36. Вік кримінальної відповідальності.

Досягнення встановленого законом віку одна із загальних умов притягнення особи до кримінальної відповідальності. Під віком розуміють певний період її розвитку, якісно своєрідний ступінь формування її особистості.

Певний рівень свідомості та соціального розвитку формується з досягненням віку, коли під впливом сім'ї, школи, соціального оточення підліток розуміє, що є добром і що є злом, у яких випадках його дії можуть заподіяти шкоду іншим людям і суспільству. Достатній рівень свідомості дає змогу пред'являти до неповнолітнього вимоги узгоджувати свою поведінки з правилами, встановленими у суспільстві.[2]

В законі зазначено: "кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років" . Цей вік називають загальним віком кримінальної відповідальності.

Також встановлюється знижений вік кримінальної відповідальності - чотирнадцять років - за окремі, прямо перелічені законом злочини: "особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті 115-117), умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень (стаття 121; частини статей 345, 346, 350, 377, 398); . диверсію, бандитизм (ст.257), терористичний акт (стаття 258), . зґвалтування (стаття 152), . крадіжку (стаття 185, частина перша статей 262, 308), грабіж (статі 186, 262, 308), розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308), вимагання (статті 189, 262, 308)" та деякі інші.[6]

Таким чином, встановлення загального віку кримінальної відповідальності з 16 років, а за окремі злочини - з 14 років, обумовлено тим, що з досягненням цього віку особа повною мірою здатна оцінювати свою поведінку, у тому числі злочину.

Обмеження мінімального віку також пов'язано з тим, що саме у цьому віці відбувається становлення підлітка як особистості, перехід від дитячого стану до дорослого. У цьому віці неповнолітні вже можуть розуміти й оцінювати свої вчинки, хоча психіка їх ще не зовсім сформована. Вони не завжди критично ставляться до своїх дій, схильні до наслідування, можуть вчинити правопорушення із помилкових уявлень про товариство, нерідко неспроможні протистояти негативному впливові їх оточення. Підліткам притаманні бурхлива енергія, емоційність, імпульсивність, сприйнятливість. Вони, як правило, довірливі, люблять фантазувати. У цьому віці проявляється інтерес до пригод, подорожей, виникають різні захоплення, прагнення продемонструвати свою самостійність тощо. Враховуючи все це, законодавство передбачає певні особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Передбачений перелік злочинів, за вчинення яких кримінальна відповідальність настає з 14 років, є вичерпним.[9]

Аналіз цих злочинів дає підставу для висновку, що законодавець знизив вік кримінальної відповідальності за дві групи злочинів: а) насильницькі злочини; б) майнові злочини.

В основу зниження віку за ці злочини покладені такі критерії:

1) рівень розумового розвитку, свідомості особи, який свідчить про можливість уже в 14 років усвідомити суспільну небезпечність і протиправність злочинів;

2) значну поширеність більшості з цих злочинів серед підлітків;

3) значну суспільну небезпечність (тяжкість) більшості з цих злочинів.

Особа у віці від 14 до 16 років не відповідає за злочини, за які встановлюється відповідальність з 16 років, навіть якщо вона брала в них участь як співучасник. У цих випадках особа у віці від 14 до 16 років може нести відповідальність тільки коли в його конкретних діях містяться ознаки іншого злочину, за яке законом встановлена відповідальність з 14 років. Наприклад, якщо неповнолітній у віці до 16 років бере участь разом з іншими особами, що досягли 16 років, у такому злочині як примушувати до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань шляхом насильства, небезпечного для життя і здоров'я (ч.3 ст.355), то він може відповідати тільки за вчинення, наприклад, тяжкого тілесного ушкодження за статтею 121.

Оскільки вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність, має правове значення, органи досудового слідства і суди повинні вживати заходів щодо встановлення віку суб'єкта злочину - дати його народження. У разі притягнення особи до кримінальної відповідальності, її вік встановлюють відповідно до документів про народження (число, місяць, рік народження). Особа вважається такою, що досягла певного віку, не в день народження, а починаючи з 0 годин наступної доби. При цьому враховуються місце народження особи і місце вчинення злочину, якщо вони знаходяться в різних часових поясах. За відсутності документів про народження вік особи встановлюється на підставі судово-медичної експертизи. При цьому днем народження особи є останній день названого експертом року, а при визначенні віку мінімальною: максимальною кількістю років слід виходити із пропонованого експертами мінімального віку цієї особи. У ряді випадків кримінальна відповідальність можлива лише за злочини, вчинені повнолітніми особами, тобто особами, які досягли вісімнадцятирічного віку, бо за характером цих злочинів їх фактично не можуть вчинити неповнолітні. До таких злочинів слід віднести, наприклад, "ухилення від призову на строкову військову службу", "втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність .".