- •2. Світогляд, його специфіка, основні функції
- •3. Історичні типи світогляду
- •4. Основні філософські проблеми. Головні напрями (школи) розвитку філософії
- •5. Місце філософії в духовному і практичному житті людства.
- •7. Антична філософія, її загальні риси
- •6. Виникнення філософії в Індії та Китаї
- •8. Натурфілософія Стародавньої Греції, її основні школи.
- •12. Особливості філософії Середньовіччя. Теоцентризм. Аврелій Августин
- •9. Давньогрецька філософія софістів, Сократа і Платона
- •11. Особливості філософії в Стародавньому Римі
- •10. Філософія Аристотеля, її вплив на подальший розвиток філософії і науки
- •13. Схоластика: проблема універсалій(номіналізм та реалізм)
- •14. Особливості філософії епохи Відродження Антропоцентризм. Пантеїзм
- •15. Емпіризм XVII-XVIII ст. Його суперечка з раціоналізмом.
- •16. Раціоналізм XVII-XVIII ст. Його суперечка з емпіризмом.
- •17. Філософія Просвітництва, її соціальна спрямованість. Французький матеріалізм XVIII ст.
- •18. Німецька класична філософія. Загальна характеристика.
- •19. І. Кант – родоначальник німецької класичної філософії. Вчення Канта про
- •20. Філософська система і метод Гегеля. Принцип діалектичної логіки Гегеля.
- •22. Філософія марсизму
- •28. Філософські погляди г.Сковороди
- •23.Перегляд традицій і принципів філософії нового часу. Раіоналізм і іраціоналізм.
- •26.Роль Острозького культурно-освітнього центру і братських шкіл у формуванні філософської думки в Україні xviІст.
- •24. Основні етапи рз. Фіол. Укаїні
- •35. Герменевтика, як метод філософії.
- •29. Формування в хіх ст. Філософії української національної ідеї. М. Костомаров, т.Шевченко, „Громади”, „Молода Україна”
- •30.Філософські погляди і.Франка, л.Українки, м.Драгоманова,
- •37. Філософське розуміння світу і буття. Основні форми буття.
- •42. Поняття закону. Класифікація законів.
- •34. Неопозитивізм і постпозитивізм хХст. Як теорія і методологія науки
- •40 Простір і час, як атрибутивні форми буття. Основні загальнонаукові концепції простору й часу.
- •38. Матерія як об’єктивна реальність. Філософське і природничо-наукове розуміння матерії.
- •44. Закон єдності та боротьби протилежностей в діалектиці.
- •41. Діалектика і метафізика. Принципи діалектики. Історичні форми діалектики.
- •43. Взаємний перехід кількісних і якісних змін як закон об’єктивного розвитку і мислення.
- •48. Природне й соціальне, типове й індивідуальне в людині
- •46. Основні категорії діалектики. Їх світоглядне і методологічне значення
- •47. Походження людини як філософська проблема. Специфіка та основні проблеми людського буття.
- •49. Людина як особистість. Соціально-історична типологія особистості.
- •56. Проблема пізнання в філософії.
- •50. Проблема життя та смерті в філософії, життя як цінність.
- •51. Антропосоціогенез. Поняття свідомості, її структури та функції
- •52. Сутність свідомості (філософський аспект)
- •54. Поняття суспільної свідомості(сс), її структура.
- •53. Структура свідомості
- •59. Поняття істини, її абсолютність та відносність
- •55. Індивідуальна і суспільна свідомість, їх взаємозумовленість
- •57.Практика
- •58. Проблема єдності чуттєвого та раціонального пізнання.
- •62. Поняття методу. Загальнонаукові і спеціальні методи наукового пізнання
- •63. Методи емпіричного і теоретичного пізнання.
- •64. Поняття суспільства. Історичний розвиток наукових уявлень про суспільство.
- •60. Наука як феномен культури і об'єкт філософського дослідження. Специфіка і основні функції науки.
- •65. Предмет соціальної філософії. Специфіка соціального пізнання.
- •66. Цивілізаційна і формаційна концепції суспільного розвитку
- •67. Сутність суспільного прогресу та його критерії. Проблема перспектив людства.
- •68. Поняття природи у філософії. Природа і суспільство.
- •69. Суспільне виробництво. Матеріальне і духовне виробництво.
- •70. Суспільне виробництво. Продуктивні сили та їх основні елементи.
- •71. Суспільне виробництво. Виробничі відносини та їх структура.
- •72. Людська діяльність. Структура людської діяльності.
- •73. Основні сфери суспільного життя, їх характеристика.
- •74. Соціальна структура суспільства. Класи як важливий елемент соціальної структури.
- •78. Культура і цивілізація.
- •76. Екологічні проблеми сучасної цивілізації.
- •77. Культура як предмет філософського осмислення
- •79. Проблема цінностей у філософії
- •80. Глобальні проблеми сучасності(філософські аспекти)
- •36. Філософська антропологія
- •39. Філософське розуміння руху. Рух і спокій. Основні форми руху.
- •61. Емпіричний і теоретичний рівні наукового пізнання, їх відмінність і взаємозумовленість
- •45. Закон заперечення заперечення
- •75. Поняття інформаційного суспільства.
67. Сутність суспільного прогресу та його критерії. Проблема перспектив людства.
Зрозумівши суть основних джерел та рушійних сил суспільного прогресу, слід перейти до поняття спрямованості історичного прогресу, його критеріїв і характеру протиріч. Посилаючись на складність ситуації, деякі філософи - песимісти взагалі заперечують існування суспільного прогресу. З точки зору діалектико-матеріалістичного розуміння прогрес існує об'єктивно, незважаючи на наявність в ньому серйозних протиріч /економічні негаразди, міжнаціональна напруженість, економічна криза тощо /. Об'єктивною причиною соціального прогресу є саме характер суспільства як життєдіяльного організму. Регрес, якщо і заявляється, носить тимчасовий характер і повинен переходити в стабілізацію, а потім в прогрес. Основним критерієм соціального прогресу є розвиток продуктивних сил, виробничих відносин, НТП. Є і допоміжні критерії - освіта, рівень демократії та свобода, рівень спілкування людей тощо. Основними щаблями суспільного прогресу є зміна суспільно-економічних формацій, епох, поворотних моментів тощо. Прогрес буває двох типів - прогрес антагоністичного суспільства, який є тимчасовим і досягається в результаті утиску експлуататорських класів і прогрес неантагоністичного суспільства, який є постійним і досягається рівномірно всіма класами та групами суспільства. Аналізуючи політичне становище у світовій історії, треба бачити активний процес перетворення класів і націй, народних мас, особи з об'єкта пригноблення, експлуатації в суб'єкт історичної дії для досягнення нових щаблів суспільного прогресу /наприклад, боротьба за перемогу ринкових відносин в Україні та країнах СНД/.
68. Поняття природи у філософії. Природа і суспільство.
У інтенсивному і складному сучасному житті людина практично забуває, що вона сама і все людство, від якого вона не може бути відділена, нерозривно пов'язані з біосферою — з певною часткою планети, на якій вони живуть.
Відношення суспільства і природи є складною і багатоаспектною проблемою. Адже і суспільство, і природа є об'єктами дослідження багатьох наук.
Що являють собою суспільство і природа? Поняття "природа" в науковій літературі вживається у двох значеннях. У широкому розумінні слово природа охоплює і суспільство, і навколишній світ у всій багатоманітності своїх проявів, тобто є синонімом Всесвіту. У вузькому розумінні природа — це частина світу, яка, умовно кажучи, протистоїть суспільству і взаємодіє з ним, це природне середовище, в якому живе суспільство. Саме під таким кутом зору у даному розділі розглядається проблема взаємодії суспільства і природи.
Поняття "суспільство" багатогранне: це сукупність форм спільної діяльності людей, що історично склалася, а також система, яка охоплює всю сукупність умов соціальної життєдіяльності людей та їхні відносини один з одним і з природою.
Природа є необхідною умовою матеріального життя суспільства, зокрема фізичного і духовного життя людини, джерелом ресурсів, що використовуються у виробництві, одночасно вона є і середовищем існування суспільства. Єдність суспільства і природи обумовлюється процесом матеріального виробництва.
Історія розвитку суспільства є продовженням історії розвитку природи. Єдність історії природи і суспільства є "вертикальним" зрізом єдності природи і суспільства. Історія природи виявляє внутрішню суперечливість і роздвоюється на історію неолюдненої, досуспільної природи та на історію природи, що увійшла в сферу діяльності людини, тобто на історію олюдненої природи. Разом з тим і історія суспільства не обмежується лише власною суспільною історією, тобто історією існуючого суспільства, вона охоплює також і шлях становлення, формування суспільства.
Визначаючи взаємозв'язок людини, суспільства і природи, відзначимо, що вони є не тотожними, а специфічними частинами матеріального світу.
Перебуваючи в тісному взаємозв'язку, природа і суспільство утворюють систему "суспільство — природа", яка функціонує відтоді, відколи з'явилася людина з властивим ї й практичним способом ставлення до природи. Система "суспільство — природа" передбачає пізнання людиною природи, її використання і перетворення. Свою цілісність ця система могла зберегти при одночасному цілеспрямованому розвитку обох елементів — природи і суспільства.