69. Діяння пов’язане з ризиком (виправданий ризик).

Не є злочином діяння, яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо воно було вчинено в умовах виправданого ризику, для досягнення значної суспільно корисної мети.

Коли ризик буде виправданий:

• Наявність об’єктивної ситуації, що свідчить про досягнення значної суспільно корисної мети.

• Неможливо досягти значної корисної мети без ризику.

• Особа вжила усіх засобів для того, щоб була досягнута суспільно-корисна мета. Особа обґрунтовано, а не легковажно розраховувала на ненастання шкідливих наслідків.

Межі заподіяння шкоди про ризик не визначені, але ч. 3 ст. 42 не виправдовує:

• Ризик для життя інших людей.

• Екологічну катастрофу.

• Інші надзвичайні події.

У сучасних умовах невід’ємною частиною забезпечення національної безпеки є стрімкий розвиток економіки, науки і техніки. Заради досягнення цього доводиться йти на певний ризик завдання фізичної шкоди людям або суттєвої матеріальної шкоди. Слово “ризик” походить від латинського гісіео, що означає “не звертати уваги”. Стаття 42 КК регулює питання кримінальної відповідальності за діяння, пов’язані з ризиком, що потягли наслідки, характерні для конкретних злочинів. Ця стаття сприяє прогресові в розвитку суспільства, звільняючи за певних умов експериментаторів усіх категорій від побоювання нести кримінальну відповідальність за завдану шкоду, вважаючи таку ситуацію вибачальною, тобто обставиною, що виключає злочинність діяння. З іншого боку, закон відповідними вимогами встановлює межі вчинення діянь, пов’язаних з ризиком, порушення яких тягне кримінальну відповідальність згідно з нормами КК. Ризик можливий у будь-якій сфері професійної діяльності: 1) науковий ризик (наукові експерименти); 2) виробничо-господарський ризик (впровадження нових технологій, виробництв, конструкцій, виробів); 3) комерційний ризик (заходи для досягнення максимального економічного ефекту в банківській, біржовій, інвестиційній, торгівельній та інших видах підприємницької діяльності).

Згідно з ч. 1 ст. 42, “не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинено в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети”. Треба зауважити, що досягнення мети діяння, пов’язаного з ризиком, чи її недосягнення, значення для розглядуваного питання не мають. “Ризик визнається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам” (ч. 2 ст. 42 КК). Отже, виправданість ризику вимагає щоб: 1) було намагання досягнути значної суспільно корисної мети (розробка й виготовлення нових ліків, рішуче оновлення виробничої бази тощо); досягнення поставленої мети було неможливим без ризику; особа, яка допустила ризик, вжила заходів, достатніх для відвернення шкоди. Не настає відповідальність також за ситуації, коли завдані шкідливі наслідки та механізм їх завдання не могли бути усвідомлені й, отже, передбачені.

“Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій” (ч. 3 ст. 42 КК). Отже, кримінальна відповідальність настає в разі, коли діяння, пов’язані з ризиком, з очевидністю не забезпечували уникнення загрози для життя людей (але не самого експериментатора), екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій. Скажімо, проведення повітряних випробувань літака без попередніх випробувань на землі, зведення будівлі без необхідного дослідження ґрунту, на якому вона побудована. Найбільш характерним прикладом невиправданого ризику є експерименти, що призвели до Чорнобильської катастрофи.