53.Американський та європейський підходи до державного управління.

Існує два різні підходи до визначення державного управління:

І. Американський підхід ґрунтується на переважанні методів господарського правління, де основою для ухвалення рішень є економічна раціональність.

ІІ. Європейський підхід ґрунтується на давнішній, заснованій на праві традицій, яка визначає державне управління як галузь юридичної сфери.

Американська модель державного управління характеризується такими ознаками: державне управління Ґрунтується на президентській формі правління і бінарній партійній с-ма; пріоритет права та індивідуалізму у відносинах між державою і суспільством, засто­сування принципу: законодавство, управління і судочинство; несу­місність адміністративно-управлінських посад з іншими посадами; жорсткий механізм стримування і противаги; децентралізація влади у прийнятті політичних рішень; обмежене втручання держави в економічну та соціальну сфери; найбільш мінімальний державний сектор ек-ки (становить 10% національного господарства) і най­більш мінімальні державні витрати (20% ВВП); екстраполяція прин­ципів і методів приватного бізнесу на державне управління; висока мобільність і конкурентність працівників державної служби; високий ступінь контролю керівників над підлеглими та свободи і відпо­відальності управлінців за прийняття рішень; відкрита, наймана с-ма набору на державну службу.

Європейська модель державного управління включає всі форми державного правління, за винятком президентської, і ґрунтується, як правило, на партійній с-ма обмеженого політичного плюралізму. Для неї характерні закрита с-ма державної служби (за винятком Великої Британії), кадрова, наймана і змішана системи набору державних службовців. На відміну від США державне управління тут має більший обсяг повноважень в економічній і соціальній сферах, що виражається у великому обсязі державних податків і державних видатків (30-45 % ВВП). Еліта на вищих рівнях державної служби має високий престиж.

54.Доцільність та сфера застосування трьох методів оцінки ефективності в суспільному секторі ек-ки у..

Для оцінки ефективності у суспільному секторі використовують такі методи: аналіз витрат і результативності, аналіз витрат і корисності, аналіз витрат і вигод.Терміном «аналіз витрат і результативності» позначають сукупність аналітичних прийомів, які уможливлюють визначення обсягу витрат і ресурсів на досягнення тієї чи іншої специфічної мети, поставленої перед суспільним сектором, і вибір оптимальних рішень. Аналіз витрат і результативності передбачає порівнювання тільки однорідних результатів. Він не дає можливості визначити, який з варіантів використання ресурсів є найбільш ефективним, якщо вони передбачають досягнення непорівняних результатів. Наприклад, що ефективніше — побудувати казарму, лікарню або збільшити набір студентів на юридичні факультети державних навчальних закладів? Такий метод відповіді на це питання не дає.У разі, коли оцінці підлягає діяльність, що дає широкий спектр результатів, а також, коли результати суттєво відрізняються один від одного і за кількістю, і за якістю, доцільно застосовувати аналіз витрат і корисності. Цей метод є дещо ускладненою модифікацією методу аналізу витрат і результативності. Різниця полягає в тому, що під час аналізу витрат і корисності використовується умовне порівнювання близьких за характером результатів. Це досягається, як правило, за допомогою вагових коефіцієнтів, які визначаються експертним шляхом на підставі наперед визначених пріоритетів.Метод аналізу витрат і вигод — це сукупність оцінних процедур, які уможливлюють порівнювання витрат й результатів проектів в універсальній вартісній формі. Використання цього методу пов’язане з труднощами, оскільки не всі суспільні блага можна вартісно оцінити (збільшення тривалості життя, зменшення злочинності і т. п.).Спорідненість методів вирішення соц.-економічних проблем суспільства дає можливість широкого використання програмно-цільового методу планування.