35. Порівняйте такі форми організації навчання, як: Дальтон-план та план Трампа або класно-урочна та Белл-ланкастерська системи.

Белл-ланкасторської системи взаємного навчання. Її суть полягала в тому, що старші учні спочатку під керівництвом учителя самі вивчали матеріал, а потім навчали тих, хто знав менше за них. Це давало змогу одному вчителеві здійснювати масове навчання. Водночас, якість такого навчання була низькою, тому ця система не одержала широкого розповсюдження.

Наприкінці ХІХ століття актуальним постало питання індивідуалізації навчання учнів, які мають відмінності у розумовому розвитку. У Європі у м. Маннгейм вперше була запроваджена система навчання, яка була названа Маннгеймська. Вона передбачала поділ учнів на чотири класи за рівнем інтелектуального розвитку і ступенем підготовки: основні класи для дітей з середніми здібностями; класи для малоздібних; допоміжні класи для розумово відсталих дітей; класи для здібних учнів. Відбір у класи здійснювався на основі результатів психометричних досліджень, характеристик учителів та іспитів. Але ця система зазнала істотної критики. Дослідники підкреслюють, що вона побудована на помилковому уявленні про вирішальний вплив біопсихологічних факторів на кінцеві результати розвитку учнів, принижує вплив виховної діяльності на формування особистості учня, не дає змоги слабкішим учням досягати високого рівня, не сприяє створенню реальних умов для послідовного переходу учнів у інший клас.

35. Порівняйте такі форми організації навчання, як: Дальтон-план та план Трампа або класно-урочна та Беллланкастерська системи.

Найбільш відомою з них є система індивідуалізованого навчання, яку вперше використала вчителька Єлена Паркхерст у м. Дальтон (США). В історію педагогіки ця система ввійшла під назвою Дальтон-план, нерідко її називають лабораторною системою навчання. Ідея цієї системи полягала у перенесенні акценту в навчанні на самостійну роботу учнів. Функції вчителя зводилися до надання консультативної допомоги учням, які індивідуально працювали над виконанням завдань у лабораторіях або майстернях.

До переваг Дальтон-плану відносять те, що він давав змогу пристосовувати темп навчання до реальних можливостей учнів, привчав їх до самостійності, розвивав ініціативу. Водночас мало сприяв систематичному оволодінню учнями системою знань, тому у педагогічній практиці не одержав широкого використання.

Дальтон-план став швидко розповсюджуватися у практиці роботи шкіл багатьох країн, але незміг прижитися в жодній із них. У 20-і роки ХХ століття у нашій країні використовувалася модифікація Дальтон-плану, яка одержала назву бригадно-лабораторної системи. Завдання для вивчення курсу або теми одержувала група (бригада) учнів, які самостійно працювали в лабораторіях, колективно звітувалися. Вчитель надавав їм консультацію. Але відносно швидко (у 1932р.) ця система припинила своє існування, продемонструвавши свою недієздатність. Рівень підготовки учнів знижувався. Їх відповідальність за результати навчання зменшувалася насамперед тому, що їм було не під силу без пояснення вчителя виконувати завдання.

У 50-х роках ХХ століття у США з’явилася нова система навчання, розроблена професором педагогіки Л. Трампом, яка одержала назву плану Трампа. Суть плану Трампа полягала у тому, щоб максимально стимулювати індивідуальне навчання за допомогою трьох форм навчальної взаємодії вчителя з учнями: індивідуальну роботу, роботу з групами учнів (10 – 15 осіб), лекційні заняття з використанням технічних засобів для великих груп (100 – 150 осіб). На заняття у великих групах відводилося 40 % навчального часу, на роботу в малих групах – 20 %, на індивідуальну роботу – 40 %. Класи як група з постійним складом учнів такі відмінялися, склад малих груп постійно змінювався.

Крім механічного переносу системи навчання у вищій школі в середню план Трампа реалізував принцип індивідуалізації, який полягав у наданні учням певної свободи у виборі змісту і методів навчання.