61. Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння.

Обставини, що виключають злочинність діяння визначені у розділі 8 ККУ.

А також, є деякі обставини, які зазначені безпосередньо у статті особливої частини ККУ (ч. 1 ст. 333).

Ознаки обставин, що виключать злочинність діяння:

• Це є свідомі й волові вчинки у формі дії або бездіяльності виконання наказу. Подібні вчинки можуть бути виправдані лише в тому разі, якщо вони спричинені винятковими подіями, процесами або діями і обґрунтовуються необхідністю їх вчинення.

• Зовні ці дії подібні до злочинних.

• Обставини, що розглядаються, мають не злочинний характер. Їм властива правомірність заподіяння шкоди. Така правомірність ґрунтується або на суб’єктивному праві, або на юридичному обов’язку, або на владних повноваженнях. Саме тому, такі обставини закріплені не тільки в ККУ, а й в інших законодавчих актах (ЗУ «Про міліцію», «Про СБУ», «Про оперативно-розшукову діяльність»).

• Обставини є суспільно корисними або суспільно допустимими. Якщо втрачається як мінімум суспільна допустимість, то настає кримінальна відповідальність.

• Кримінально-правові наслідки полягають у тому, що вчинення таких діянь, якщо вони вчинені із збереженням умов правомірності виключають кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду.

Обставини, що визначають злочинність діяння – це передбачені ККУ суспільно корисні або суспільно допустимі і правомірні вчинки, які здійсненні за наявності певних підстав і виключають злочинність діяння, а тим самим і кримінальну відповідальність особи.

62. Необхідна оборона та умови її правомірності.

Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, іншої особи, а також суспільних інтересів чи інтересів держави від суспільно-небезпечного посягання, шляхом заподіяння тому хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої для припинення чи відвернення посягань, якщо при цьому не було перевищено меж необхідної оборони.

Право на необхідну оборону є природнім, невідчужуваним, а тим більше закріпленим у Конституції України (ст. 27).

Необхідна оборона є правом, а не обов’язком людини.

Це право надає особі захищати:

• Власні інтереси.

• Інтереси інших осіб.

• Інтереси суспільства.

• Інтереси держави.

Ні якім документом особа не зобов’язана уникати заподіяння шкоди у стані необхідної оборони.

Право необхідної оборони буде правомірно використане у разі збереження умов правомірності.

Умови правомірності щодо посягання:

• Має бути суспільно небезпечним. Тобто таким, яке заподіює чи може заподіяти шкоду цінностям особи.

Напад не завжди повинен бути злочинним, головне, щоб він був реальним.

Посягання може бути і не у формі дій із застосуванням фізичної сили (замах на крадіжку).

• Посягання повинно бути реальним, а не в уяві особи.

• Воно має бути наявним, тобто таким, що вже розпочалося або неминуче почнеться і до моменту відвернення чи припинення посягання.

За несвоєчасну оборону настає кримінальна відповідальність. Вона може бути передчасною або запізнілою.

Умови правомірності щодо захисту:

• Спрямованість дій.

• Шкода може бути заподіяна і тільки, особі яка нападає.

• Мета необхідної оборони – негайне відвернення чи припинення посягання. Заподіяння шкоди нападнику не стоїть у меті того хто обороняється.

• Співрозмірність заподіяння шкоди. Шкода може бути заподіяна така, яка є достатньою для відвернення чи припинення посягання.

Кримінальна відповідальність наступає лише у двох випадках: умисне заподіяння смерті при перевищенні меж необхідної оборони (стаття 118) або умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони чи затримання злочинця.

Сприятливий момент для оборони, коли особа має можливість обирати методи і визначати розмір заподіяної шкоди.

Несприятливий момент для оборони, коли можливості обирати методи і визначити розмір заподіяної шкоди немає.

Межі необхідної оборони: