Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Vidpovidi_KP_1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
19.09.2019
Размер:
661.5 Кб
Скачать
  1. Відповідальність за злочини вчинені в стані сп’яніння.

Не відноситься до неосудності алкогольне чи наркотич­не сп'яніння.

Особа, яка вчинила злочин у стані будь-якого сп'яніння, не звільняється від кримінальної відповідальнос­ті (ст. 21 КК). Згідно з п. 13 ст. 67 КК вчинення особою злочину в стані сп'яніння визнається обставиною, що об­тяжує відповідальність.

Особу, засуджену за злочин, вчи­нений на основі алкоголізму чи наркоманії, суд, незалежно від призначеного покарання, може направити на примусове лікування (ч. 1 ст. 96 КК).

  1. Поняття та ознаки суб’єктивної сторони злочину.

Суб'єктивна сторона злочину — це внутрішня сторона злочину, бо вона включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення злочину. На відміну від ознак об'єктивної сторони злочину, доступних для безпосереднього сприйняття іншими особами, ознаки суб'єктивної сторони недоступні для безпосереднього спостереження і встановлюються на підставі показань, даних особою, а також на підставі аналізу та оцінки об'єктивних ознак злочину.

Ознаки і значення суб'єктивної сторони

Суб'єктивна сторона злочину - це внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображає ставлення її свідомості і волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється,і до його наслідків. Суб'єктивну сторону злочину утворюють такі ознаки: вина, мотив, мета і емоційний стан особи. Обов'язкове значення має тільки вина. Відповідно до ст. 23 КК виною є «психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. При відсутності вини особи немає і складу злочину, навіть якщо в результаті її дії (бездіяльності) настали передбачені законом суспільно небезпечні наслідки. Значення ознак суб'єктивної сторони:

1)Розмежування злочинної і незлочинної поведінки (не є злочинним заподіяння суспільно небезпечних наслідків без вини, діяння, передбачене нормою кримінального права, але вчинене з не вказаної в ній формою вини, мотивом або метою).

2)Розмежування подібних по об'єктивним ознаками складів злочинів (вбивство і спричинення смерті з необережності; самовільне залишення служби і дезертирство).

3)Ознаки суб'єктивної сторони визначають ступінь суспільної небезпеки злочину і злочинця, будучи пом'якшуючими і обтяжуючими обставинами.

  1. Поняття і значення вини, її форми та види.

В статті 23 ККУ, виною є психічне ставлення особи вчинене нею дії чи бездільності. Це єдина обов’язкова ознака складу злочину.

Однією із конституційних ознак судочинство є доведення вини.

Безвинна відповідальність не припустима.

Вина, як правова категорія – це конкретне психічне ставлення, що знайшло вияв у суспільно-небезпечному діянні.

Складовими елементами цього ставлення є: свідомість та воля.

Різні комбінації свідомості та волі утворюють різні модифікації вини. Тому вони утворюють зміст вини.

Зміст інтелектуального моменту вини визначається способом визначення злочину.

До нього входять: усвідомлення характеру об’єкта і характеру вчиненої дії, опис діяння.

А в матеріальних складах злочину інтелектуальний момент охоплює і передбачує суспільно-небезпечні наслідки. Отже, усвідомлення цих додаткових ознакою.

Предметом вольового ставлення суб’єкта.

Форма вини – це зазначене у кримінальному законі, сполучення певних ознак свідомості і волі особи, що вчиняє суспільно-небезпечне діяння.

Ступінь вини – завершальний елемент поняття вини. Це оціночно-кількісна категорія.

Що обумовлюється його.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]