37. Порівняйте поняття «оцінка» і «відмітка». Вкажіть спільне та відмінне між ними (не менш, ніж 3 ознаки).

Оцінка відбиває результати контролю і є інтерпретацією і формалізацією результатів оцінювання. З її допомогою визначається ступінь відповідності результатів діяльності учня нормам. Це основний варіант, але, як ми вже зазначали вище, можливо ще порівняння з результатами інших учнів чи порівняння діяльності і її результатів у сьогоденні і минулому того самого учня.

Часто "оцінка" та "відмітка" вживаються як рівнозначні поняття. Але можна погодитися з Ш.О. Амонашвілі, який вважає, що уподібнення понять "оцінка" і "відмітка" рівносильне ототожненню процесу розв'язання задачі з його результатом. Поняття "оцінки" більш широке, ніж поняття "відмітки" як кількісне відображення оцінки. Крім того, "оцінка" не завжди знаходить своє відбиття у відмітці і, як вже було зазначено вище, може виявитися у похвалі словом, жестом, міміці, короткому судженні, догані, оцінювальному вислові. Різниця між "відміткою" та "оцінкою" знаходить свій прояв у встановленні етапів контролю.

Відмітка (як формалізована оцінка) може знаходити свій вираз у будь-якій системі (100-, 4-х, 5-ти бальній чи за допомогою літер), але у всякому випадку буде діяти так звана “психофізична шкала бажаності” (В.А. Козаков), в основі якої - узагальнена функція бажаності Харінгтона:

38. Наведіть приклад будь-якої типової суб’єктивної помилки оцінювання, що мала місце у процесі навчання. Охарактеризуйте її.

Суб’єктивні помилки оцінювання — це неправильно виставлені, завищені чи занижені оцінки успішності навчальної діяльності учня, які не відповідають його реальному рівню знань чи вмінь До таких помилок відносять: помилки близькості, контрасту, ореолу, великодушності, центральної тенденції, логічні помилки.

Помилки «великодушності», або «поблажливості», виявляються у винесенні вчителями завищених оцінок. Помилки «центральної тенденції» виявляються в учителів у прагненні уникнути крайніх оцінок. Наприклад, не ставити найнижчий чи найвищий бал. Помилка «ореолу» пов'язана з відомою упередженістю вчителів і виявляється в тенденції позитивно оцінювати тих школярів, до яких вони особисто ставляться позитивно, відповідно негативно оцінювати тих, до яких особисте ставлення негативне. Помилка «контрасту» інших людей полягає в тому, що знання, якості особистості та поведінки учнів оцінюються вище чи нижче в залежності від того, вище чи нижче виражені ті ж характеристики в самого вчителя. Наприклад, менш зібраний та організований викладач буде вище оцінювати учнів, які відрізняються високою організованістю, акуратністю та ретельністю. Помилка «близькості» знаходить своє вираження в тому, що вчителю важко відразу після занадто високої оцінки ставити низьку, при незадовільній відповіді «відмінника» учитель схильний переглянути свою оцінку в бік завищення. «Логічні» помилки виявляються у винесенні подібних оцінок різним психологічним властивостям і характеристикам, що здаються їм логічно пов'язаними. У педагогічній практиці подібні помилки знаходять своє вираження в переносі оцінок за поведінку на оцінки за навчальний предмет чи курс. Типовою є ситуація, коли за однакові відповіді з навчального предмета порушнику дисципліни та зразковому в поведінці школяру виставляють різні оцінки.

Наприклад, 1 ситуація. Викладач, перш ніж поставити відмітку на іспиті, уважно продивляється заліковку. – це помилка близькості та ореолу.

2 ситуація. Вчитель викликає Іванова. Той щось пише на дошці. Потім вчитель викликає Сидорова. Той продовжує. Вчитель каже: «Ось Сидоров — це інша справа, сідай. Сідай і ти, Іванов». – це опосередкована оцінка, ухилення від оцінки.

3 ситуація. Викладач взагалі не ставить «5». Свою позицію він пояснює таким чином: «На «5» знаю тільки я». – це помилка центральної тенденції.