- •2. Світогляд, його специфіка, основні функції
- •3. Історичні типи світогляду
- •4. Основні філософські проблеми. Головні напрями (школи) розвитку філософії
- •5. Місце філософії в духовному і практичному житті людства.
- •7. Антична філософія, її загальні риси
- •6. Виникнення філософії в Індії та Китаї
- •8. Натурфілософія Стародавньої Греції, її основні школи.
- •12. Особливості філософії Середньовіччя. Теоцентризм. Аврелій Августин
- •9. Давньогрецька філософія софістів, Сократа і Платона
- •11. Особливості філософії в Стародавньому Римі
- •10. Філософія Аристотеля, її вплив на подальший розвиток філософії і науки
- •13. Схоластика: проблема універсалій(номіналізм та реалізм)
- •14. Особливості філософії епохи Відродження Антропоцентризм. Пантеїзм
- •15. Емпіризм XVII-XVIII ст. Його суперечка з раціоналізмом.
- •16. Раціоналізм XVII-XVIII ст. Його суперечка з емпіризмом.
- •17. Філософія Просвітництва, її соціальна спрямованість. Французький матеріалізм XVIII ст.
- •18. Німецька класична філософія. Загальна характеристика.
- •19. І. Кант – родоначальник німецької класичної філософії. Вчення Канта про
- •20. Філософська система і метод Гегеля. Принцип діалектичної логіки Гегеля.
- •22. Філософія марсизму
- •28. Філософські погляди г.Сковороди
- •23.Перегляд традицій і принципів філософії нового часу. Раіоналізм і іраціоналізм.
- •26.Роль Острозького культурно-освітнього центру і братських шкіл у формуванні філософської думки в Україні xviІст.
- •24. Основні етапи рз. Фіол. Укаїні
- •35. Герменевтика, як метод філософії.
- •29. Формування в хіх ст. Філософії української національної ідеї. М. Костомаров, т.Шевченко, „Громади”, „Молода Україна”
- •30.Філософські погляди і.Франка, л.Українки, м.Драгоманова,
- •37. Філософське розуміння світу і буття. Основні форми буття.
- •42. Поняття закону. Класифікація законів.
- •34. Неопозитивізм і постпозитивізм хХст. Як теорія і методологія науки
- •40 Простір і час, як атрибутивні форми буття. Основні загальнонаукові концепції простору й часу.
- •38. Матерія як об’єктивна реальність. Філософське і природничо-наукове розуміння матерії.
- •44. Закон єдності та боротьби протилежностей в діалектиці.
- •41. Діалектика і метафізика. Принципи діалектики. Історичні форми діалектики.
- •43. Взаємний перехід кількісних і якісних змін як закон об’єктивного розвитку і мислення.
- •48. Природне й соціальне, типове й індивідуальне в людині
- •46. Основні категорії діалектики. Їх світоглядне і методологічне значення
- •47. Походження людини як філософська проблема. Специфіка та основні проблеми людського буття.
- •49. Людина як особистість. Соціально-історична типологія особистості.
- •56. Проблема пізнання в філософії.
- •50. Проблема життя та смерті в філософії, життя як цінність.
- •51. Антропосоціогенез. Поняття свідомості, її структури та функції
- •52. Сутність свідомості (філософський аспект)
- •54. Поняття суспільної свідомості(сс), її структура.
- •53. Структура свідомості
- •59. Поняття істини, її абсолютність та відносність
- •55. Індивідуальна і суспільна свідомість, їх взаємозумовленість
- •57.Практика
- •58. Проблема єдності чуттєвого та раціонального пізнання.
- •62. Поняття методу. Загальнонаукові і спеціальні методи наукового пізнання
- •63. Методи емпіричного і теоретичного пізнання.
- •64. Поняття суспільства. Історичний розвиток наукових уявлень про суспільство.
- •60. Наука як феномен культури і об'єкт філософського дослідження. Специфіка і основні функції науки.
- •65. Предмет соціальної філософії. Специфіка соціального пізнання.
- •66. Цивілізаційна і формаційна концепції суспільного розвитку
- •67. Сутність суспільного прогресу та його критерії. Проблема перспектив людства.
- •68. Поняття природи у філософії. Природа і суспільство.
- •69. Суспільне виробництво. Матеріальне і духовне виробництво.
- •70. Суспільне виробництво. Продуктивні сили та їх основні елементи.
- •71. Суспільне виробництво. Виробничі відносини та їх структура.
- •72. Людська діяльність. Структура людської діяльності.
- •73. Основні сфери суспільного життя, їх характеристика.
- •74. Соціальна структура суспільства. Класи як важливий елемент соціальної структури.
- •78. Культура і цивілізація.
- •76. Екологічні проблеми сучасної цивілізації.
- •77. Культура як предмет філософського осмислення
- •79. Проблема цінностей у філософії
- •80. Глобальні проблеми сучасності(філософські аспекти)
- •36. Філософська антропологія
- •39. Філософське розуміння руху. Рух і спокій. Основні форми руху.
- •61. Емпіричний і теоретичний рівні наукового пізнання, їх відмінність і взаємозумовленість
- •45. Закон заперечення заперечення
- •75. Поняття інформаційного суспільства.
1. Філософія, її предмет і функції
Ф-я – особлива форма пізнання світу, що розробляє систему знань про фундаментальні принципи та основи людського буття, про найб. загальні сутнісні характеристики людського відношення до природи, суспільства та духовного життя. Ф-я намагається за допомогою раціональних засобів створити узагальнену картину світу і визначити місце людини в ньому.
