15. Сутність та характеристика секторної структури нац. Ек-ки.

Секторна структура. Узагальнено ринкова економіка може бути зображена у вигляді інституційних секторів, взаємодія між якими характеризує найважливіші економічні пропорції, пов’язані з вир-вом, розподілом і перерозподілом доходів, між вир-вом товарів та послуг, між реальним і фінансовим секторами, між вир-вом та споживанням тощо. Методологічною основою секторного поділу ек-ки є С-ма національних рахунків (СНР), прийнята міжнародними організаціями у 1993 р.

Відповідно до СНР виділяють такі інституційні сектори еко-номіки:

Нефінансові корпорації — підприємства (юридичні особи) усіх форм власності, діяльність яких орієнтована на вир-во й реалізацію товарів і нефінансових послуг на ринку задля отри-мання прибутку, та некомерційні організації, засновані різномані-тними групами виробників (асоціації підприємців, торгові палати тощо).

Фінансові корпорації — комерційні інституційні одиниці, що спеціалізуються на фінансово-посередницькій діяльності: кредитні установи (банки, включаючи Нац. банк, фондові біржі, інвестиційні фонди, довірчі товариства, кредитні спілки тощо) та страхові компанії. При розрахунку первинного розподілу доходів величина валової доданої вартості фінансових корпорацій зменшується на суму оплати послуг фінансових посередників.

Сектор загального державного управління — органи дер-жавного управління всіх рівнів; некомерційні організації, що здійснюють і надають безкоштовні або пільгові послуги індиві-дуального характеру у сферах освіти, охорони здоров’я, культу-ри, спорту, відпочинку, соц.го забезпечення тощо; послуги колективного характеру в галузі державного управління, оборо-ни, шляхового та лісового господарства, с/г обслуговування тощо. До цього сектору належать фонди соц.го страхування та соц.го захисту, Пенсійний фонд, державні цільові та позабюджетні фонди, формування яких відбувається за рахунок внесків підприємств, організацій, громадян.

Сектор домашніх господарств — сукупність фізичних осіб як споживачів (в окремих випадках — як суб’єктів некорпоративної підприємницької діяльності), рахунки яких неможливо відокремити від рахунків самого домашнього господарства ні юридично, ні економічно.

16 Вплив секторної структури нац. Ек-ки на результати її функціонування.

Ринкова організація нац. ек-ки відображається у пропорціях між інституційними секторами (секторна структура), показниками концентрації вир-ва (структура бізнесу), співвідношенням організаційно-правових форм господарювання у підприємницькому секторі.

Секторна структура нац ек-ки характеризує поділ ек-ки країни за секторами, типами та формами власності, за організаційно-правовими формами підприємництва. Узагальнено ринкова економіка може бути зображена у вигляді інституційних секторів, взаємодія між якими характеризує найважливіші економічні пропорції, пов’язані з вир-вом, розподілом і перерозподілом доходів, між вир-вом товарів та послуг, між реальним і фінансовим секторами, між вир-вом та споживанням тощо. Методологічною основою секторного поділу ек-ки є С-ма національних рахунків (СНР), прийнята міжнародними організаціями у 1993 р. Так, відповідно до СНР виділяють такі інституційні сектори ек:

1) нефін корпорації (підпр-ва всіх форм власності, дія-ть яких направлена на вир-во і реалізацію товарів та нефін послуг з метою отримання прибутку) і некомерц орг.-ї ( засновані різноман групами виробників, н-д для лобіювання інтересів людей); 2) фін корп (комерц інстит одиниці, що спеціал. на фін посередн дія-сті: кредитні установи – НБУ, фондові біржі, інцест фонди, кред спілки, страх компанії); 3) сектор заг держ упр-ня (органи держ упр-ня та некомерц орг.-ї всіх рівнів, що виробляють і надають безкошт чи пільгові послуги індивід хар-ру і сфері освіти, охорздоров'я..); 4) сектор домогосподарств (сук фіз осіб як споживачів, рахунки яких неможл відокремити від рахунків самого д/г ні юр-но, ні ек=-но) –дрібні пром вир-ва, підсобне с/г, індик буд- тво; 5) інтит одиниці, ств окремими групами дом госп-тв для забезп власних інтересів, тобто обслуг дом/госп.