117. Погашення та зняття судимості для неповнолітніх.

Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочини до досягнення ними 18-ти років, здійснюється на загальних засадах з урахуванням положень передбачених ст. 108 КК України.

Встановлення в законі вимоги щодо обов'язкового відбування частини строку погашення судимості означає, що засудженому має бути наданий достатньо тривалий термін для того, щоб вія довів своє виправлення, перетерпів обмеження, які пов'язані із судимістю.

Крім формальних вимог закон встановлює і вимоги щодо поведінки особи, яка претендує на погашення судимості. Ця особа повинна довести своє виправлення зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці протягом усього відбутого строку погашення судимості.

Оскільки судимість є наслідком відбування покарання за конкретний злочин, то і зняття судимості здійснюється стосовно кожного з них окремо.

Зняття судимості, на відміну від її погашення відбувається не автоматично. Особа вважається такою, що не має судимості, яка з неї знята, з моменту набрання чинності відповідної постанови суду.

Судимість може бути достроково знята і на основі актів амністії чи помилування.

Наслідком зняття судимості як і її погашення є припинення дій всіх її правових наслідків як кримінально-правового характеру так і загально правових.

118. Примусові заходи виховного характеру.

Примусовими заходами виховного характеру є певні заходи, які суд застосовує до неповнолітнього в разі звільнення від кримінальної відповідальності, а також у разі застосування відповідного заходу адміністративного впливу.

Примусові заходи виховного характеру можуть застосовуватися лише до осіб, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми; які вчинили злочин невеликої або середньої тяжкості; які щиро розкаялися після вчинення злочину та в подальшому поводилися бездоганно. Суд у такому разі приходить до висновку, що неповнолітній на момент постановлення вироку не потребує покарання.

Метою є забезпечення інтересів неповнолітнього, які полягають в одержанні ним необхідного виховання, освіти, лікування, захисту від насильства та жорстокості, соціальної допомоги, а також у наявності можливості пристосуватися до реалій навколишнього життя.

За наявності підстав для застосування виховних заходів суд може застосувати:

1. застереження

2. обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього

3. передача неповнолітнього під нагляд батьків, осіб, які їх заміняють, педагогічного чи трудового колективу, окремих громадян на їх прохання

4. покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти чи заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків

5. направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи

До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру. Тривалість таких заходів, як обмеження дозвілля та передача під нагляд, встановлюється судом.

119. Службові обмеження для військовослужбовців.

Службові обмеження для військовослужбовців – полягає в тому, що засуджені до цього виду покарання протягом встановленого строку (від 6 місяців до 2 років) не можуть бути підвищені у званні, відраховується відсоток від заробітної плати від 10 до 20% і всі обмеження, які стосувалися виправних осіб.