Вічні проблеми, що розглядає філософія – Що таке людина? Що таке природа, або ширше Всесвіт? Який між ними зв’язок, залежність? Чи може людина пізнати природу, себе, суспільство? Які форми, методи, засоби пізнання.
Досвід філософської думки висунув такі основні функції філософії, які дають ключ до розуміння основних вимірів філософського пізнання, до осягнення природи, суспільства й людини. Базовими функціями є світоглядна (вчення про Буття, його сутність, форми, фундаментальні принципи та категорії) і методологічна (Метод–спосіб організації практичного і теоретичного освоєння дійсності). Методологія - шлях дослідження, пізнання та вчення, тобто вчення про метод. (Становлення методології у філософії Нового часу в 17-18 ст. в зв’язку з бурхливим розвитком науки. Бекон обгрунтував метод індукції. Декарт, Спіноза та Лейбніц метод дедукції).
Похідні від світоглядно: гуманістична (людина як вища цінність), соціально-аксіологічна (вчення про цінності), культурно-виховна, відображувально-інформативна (пов’язана з функцією експлікації, т.о. із культури ми виділяємо загальне).
Похідні від метрологічної функції: евристична (процес приросту нових знань), координуюча (ф-я об’єднує науки), інтегруюча, логіко-гносеологічна.
Питання про функції філософії тісно пов’язане з питанням про предмет філософії. Предмет будь-якої науки – це сукупність явищ дійсності, яка досліджується цією наукою. Фізика досліджує властивості макро- і мікротіл. І т.д. Тобто кожна наука досліджує певну сукупність явищ дійсності, певний спектр явищ природи. На відміну від окремих наук філософія вивчає не окремі сфери буття, а світ як цілісність.
2. Світогляд, його специфіка, основні функції
Кореневими філософськими питаннями завжди були питання світогляду.Світогляд це – сукупність поглядів, оцінок, норм і установок, які визначають відношення людини до світу в цілому і виступають в якості орієнтирів і регуляторів її поведінки. Світогляд – це одна з форм свідомості людини, невід’ємний атрибут життєдіяльності людей. Це досить складне утворення людської свідомості, яке складається зі знань, вірувань, оцінок, ідеалів, переконань, уявлень, почуттів, в яких виражається відношення людини до світу. Знання – це певний узагальнений образ світу..Рівні знань: світоглядний – (навіщо?), теоретичний – (чому?), емпіричний – (що?), технологічний – (як?).Світогляд не є лише сукупністю знань і уявлень про світ, це своєрідний синтез видів знань і уявлень про світ, це внутрішня робота і самоздобуття.Термін „світогляд" запровадив Кант. Він стверджував що світогляд - інтегральне духовне утворення, яке спонукає до практичної дії, до певного способу життя та думки.За способом існування світогляд поділяється на груповий та індивідуальний. Структура світогляду за Фроловим: за ступенем самосвідомості та характером формування поділяється на (рівні) життєво-практичний (буденний-базується на досвіді, включає навики, традиції, досвід кожної людини) і теоретичний (різновидом якого є ф-фія).
Виділяють 2 сторони світогляду: 1) інтелектуально-пізнавальна, 2)емоційно-психологічна.
Елементи С.: 1)світорозуміння (буденне і теоретичне), 2)світовідчуття, світосприйняття.
Життєво-практичний рівень включає лише буденне світорозуміння. Щоб вийти на теоретичний рівень світорозуміння, необхідно знати ф-ю. Ф-я - це теоретично сформульований С., вона вивчає не частину дійсності, а весь світ в цілому. Будь-який світогляд об’єднує наявність переконань. Це ядро, смисл світогляду, оскільки переконання втілюють ідею в практичну діяльність. Ф-фія є способом теоретичного вирішення світоглядної проблематики.
3. Історичні типи світогляду
На протязі історії людської цивілізації сформувалися три типи світогляду: міфологія, релігія і філософія.
Міфологія (від гр «міф» — переказ, оповідь і «логос» — вчення) — це такий спосіб розуміння природних і суспільних явищ, що полягає в одухотворенні і персоніфікації цих явищ, наділенні їх людськими за характером, але фантастично розвиненими і спотвореними властивостями. Міфологія є універсальним типом світогляду первісних суспільств; всі етноси своїм першим світоглядом мають міфологію. Для філософського осмислення міфологічного світогляду важливо звернути увагу на: 1) тематику міфів, яка охоплює світоглядні проблеми; 2) на ідентичність цієї тематики у різних народів.
Релігія (від. лат. геlіgiо — набожність, святиня) — така форма світогляду, в якій присвоєння людиною світу здійснюється через його подвоєння на земний і небесний, потойбічний і поцейбічний, грішний і сакральний. Принципово важливо уяснити, що найважливішою ознакою релігії є існування надприродної істоти — Бога. Тому суттю релігійного світогляду є віра в Бога.
Філософія є таким історичним типом осмислення світу, який вирішує всі світоглядні питання виключно раціональним, логічним шляхом, відкидаючи міфи, емоції, віру і т.п. феномени людини. Основна відмінність філософського світогляду від міфологічного і релігійного полягає в тому, що він складає лише ядро світогляду, тоді як релігія і міфологія повністю співпадають з відповідним світоглядом.