?»;

• спонукальні, питання, запитання на підтримку: «Це ці­каво, а що сталося далі?». Вони дають можливість учасникам дискусії поділитися власним досвідом і поглядами;

• питання—думка: «Що ви думаєте з цього приводу?». Такі питання свідчать про вагомість і цікавить думок учасників дис­кусії для вас як модератора;

• питання для аналізу: «Чому ви так міркуєте?». Такі питання стимулюють аналіз, обгрунтування власних думок слу­хачів;

• роз'яснювальні, узагальнювальні запитання: «Чи матиму рацію, якщо скажу, що ви думаєте...?». Узагальнення того, що висловив студент і перевірка того, чи зрозуміли ви його правиль­но, сприяє тому, що інші слухачі замислюються над тим, чи доб­ре вони розуміються на даній проблематиці;

• запитання—погодження: «Чи згодна більшість із нас із тим, що ...?». Такі питання мотивують процес дискусії чи пого­джують перехід до наступного етапу або теми;

• запитання, спрямовані на пошук інформації: «Хто?», «Що?», «Де?», «Коли?»;

• прогностичні запитання: «Що відбудеться, коли?». Питання стимулює слухачі здібності прогнозувати та проекту­вати.

“Мозковий штурм” – це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішення, в якому здійснюються шляхом вільного висловлювання думки всіх учасників.Принцип “мозкового штурму” простий. Ви збираєте групу учасники дискусіїв, ставите їм задачу і просите всіх учасників висловити свої думки з приводу рішення цієї задачі: ніхто не має права висловити на цьому етапі свої думки про ідеї інших або давати їм оцінку.Всі декілька хвилин можна отримати велику кількість ідей, які служитимуть основою для вироблення найбільш розумного рішення.“Мозковий штурм” можна вважати вдалим, якщо висловлені під час I етапу 5 або 6 ідей служитимуть основою для рішення проблеми.Методика проведення дискусії:1. Ведучий ставить перед учасниками “мозкового штурму” задачу і розповідає про його правила:мета “штурму” – запропонувати найбільшу кількість варіантів рішення задачі;примусьте працювати свою уяву; не відкидайте ніяку ідею лише тому, що вона суперечить загальноприйнятій думцірозвивайте ідеї інших учасників;не намагайтеся дати оцінку запропонованим ідеям – цим ви займетесь трохи пізніше.2. Ведучий призначає секретаря, який буде записувати всі ідеї, що виникають, слідкувати за тим, щоб не порушувались правила, при необхідності втручатися. Перший етап триває до тих пір, доки з'являються нові ідеї.3. Ведучий об'являє коротку перерву, щоб учасники налаштувались на критичний лад мислення. Починається II етап. Тепер учасники “мозкового штурму” згруповують і розвивають ідеї, висловлені в ході I етапу (список ідей можна надрукувати і роздати або вивісити на дощі). Проаналізувати і вибрати ті ідеї, які можуть допомогти знайти відповіді на поставлені питання, учасники приходять до рішення.4. Ведучий підводить підсумок дискусії. Якщо “мозковий штурм” не приніс потрібного результату, слід обговорити причини невдачі.